Мій кумир у журналістиці
"Щоб не були думки втраченими, їх неодмінно потрібно записати". Цей крилатий вислів я прочитала в подарованій книзі "Думки в одежі слова" відомого журналіста, заслуженого вчителя України, головного редактора газети "Панорама" Василя Андрійовича Гарагонича.
Пригадую той день, коли вперше переступила поріг редакції газети "Панорама". Мене зустрів поважний, щирий, толерантний з неабияким почуттям гумору головний редактор Василь Гарагонич. Це – педагог, який віддає серце молодому поколінню. Його робота багатогранна, професійно поміркована, гуманна. Ми досить довго спілкувалися. Він вміє вислухати думки, оцінити їх, дати відповідь, пораду… Всі напутні слова я пам’ятаю до сих пір. Вони для мене, як реліквія, до них ставлюся відповідально.
Коли редакція відзначала своє 70-річчя, адже в кожного є день народження, було запрошено багато гостей. Я одна була школяркою, як авторка газети, до того, ще й молодших класів (на фото). Як було неочікувано, коли сам редактор мені вручив грамоту "…за тривалу співпрацю і у зв’язку з ювілеєм газети — 70-річчям виходу першого номера". Така оцінка мене надихнула на працю, спонукала шукати нові теми, писати вірші навіть, якщо вони не професійні, але вони мої власні і мають право на життя…
Творчість зіграла вирішальну роль. Адже людина повинна самовдосконалюватися, дізнаватися про щось нове кожної миті. Завдяки цій духовно багатій людині я знайшла себе. Адже кожен із творчих людей правдиво творить історію сьогодення. Я неодмінно залишу пригорщу своїх думок для читацької аудиторії та наступного покоління…