Музикант із Ужгорода Сергій Пічкар експериментує з електроскрипкою

Далеко не кожен учень музичної школи після закінчення навчання далі грає на музичному інструменті. Як правило заняття відвідують з ініціативи батьків, і вони перетворюються для дітей на тягар, про який вони забувають, одразу після випускного академічного концерту. Сергій Пічкар не з тих. 15 років він віддав навчанню в музичній школі, далі – в училищі та академії. Музика, хоча й некласична, присутня в його житті досі. Вже кілька років працює на місцевій радіостанції музичним редактором.

"На скрипці граю різні твори, починаючи від класики і закінчуючи сучасною музикою. Вона дає бачення тої музики. Я дізнаюсь всі деталі тієї музики, з чого вона складається. Визначаю, що людям подобається, які акорди… Завдяки скрипці відчуваю, що людям потрібно. До сих пір пов’язаний з музикою, вона мені дуже допомогла", – каже Сергій Пічкар.

Однак доля випробовувала його любов до музики.

"Була ситуація, яка змусила задуматися, чи буду я далі грати на скрипці. Невдало впав з велосипеду – перелом руки. Дуже важко виходив з того становища і вже хотів продавати скрипку. Але потім глянув на свою стару скрипку, на якій я всі роки відіграв, і вирішив купити ще одну скрипку. Тепер в мене вже дві скрипки, і три в колекції. Я ще більше почав грати ніж в студентські роки", – мовив музикант.

Класичні скрипки Сергія зараз чекають свого часу. Поки для себе він обрав електроскрипку. Каже, вона дає більше можливостей.

"Подобається електро, тому що там можна багато ефектів накрутити, красиве звучання зробити. Електроскрипка дає можливість розширювати свій потенціал скрипача", – зауважив артист.

Організовуючи музичний супровід на різних масових заходах, запропонував глядачам щось нове, прагнув зруйнувати усталений образ традиційного скрипаля.

"Стандартно, якщо скрипаль виступає, то це концерт. Якщо ж скрипаль в селі, то має гратися чардаш. А я вирішив поєднати і нашу народну музику і сучасну, все змішати в мікс", – говорить про свою творчість Сергій Пічкар.

Сергій успішно відкрив закарпатській публіці новий жанр, нове звучання, оригінальний підхід до виконання відомих мелодій.

Проте академічні заняття музикою даються взнаки, Сергій повертається до класики.

"Для себе я граю. Згадую усі композиції, коли ще студентом був. Передивляюся це все. Це не зітреться з пам’яті. В генах лежить класика. Через гру на скрипці можливо передати багато емоцій, – каже Сергій, – і радіти і лютувати. Як спортсмени, боксери грушу б’ють, так скрипка віддувається за мене. Вона допомагає, вона заспокоює".

Заняття музикою взагалі позитивно впливають на людину, формують риси характеру.

Сергій зізнається, наразі скрипалів-фрілансерів на Закарпатті не так багато. Це зовсім не масовий музичний інструмент.

"У нас скрипач це рідкість. Рок-груп дуже багато. Я сам співаю в рок-групі. Це масова музика. На гітарі може будь-хто навчитися, на барабанах так само, і співати теж. А от на скрипці треба якусь базу мати", – вважає закарпатець.

Сьогодні він успішний шоу-мен. Гра на скрипці для нього стала визначальною в житті. Вже ніколи він про неї не забуде. А от колись терпів і насмішки.

"Було таке що тикали — о скрипач, скрипач, запілікай на скрипці. А тепер зустрічаємося десь і кажуть — о як класно, скрипач!", – розповілає Сергій Пічкар.