В Ужгороді відбудеться прем’єра вистави про видатного закарпатського художника

8 листопада в Закарпатському обласному українському музично-драматичному театрі імені братів Шерегіїв відбудеться довгоочікувана прем’єра вистави "В Парижі гарне літо" за п’єсою Олександра Гавроша, – стверджує Управління культури Закарпатської ОДА.

Поки проводяться завершальні репетиції, ми вирішили задати декілька запитань авторові "інтелігентної драми".

- Пане Олександре, як народився задум написати про Адальберта Ерделі?

- Ерделі, без сумніву, входить у десятку найвідоміших закарпатців. Але повноцінно ми його відкриваємо лише зараз. Величезне осмислення цієї потужної постаті дають його щоденники та автобіографічна проза. Без неї Ерделі не зрозуміти. Коли я прочитав цей матеріал, то побачив, що він просто проситься на сцену. П’єса "В Парижі гарне літо…" стала лауреатом "Коронації слова". Її надрукував журнал "Київська Русь". Згодом, прочитавши нові документи, я її значно розширив. І саме цей варіант подав на конкурс закарпатської драми, який торік оголосив наш муздрамтеатр. Її визнали переможницею і взялися за постановку.

- То яким постає у вашій п’єсі Ерделі?

- Я описав найдраматичніші моменти в житті художника: перебування в Німеччині, Франції та останній рік життя відомого майстра. Його доля надзвичайно закручена. Він зазнав як злетів, так і стрімких падінь. В один момент почував себе багачем, а в наступний – не мав навіть що їсти. Головний конфлікт твору – постійний вибір, який завжди стоїть перед митцем: залишатися собою чи стати таким, як усі.

- Над виставою працює головний режисер театру Анатолій Філіппов. Він же зіграє й головну роль…

- Так, він гратиме Маестро в останній рік життя. Слід наголосити, що "В Парижі гарне літо" – це художній твір. Тому ніде в тексті ви не зустрінете прізвище Ерделі, хоча п’єса написана за його щоденниками. Наш відомий земляк є тільки прототипом головного героя. Бо ж насправді подібні проблеми постають ужитті багатьох творчих людей. Генії часто помирали в бідності і невизнанні.

- З яким настроєм очікуєте день прем’єри?

- Ставити біографічні вистави надзвичайно складно і відповідально. Тому, ясна річ, хвилювання буде чимале. Але вже у самій спробі показати на сцені нашого видатного земляка слід бачити непересічну культурну подію. Я, до речі, зараз навіть не пригадаю спектаклів про художників (Шевченка ми все-таки сприймаємо більше як письменника). Якщо такі вистави є, то це – велика рідкість, бо художник мовить кольорами чи лініями, а в основі театрального мистецтва лежить слово. Тому муздрамтеатр заслуговує вже на похвалу за сміливість. Хто ж буде пропагувати закарпатців, як не ми самі?