Закарпатські красуні Діана Переста та Андріана Туркевич розповіли про себе та конкурс "Міс Україна"

Серед найчарівніших українок, які цьогоріч беруть участь у престижному національному конкурсі «Міс Україна», є і дві представниці Закарпаття – Діана Переста та Андріана Туркевич. Видання поспілкувалося з моделями про життя та участь у конкурсі.

– Дівчата, розкажіть про себе: дитячі роки, цікавинки з навчання, захоплення, дозвілля тощо.

Д.П.

– Ще з дитинства я була сміливою та активною: відвідувала багато гуртків, музичну та художню школи, займалася танцями, тенісом, плаванням і навіть карате. Зараз також спорт відіграє велику роль в моєму житті. Люблю бути в формі, стежу за харчуванням. Ще вивчаю іноземні мови, наразі англійську та французьку. Наступною, думаю, буде німецька, тому й обрала факультет міжнародних відносин. У вільний від навчання час займаюся розвитком у сфері моделінгу: покази, фотозйомки та відеозйомки – це те, до чого лежить душа. Також завжди хотіла займатися благодійністю. Особливо турбували проблеми важкохворих дітей (онкологія та гематологія). А конкурс «Міс Україна» підштовхнув мене. Усі з п’ятдесятки претенденток зобов’язані створити благодійний проект. До міжнародного дня захисту дітей разом з подругами вперше відвідали обласне онкогематологічне відділення дитячої лікарні, де провели благодійну акцію з подарунками та солодощами. За допомогою спонсорів та запрошених на благодійний вечір гостей ми зібрали 60 тисяч гривень. Після невеликої перерви було організовано два благодійних велозаїзди, на яких ще було зібрано 8 тисяч. Не буду зупинятися на досягнутому, є багато планів, які я буду втілювати вже після конкурсу.

А.Т.

– З дитинства я захоплювалась різними видами спорту (великий тенніс, лижний спорт, гімнастика, кінний спорт), але найбільше полюбляла бальні танці, де досягла чимало перемог.

Люблю малювати ескізи нарядів та шити їх. Будую модельну кар’єру (надалі хочу займатися цим в США), а також акторскою майстерністю. Вчуся в УжНУ на факультеті іноземної філології, полюбляю свій факультет, а декан Михайло Рошко підтримує моє захоплення брати участь у конкурсах краси.

– Як Ви потрапили на конкурс? Які етапи в рамках заходу передбачені, та коли фінал?

Д.П.

– На початку весни в Ужгороді проходив кастинг, по університету були розвішані афіші. Спочатку я не звертала уваги на них, але подруги почали питати, чи не хотіла б я піти, і я наважилась. На кастингу на мене звернула увагу кастинг-директор національного комітету. Вона мене пофотографувала і сказала заповнити анкету на офіційному сайті, як сьогодні згадую той день, така щаслива була, але нікому, крім рідних нічого не розповідала. Десь через місяць мені зателефонували з Києва, і національний комітет запросив на співбесіду. Після співбесіди також приблизно через місяць подзвонили і привітали мене з тим, що я потрапила в першу п’ятнадцятку з 50 претинденток на участь. Ось тоді і почалась моя робота над собою, а також над благодійним проектом. 1 серпня нам сповістили, хто пройшов у фінал. Ранок почався з найщасливішої звістки – я потрапила у фінал «Міс України 2016».

А.Т.

– Потрапила я на конкурс завдяки моїй мамі. Я була на зйомці для модельного агентства за кордоном, і вона заповнила анкету на сайті «Міс України». Я не проходила жодні кастинги, мене вибрали в 50 найкращих дівчат України по фотографіях, потім після співбесіди і попала у фінал конкурсу Міс Україна 2016 , фінал буде проходити 2 вересня в Києві в Жовтневому палаці, чесно кажучи, я не дуже полюбляю конкурси краси, адже вони не завжди правдиві, але вважаю, що ми всі переможці, бо з 20 тисяч українських красунь вибрали саме нас.

– Які труднощі, цікаві моменти чи курйози відбулися під час підготовки до «Міс…»?

Д.П.

– Протягом всього періоду з моменту кастингу зі мною відбувалися всілякі прикрощі: так за день до від’їзду в Київ на співбесіду та фотозйомку я обпеклась окропом і отримала опіки на тілі, які неможливо було приховати під час фотозйомки. Було дуже прикро та неприємно. Взагалі весь період підготовки був досить напружений та бурхливий. Але водночас відчувала емоційний під’йом та моральне задоволення.

А.Т.

– Для мене складнощів немає, адже я звикла з ранку до ночі працювати: зйомки, фотосесії… Тому мені це вдається легко. Невід’ємною частиною є створення благодійного проекту, мій проект «Дорога життя» створити повноцінне життя для дівчат та хлопців з особливими обмеженнями. Особисто займаюся з ними два рази на тиждень: танцями, малюванням, спілкуємося про особисту гігієну тощо.

– Невід’ємним елементом роботи моделі є фотосесії. Як ставитесь до цього? Маєте особисті секрети вдалої фотографії?

Д. П.

– Дуже люблю фотосесії, пробувати себе у різних образах, показувати різні емоції, почуття. На перший погляд здається, що це все дуже легко. Але потрібно знайти спільну мову з фотографом, атмосферу, а найголовніше – позитивний настрій. Також люблю відеозйомки, можливо, навіть в якійсь мірі більше за фотосесії. Тут викладаєшся і показуєш себе на всі сто відсотків.

А.Т.

– Я обожнюю фотосесії та різні відеозйомки. Нещодавно знімали для українського дизайнера комедійне відео, зйомки якого відбувалися з ранку до ночі. Перед камерою треба було танцювати, бігати, переодягатися. На зйомках не встигала води випити, не те що поїсти. Після цього запропонували зніматися в кіно, буду пробувати. Що стосується фото, то на фотографії завжди треба бути собою і тільки міняти образ. Варто трошки примружити очі і привідкрити рота, також стежити за рухами, а особливо за руками.

– Чим плануєте займатися в майбутньому?

Д.П.

– Поки не вирішила, але знаю одне: буду допомагати надалі діткам з онкологічними захворюваннями, так як ця проблема турбує мене до глибини серця. Для мене кумиром з дитинства є принцеса Діана, яка займалась благодійними, думаю, не даремно мене теж назвали Діаною. Зараз в молоді роки хочу розвиватися в модельній справі, а далі буду будувати кар’єру за фахом, адже це робити ніколи не пізно.

А.Т.

– Поки що планую розвиватися в модельній кар’єрі, займатися акторською майстерністю, а також дизайном одягу. Вважаю, що поки ти молода, треба випробувати все можливе, до чого лежить серце.

– Ваші серця вільні? Якщо ні, то як ставляться другі половинки до захоплення модельною справою?

Д.П.

– Я зустрічаюся з хлопцем вже досить давно. На мою думку, він гордий за те, що зі 150 тисяч дівчат я потрапила в 25 фіналісток. Також підтримує у всіх починаннях.

А.Т.

– Так, є хлопець. До конкурсу ставиться позитивно, адже там ти сама собі прокладаєш дорогу, аби чогось досягти. Багато працюєш, подорожуєш. Але підтримка завжди є дуже важливою!