Чому ми купуємо те, що можемо самі виробляти

В Україні все ще актуальним залишається питання відновлення економіки. І мова не про сировинну економіку, а про виробництво.

Звичайно, що для цього потрібні певні інвестиції. У нинішній ситуації через негативні рейтинги України щодо корупції, а також через військовий конфлікт на сході країни, закордонний інвестор не поспішає вкладати свої кошти у промисловість нашої країни. Однак саме держава на цьому етапі повинна стати головним інвестором.

Одним із пунктів Програми стрімкого розвитку України партії «Основа» є пункт про необхідність держзамовлень на українських підприємствах.

«Ми повернемо державне замовлення на українські заводи, і країна ЗаПрацює!

Державні та приватні заводи отримають замовлення на 150 мільярдів гривень на рік на виробництво власних кораблів, літаків, вертольотів, автомобілів, локомотивів, зброї для армії. Розгорнеться масштабне будівництво доріг і мостів. Наука отримає замовлення на нові розробки. Все, що країна купує за кордоном, ми замінимо власним, українським виробництвом», – йдеться у Програмі стрімкого розвитку від «Основи».

Потреба України в інвестиціях в інфраструктуру - транспортну, енергетичну, дорожню, промислову та ін. складає десятки мільярдів доларів. Їх потрібно залучати виключно на інвестиційній основі.

Для управління стратегічними проектами можна скористатися ідеєю, яка апробована в багатьох країнах – наприклад, створити «Корпорацію розвитку», яка б займалася впровадженням стратегічних та інфраструктурних проектів на рівні країни.

Сума замовлення в 150 млрд грн. не виглядає фантастичною. Бюджет тільки Міноборони на 2018 рік становить 86 млрд грн. Але ми бачимо, що нечисленні держінвестиції йдуть повз вітчизняних виробників.

У нас фактично простоюють суднобудівні підприємства і авіазаводи. І навіть одне велике держзамовлення зможе оживити виробництво в одній галузі.

«На жаль, ми опинилися в ситуації, коли держава шукає так звані «швидкі кошти» для стабілізації економіки. Але це хибний шлях. Мова йде про те, що ми готові вивозити на експорт сировину, замість того, щоб виробляти продукцію. Тобто, ми вивозимо метал, замість того, щоб виробляти станки чи техніку. Ми навіть вивозимо зерно, а не борошно, не кажучи вже про самі борошняні вироби.

На прикладі нашого Закарпаття і всього лісистого регіону ми стали свідками злочинного вивезення лісу кругляку під приводом вивезення дров. А кругляк у нас купують меблеві корпорації за кордоном. То невже ми самі не можемо виготовляти якісні меблі і експортувати їх до Європи. Адже Закарпаття колись було меблевим краєм і за нашими меблями була черга у всьому СРСР. Бо ж готова продукція могла б приносити в рази більше доходів, ніж вивезена сировина», – коментує керівник закарпатського обласного осередку партії «Основа» Олексій Сапронов.
З його слів найгірше те, що Україна сама купує за кордоном таку готову продукцію, яку могла б вироблятися у нас.

«Нехай ми зараз відстаємо від США, Кореї чи Японії щодо виготовлення інноваційних телекомунікаційних технологій. Тут все важче. Але чому магазини в Україні завалені виробами з Китаю, які ми самі можемо виробляти. Чому б державі не розробити програму виробництва соціального автомобілю для не дуже заможних мешканців села. Модернізуйте трошки славний «Запорожець» і продавайте його за доступною ціною. Або невже так важко відновити масове виробництво українських велосипедів? У цей складний час саме держава повинна стати інвестором підприємств, щоб запустити виробництво товарів широкого вжитку і це може підняти нашу економіку. Люди отримають роботу, підуть надходження до бюджетів», – каже Олексій Сапронов.

Він переконаний, що в нашій економіці є багато секторів, яким просто потрібно допомогти фінансами для старту. І тоді ми зможемо не лише виробляти продукцію для власних потреб, яку зараз купуємо за кордоном, але й виготовляти цілком конкурентоздатну продукцію, яка може завойовувати іноземний ринок.