Мальований мікрокосм Петра Пуги
Якось побувавши у знайомих, які щойно переселилися у новозбудований дім, дружина ще довго була у захваті від побаченого. Виявляється, не тільки в людині, за Чеховим, все повинно бути прекрасним, а й в оселі. Та все ж найбільше її вразили два схожі за колористикою та технікою виконання пейзажі, розміщені в холі обабіч каміна.
На питання, хто автор цих, як їй здалося, геніальних творінь, почула: «Наш мукачівський художник Петро Пуга». Вже згодом довелося детально розповідати про свого доброго знайомого і далекого родича, з яким ми давненько не бачились і який створює такі вражаючі шедеври, – йдеться в газеті «Панорама» в номері від 14 лютого.
Народився Петро Пуга 17 лютого 1954 року, як сказано на інтернет-сторінці Державного самоврядування українців Угорщини, «в містечку Мукачеве Закарпатської області». Що ж, у середині 50-х Мукачево і справді було таким собі провінційним містечком. У Петра було двоє братів: старший Ичі та молодший Вітя. Їх батько Петро Ілліч був вчителем та громадським активістом і доводився моїй мамі двоюрідним братом. Отож і прізвища у них були однакові. Жили Пуги на сусідній вулиці, тож час від часу мені доводилося в них бувати. У 1974 році Петро з відзнакою закінчив відділення художнього розпису Ужгородського училища прикладного мистецтва. Спостерігаючи інколи за роботою молодого художника, навіть не думалось-не гадалось, що з часом його полотна дивуватимуть світ, виставлятимуться у знакових галереях та на виставках, із гордістю зберігатимуться у престижних музейних і домашніх колекціях. Петрові дуже пощастило, адже він навчався у великих майстрів пензля – Павла Балли, Шандора Петкі, Едіти Медвецької... У 1993 році, як маляра із сформованим власним мистецьким стилем, його приймають до лав Національної спілки художників України.
Як стверджують мистецтвознавці, роботи Петра Пуги наповнені ренесансним розумінням людини як творця. На відміну від старшого покоління, в яких простежується зосередженість на величі гір, у Петра відчувається захоплення мікрокосмом гуцульського обійстя. Сакральний спокій хати з усім начинням, божественна велич церкви, так вдало передані на полотні, роблять їх рівноцінними до Господніх творінь – Карпатських гір, водограїв, озер...У колористиці Пуга схильний до спокійних, гармонійно-притлумлених тонів, але не користується холодною гамою відтінків.
За основу митець бере відтінки коричневої барви як знакової системи Землі і вражає глядача своїми нескінченними нюансами глиняного, пісочного, вохристого кольорів. Творчий доробок Петра Пуги – це саме те мистецтво з чітко окресленою національною ознакою, що несе універсальні цінності й тим суголосне до всього світу.
Свого часу Петро одружився на моїй колишній однокласниці красуні і розумниці Моріці, з якою жили по сусідству. А потім я довідався, що їх родина виїхала у сусідню Угорщину. Що ж, нічого дивного у цьому немає: риба шукає де глибше, а людина – де краще. Як не крути, а глибше поки що у сусідів.
...Приємно чути у телефонній слухавці знайомий з дитинства голос маститого нині художника. А наступної неділі у Петра Петровича – ювілей. Бодай у такий спосіб хочемо привітати іменинника зі святом, передати найщиріші побажання з берегів рідної нам Латориці, віншувати творчого натхнення на нові твори. Бо художник живе доти, доки його творіння бентежать серце і зігрівають душу глядачів.
Раніше повідомлялось, що у Мукачеві пленер художників завершили виставкою.