«Стратегія» по-українськи. Навіщо Володимир Гройсман йде у Раду?

Українцям потрібні зміни у владі. Останні вибори це довели. Нинішня каденція Верховної Ради заслуговує як на схвальні відгуки, так і на критику. Зокрема, через те, всі реформи як попереднього, так і цього Уряду не завжди знаходили належної підтримки у народних депутатів. Тільки навскидку можна згадати судову реформу, пенсійну, яку досі чекають наші громадяни. Загалом, із 35 законопроектів, визначених урядом як  пріоритетні для розвитку економіки, народні депутати за рік прийняли лише одиниці.

Останній приклад цьому стався нещодавно. «Цього тижня парламент вчергове не зміг ухвалити ключові для децентралізації законопроекти: «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про засади адміністративно-територіального устрою», які набрали 171 та 158 голосів відповідно. Послідовна позиція. Стабільність у не підтримці», – написав у своєму пості на фейсбук координатор Центрального офісу реформ при Мінрегіоні, закарпатець Іван Лукеря.

І цей аргумент доводить, що парламент слід змінювати – через недієздатність. «На долю коаліції випало прийняття непростих і важких рішень. Тоді вибір був такий: або приймати рішення, які забезпечать стабільність, які змінять стару зламану систему, або відмовитися від відповідальності й перейти в опозицію. Рішення було ухвалено відповідально, – розповів В. Гройсман. – І тепер постало питання – а що далі? Ми маємо змінити систему ухвалення рішень. Ми маємо бути швидкими, мобільними і максимально якісними. Не можна витрачати роки на один закон».

Є дві моделі, як можна реалізувати перезавантаження. У старий спосіб - із розбалансованими гілками влади та недоліками старої виборчої системи.  Або у новий з новим виборчим законодавством, завдяки якому  можна підготувати важелі стримання і противаги у гілках влади, реформувати процедури роботи самого парламенту, знявши депутатські недоторканність для наступної каденції.

«Я вважаю, що недоторканість українського парламенту та інших чиновників – вона їх роз’їдає зсередини, вона дозволяє розширювати рамки і порушувати закон за який все рівно доведеться відповідати. Тож давайте зараз приймемо рішення і знімемо недоторканість. Я глибоко переконаний у тому що це правильно, чесно і достойно», – зазначив В. Гройсман.

І тоді якісно нові люди, від партій  «Люди важливі», «Голос» і багато інших сил зможуть оздоровити українську політику і прийти працювати в злагоджений ефективний механізм, який для них приготує нинішня рада. Інакше Україна ще довго буде чекати якісних змін.

Щоправда, нинішня влада вирішила зупинитися на першій моделі. Одразу після інавгурації В. Зеленський розпустив парламент. У свою чергу, Верховна Рада не підтримала запропоновану президентом нову схему парламентських виборів.

Паралельно Президент вирішив розсваритися з нинішнім складом Уряду. На думку багатьох експертів, цілком незаслужено. В. Зеленський захотів, щоб усі міністри написали заяви про відставку. Враховуючи це, прем’єр у той же день сам написав заяву про звільнення, надавши шанс Зеленському зайнятися формуванням нового уряду. І закликав зробити його це якнайшвидше. «Я вважаю, що президент має негайно внести кандидатуру прем’єр-міністра і нового уряду і я вважаю, що це має відбутися у найкоротший термін», – сказав прем’єр.

З іншої сторони, ці події не мають вплинути на функціонування Кабміну. Нинішній склад повноцінно працюватиме до призначення наступного. Зрештою, саме зараз так і відбувається – очільник Уряду продемонстрував у цьому випадку міцну державницьку позицію. Щоправда, відтепер стримування тарифів і боротьба з монополістом «Нафтогазом», важкі перемовини з МВФ і недопущення дефолту – лягають на нинішнього Президента.

«Заява В. Зеленського щодо відставки В. Гройсмана – це є більше політичний крок, – вважає місцевий політолог Ладислав Помпель. – Уряд завжди відіграє роль певного щита для депутатів ВРУ та Президента, яким вони часто прикриваються, щоб не втрати свій рейтинг. Уряд завжди перший приймає удар не популярних, але важливих рішень для існування Державності. Завжди впровадження нових реформ веде за собою сплеск бурхливих негативних емоцій від електорату, який не до кінця розуміє важливість провадження цих реформ».

Проте В. Гройсман не збирається залишати політику. Нещодавно стало відомо, що він піде на вибори окремо, не об’єднуючись з іншими кандидатами – на чолі нової партії «Українська стратегія». Прем’єр-міністр вирішив іти на вибори і привести до Верховної Ради молодих, але водночас досвідчених людей, які знають що треба зробити для успіху України. В парламент вони йдуть щоб змінити систему, яка стримувала стрімке реформування держави бюрократичними застарілими парламентськими процедурами.

Коментуючи можливе об’єднання з політсилою Порошенка, про яке багато говорили напередодні, Гройсман сказав: «Такі пропозиції були, і багато політиків говорили між собою про різні можливості. Я прийняв рішення – я буду йти самостійно і це рішення для мене є остаточним».

І не дарма. Остання тенденція свідчить, що рейтинг нової політичної сили В. Гройсман росте. Із 0,7% два тижні тому до сьогодні він, згідно опитування Інституту соціологічних досліджень «Основа», виріс до 2,9%. Такий ривок за короткий час показує, що партія Гройсмана легко проходить до парламенту через майже два місяці. І це ще до оголошення першої 10-ки людей у майбутньому списку.

Закарпатці, між іншим, також дуже підтримують нову політичну силу. І приєднуються до її команди. «Він раціональний і зважений, – розповів ужгородець Д. Фазекаш. – Він не популіст, не обіцяє золотих гір, реально дивиться на речі. А це в сьогоднішній час дуже важливо».