З думою про Вас – 10000-й раз

Для кого робиться газета? Звичайно, для читача! Ось і зараз Ви, шановні, тримаєте в руках 10000-й номер Вашої улюбленої новинки. Майже 73 роки журналісти нашої газети йшли до цього, кожним номе­ром наближаючи цей день. Скільки поколінь пишучої братії внесли свою посильну лепту у творення суспільно-політичного явища на ймення газета «Прапор перемоги» – «Панорама»?

Усім загалом і кожному персонально наш низький уклін. Відсутнім – вічная пам’ять, здрастуючим – здоров’я і гараздів на многая літа.

7 грудня цього року «Па­норамі» виповниться 73. Через два місяці – 18 років, як доля пов’язала мене з «Панорамою».

Отже, одна четверта сучасної драматичної біографії газети тво­рилася на моїх очах і за моєї без­посередньої участі.

У долі газети, як і у будь-якій ін­шій, бувають різні часи, періоди під­йому і спаду, час розкидати каміння і час збирати його до купи. 2000-й рік в історії «Панорами» був не найкра­щим: суцільне безгрошів’я призвело до того, що газета виходила на чоти­рьох сторінках раз на два тижні без жодної ілюстрації, робилася по ста­ринці і друкувалася у Мукачеві на обладнанні 1913 року випуску!

Мій попередник, який «засва­тав» мене у «Панораму», – Люд­виг Бучинчик очолював газету чверть століття. Саме на цей період припав апогей мукачів­ської міськрайонки, її зоря­ний час. Але ніщо не вічне під місячним сяйвом.

Все вказувало на те, що «кльово» вже не буде – «кльово» було вчора, як у відомому анекдоті. Тож Людвиг Васильович у номері від 14 жовтня 2000 року під рубрикою «Замість візитки нового редактора» на першій сторінці опублікував матеріал «Хай Вам таланить, колего!» і здав свої повноваження.

І тут почало «таланити»! З’ясувалося, що всі працівники редакції  отримують лише по півставки – економія. Та найбільшим шоком виявилася інформація про те, що двоповерхове приміщення «Панорами», у реконструкцію якого редакція «вгатила» близько півмільйона власних коштів у радянських рублях, їй більше не належить…

Але у сорокаоднорічному віці немає невирішуваних проблем. Враховуючи, що я щойно повернувся із стажування у Сполучених Штатах Америки і перебував під враженнями від вільного світу, де панують закон і справедливість. Тим паче, право на поїздку довелося виборювати у чесній безкомпромісній конкуренції з-понад сто колег. А перемога означала – Фортуна на моєму боці!

Для багатьох колег «Панорама» слугувала трампліном у «велику» журналістику. Я ж, навпаки, до «Панорами» встиг поспівпрацювати з десятками друкованих видань: від місцевих до всесоюзних та закордонних. У двадцять з гаком став членом Спілки журналістів СРСР, коли це щось таки означало. Тоді ж майже два роки пропрацював редактором багатотиражної газети УжДУ «Радянський студент». На момент приходу в «Панораму» теж не сидів без діла: водночас був викладачем педагогічного училища, доцентом технологічного інституту, власним кореспондентом головної газети області «Новини Закарпаття».

І ми взялися за роботу. Із листопада газета почала виходити щотижня, на шпальтах з’явилися фотоілюстрації, почався перехід на комп’ютерний набір і верстку… Нам дуже допомагав голова Мукачівської райдержадміністрації, Віктор Дядченко, оскільки РДА числилася у співзасновниках газети. Доводилось крутитися, як мовиться: і швець, і жнець, і на дуді грець.

Проте обличчя газети попри всі наші старання залишалось невиразним – допотопна техніка Мукачівської міської друкарні не дозволяла зробити прорив. А зустрічають, як відомо, по одежині. Отож, із 18 листопада 2000 року газета почала друкуватись в Ужгороді у видавництві «Закарпаття». Ось так у клопотах-турботах минули два місяці і підкрався 55-річний ювілей газети, якому ми присвятили номер від 2 грудня 2000 року і багатолюдне зібрання у Будинку школяра, що по сусідству з редакцією.

У святковому номері за підписом Михайла Дашковського, якому судилося тривалий час очолювати попередницю «Панорами» – газету «Прапор перемоги», була опублікована стаття «Шляхами життя». У ній були і такі рядки: «За складних обставин фінансової скрути – зросли ціни на газетний папір, подорожчали поліграфічні й поштові послуги  – панорамівцям, хоч і протягом тривалого часу, поетапно, але з приходом нового редактора Василя Гарагонича таки вдалося здійснити давній намір – перевести випуск газети на комп’ютерний набір і офсетний друк, що, сподіваємося, розширить можливості часопису».

У кожному номері ми шукали виразність свого нового обличчя: експериментували із «шапками», шрифтами, версткою…

Окрім того, постійно шукали нові теми, оригінальність їх подачі, розширювали коло рекламодавців й реалізаторів…

10 листопада 2001 року «Панорама» вперше вийшла на восьми сторінках, про що ми інформували читачів у матеріалі «Мінімум програма – восьмисторінкова «Панорама»! А рівень газети піднявся до того, що губернатор Закарпаття міг напряму зателефонувати редактору і запитати: «Як справи?» У ті ж часи доля подарувала нам знайомства з багатьма людьми, які упродовж тривалого часу визначали і визначатимуть долю України.

Тим часом, мало не опинившись на вулиці, «Панорама» героїчно пройшла серію судових розглядів і таки перемогла. Отримавши дещицю із реально затрачених коштів, нам з Божою поміччю вдалося непогано влаштуватися у центрі міста і стати ласим шматком для узурпаторів. Хоча, за іронією долі, експропрійоване також часом експропріюють! Судово-прокурорські епопеї на замовлення навколо «Панорами»  – тема окремих публікацій. Щоб не бути задушеною в обіймах  «любих друзів», у квітні 2002 року «Панорама» оперативно пройшла процес роздержавлення, до якого ми готувалися заздалегідь. Благо, світлої пам’яті Віктор Олександрович Дядченко виявився людиною слова, з державницьким мисленням, для якого інтереси громади і держави були вищими особистих. Ось так ми пустилися у вільне плавання.

До розбитого панорамівського корита нікому не було діла. Коли ж під редакційним балконом на центральній площі міста зв’явилася ще й новенька біла редакційна «Волга», долею газети зацікавились чимало «доброзичливців». «Панорама» стала першою і впродовж понад півтора десятиліття залишається єдиною з-поміж колишніх комунальних видань Закарпаття роздержавленою газетою, що живе виключно за рахунок власних надходжень без будь-якого диктату і допомоги ззовні. У цьому дехто і вбачає її небезпеку. А ми живемо за принципом відомого літературного героя: «Служить бы рад, прислуживаться тошно!» Не пройшло й 16-ть років як нашим досвідом роздержавлення й успішного виживання зацікавилися колеги з районів. Що ж, «і лиш тоді підуть по цій дорозі люди, як ми проб’єм її і вирівняєм всюди»… Бо до кінця нинішнього року процедура роздержавлення газет в Україні має бути кінцево завершена. А там – хто не встиг, той запізнився!

Здобувши омріяну і солодку свободу, «Панорама», часто балансуючи на грані буття і небуття, вперто виборювала собі місце під сонцем. Статус міськрайонки змінили на обласну газету. З приходом у видання молоді на базі «Панорами» поступово було сформовано інформаційне об’єднання «Панорама Медіа Група». До його складу крім материнської «Панорами» увійшли новостворені рекламно-інформаційна газета «Панорама плюс Бізнес», яка нині перебуває на низькому старті, перший і, схоже, єдиний у Мукачеві прес-центр «Панорама», рекламно-інформаційна агенція «Панорама» та наша особлива гордість – інтернет-видання «Панорама Мукачева», шляхом ребрендингу трансформоване у «PMG.ua», яке читають до 50 000 унікальних користувачів у день у всьому світі.

Наші колеги стали фундаторами авторитетної громадської організації «Закарпатське Вільне Медіа», яка є партнером у багатьох європейських проектах. Ось і зараз шукають претендентів на поїздку для участі в програмі ЄС на острів Мадейра (Португалія).

Гостями нашого прес-центру є народні депутати України, церковні ієрархи, відомі діячі культури та мистецтв, просто цікаві особистості… «Панорама Медіа Група» стала ініціатором та організатором багатьох соціальних акцій, флешмобів тощо. Ось уже кілька років поспіль «Панорама» на День незалежності України проводить грандіозні велозаїзди та флешмоби з яскравими фарбами холлі, які збирають сотні людей. За останні роки журналісти наших видань на запрошення різних євросоюзівських структур відвідали десятки країн світу, брали участь у подіях планетарного значення, своїми враженнями щедро ділилися з читачами. З матеріалів газети сформовано і випущено кілька тематичних книжок, які отримали схвальну оцінку читачів.

Зазвичай «Панорама» виходить на 12-ти сторінках, крайні з яких – повнокольорові. Заради якості газета друкується в найкращому  львівському видавництві. 10000-й номер «Панорами», який Ви тримаєте в руках, вийшов на 16 сторінках. У такий спосіб ми вирішили продемонструвати читачам, рекламодавцям  та партнерам наші практично не обмежені інформаційні можливості, наш потужний потенціал. Отож, ми відкриті до співпраці!

Завершуючи розмову, з чистим сумлінням скажемо: ми зробили все, що змогли. Хто може – нехай зробить краще!