Розстріляна за слово: день народження Олени Теліги

Олена Теліга (у дівоцтві — Шовгенева) — українська поетеса, публіцист, літературний критик та діячка ОУН. Розповідаємо найважливіші факти про неї.

Олена народилась у 1906 році в Іллінському під Москвою. У 1918 році разом з родиною переїхала до Києва. У 1920 році її батько був евакуйований на територію Польщі. У 1922 році родина оселилася у місті Подєбради у Чехословаччині. Теліга навчалася у педагогічному інституті імені М. Драгоманова в Празі.

1 серпня 1926 року Олена одружилася з Михайлом Телігою. 1928 року вона розпочала літературну діяльність. У 1936 році Олега Теліга написала вірш «Поворот», у якому описала у деталях повернення на рідну землю.

З вересня 1929 до 1939 року проживала у Варшаві. У грудні 1939 року в Кракові Олена Теліга познайомилася з Олегом Ольжичем (Кандибою), сином Олександра Олеся. Тоді вона вступила в Організацію Українських Націоналістів (ОУН), де тісно співпрацювала з ним у культурно-освітній референтурі.

«Роль української жінки є так само винятковою, як винятковим є положення її краю. Вона мусить бути і його будівничим, допомагаючи мужчинам, і в той же час господинею в житті мужчин»

Олена Теліга

Після початку радянсько-німецької війни в липні 1941 року в складі похідних груп ОУН разом з письменником та журналістом Уласом Самчуком нелегально перейшла кордон і переїхала до Львова. 22 жовтня 1941 року вона прибула до окупованого німецькою армією Києва. Туди ж наприкінці листопада 1941 року прибув Михайло Теліга.

У Києві Олена Теліга очолила створену з ініціативи Ольжича Спілку українських письменників, також очолила редколегію літературного додатку під назвою «Літаври». Це не влаштовувало окупаційну владу. 9 лютого 1942 року у приміщенні Спілки її разом з чоловіком арештували. Михайло Теліга під час арешту назвався письменником, щоб бути разом з нею.

Подружжя було розстріляне німцями разом з членами Спілки письменників. Місце та точна дата загибелі невідомі. Днем пам’яті Олени Теліги, її чоловіка та інших членів ОУН, розстріляних нацистами в Бабиному Яру заведено вважати 21 лютого. Рукописи віршів поетки німці знищили після її смерті, тому збереглося мало. У поезії «Лист» вона ніби передбачила свій трагічний кінець: «Гарячу смерть — не зимне умирання».

Ірина Фаріон зазначала, що Теліга «добровільно вибрала смерть як безсмертя».

«Поворот»:

Це буде так: в осінній день прозорий

Перейдемо ми на свої дороги.

Тяжке змагання наші душі зоре,

Щоб колосились зерна перемоги.

І те, що мрією було роками,

Все обернеться в дійсність і можливість, —

Нам буде сонцем кожний кущ і камінь

У ці хвилини — гострі і щасливі!

Подумать тільки: наші села й люди,

А завтра прийдемо — до свого міста!

Захоплять владно зголоднілі груди

Своє повітря — тепле та іскристе!

Та звідкись сум зловіщий вітер вишле,

Щоб кинуть серце у крижаний протяг:

Усе нове… І до старої вишні

Не вийде мати радісно напроти…

Душа з розбігу стане на сторожі,

Щоб обережно, але гостро стежить

Всі інші душі — зимні чи ворожі —

І всі глибокі поміж ними межі.

І часто серце запалає болем,

А щось гаряче аж за горло стисне,

Коли над рідним, тим же самим полем

Зависне інша, незнайома пісня.

Чекає все: і розпач, і образа,

А рідний край нам буде — чужиною.

Не треба смутку! Зберемось відразу,

Щоб далі йти — дорогою одною.

Заметемо вогнем любови межі,

Перейдемо убрід бурхливі води,

Щоб взяти повно все, що нам належить,

І злитись знову зі своїм народом.

Нагадаємо, 19 липня напали на відому громадську діячку, філологиню Ірину Фаріон. Від вогнепального поранення вона померла у лікарні.