Пасхальне послання Високопреосвященнішого Феодора, архієпископа Мукачівського і Ужгородського

Возлюблені у Господі досточтимі пастирі, диякони, весь клір церковний, боголюбиві іноки та інокині, дорогі братія і сестри! Від серця, сповненого великою радістю, вітаю всіх Вас з безвимірною та вічною подією – Воскресінням Христовим!

Подібно до того, як Сам Христос воскреслий являвся апостолам і святим жінкам, утішаючи, благословляючи та укріпляючи їх віру, так сьогодні містично і таємничо Він являється і нам. Сьогодні ми покликані спів пережити і відчути в наших душах Його голос: «Мир вам!», «Радійте!», щоб і ми віднайшли благодатні сили для продовження нашого земного буття.

Із року в рік цим пасхальним вітанням Церква свідчить про подію вселенського значення, яка сталася майже дві тисячі років тому. Тоді рано-вранці жони-мироносиці прийшли до місця поховання свого Учителя і побачили, що гроб порожній. Божественна сила Христа подолала закон смерті. Він воскрес, засвідчуючи всьому людству, що смерть — це не кінець життя, що смерть перемагається силою Божою.

Воскресіння Христове несе у собі великий таємничий зміст. Адже, ще перед Воскресінням Христовим, відбувається переродження душі розбійника: «Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!» (Лк. 23,42). А коли Христос спустив дух, тоді відбувся переворот у душі римського сотника і тих, хто були з ним. Вони сповідують Христа «Сином Божим» (Мк. 15,39; Мф. 27,54).

Навіть сама природа не залишилася байдужною до смерті Господа: «земля потряслась і каміння розсипалось» (Мф. 27,51), «і настала темрява» (Мк. 15,33). Разом із природою похитнувся і храм Божий: «Завіса у храмі розідралась навпіл» (Мк. 15,38).

Голгофські події знайшли своє відображення і у потойбічному світі: «Гроби відкрилися, і багато тіл спочилих воскресли…і з’явилися багатьом» (Мф. 27,52-53).

Нарешті, відбувся переворот і в душах тих, хто, як на видовище, прийшов на Голгофу. Люди, котрих мучили докори совісті від споглядання таких подій, поверталися з Голгофи, «б’ючи себе в груди» (Лк.23,48) та переживаючи жах перед зробленим.

Так страждання і особливо смерть Іісуса Христа вразили все живе і мертве, пробудили людські серця, приготовляючи їх до наступної найвеличнішої події – Воскресіння Господнього.

Христос міг оминути смерть, як неодноразово оминав раніше (Ін. 8,59; 10,32; Мф. 21,46). Але Він прийшов на землю, щоб «віддати душу Свою для спокутування багатьох» (Мф. 20,28), щоб «вознесену» бути на хрест, «щоб всякий, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Ін. 3,14-16).

Не прийнявши смерті, Він не міг би і воскреснути, тобто зруйнувати, умертвити наші гріхи і саму смерть, як наслідок цих гріхів. Сказавши нам, що немає більшої любові, як хто душу свою «положить за друзів своїх» (Ін. 15,13), Він Сам поклав за нас Свою душу і цим проявив Божественну Любов до нас.

Ця любов і була причиною, котра вознесла Боголюдину на хрест Голгофи. Зустрівшись на хресті і у гробі зі смертю, ця Любов стала сильніше смерті, яка була до цього всесильною і непереможною. Виконалось пророцтво: «Смерте! Де твоє жало? Аду! Де твоя перемога?» (Ос. 13.14; 1Кор. 15,55).

Сьогодні всі ми радіємо! Проте пасхальна радість не повинна бути для нас тільки короткочасним, емоційним, побутовим настроєм Пасхальної ночі. Наша радість має бути довгою і повною, бо сама сутність свята потребує цього.

Не будемо забувати, браття і сестри, що Пасха – це перш за все стан душі. Згадаємо преподобного Серафима Саровського, який увесь рік вітався з людьми: «Христос Воскрес – радість моя». Людина, яка постійно живе з Христом і заради Христа її життя набуває ні з чим незрівнянної, нової якості. Людина стає абсолютно новою людиною в Христі. Вона стає іншою – оновленою, преображенною.

Воскресіння Христа допомагає не просто забути всі скорботи, котрі не оминає жодна людина протягом свого життя, всі печалі й негаразди житейські, але Воно очищає людину. Робить її духовно чистою і світлою.

Сьогодні у планетарному, церковно-суспільному просторі іноді штучно, а іноді і природньо створюються проблеми, які викликають збентеження і непорозуміння. Природні катаклізми, зміни природної структури у всесвіті та континентальні та географічні конфлікти між людьми набувають просто вражаючих масштабів. Наше ставлення до цих явищ повинно бути християнським і таким, що відповідає Євангелію.

У ці святі дні ми повинні керуватися не амбіціями та егоїзмом, а піклуватися про конкретних людей і наші справи милосердя сьогодні будуть актуальні, як ніколи. За будь-яких складних обставин нашої дійсності Воскресіння Христове повинне стати для нас джерелом сил у боротьбі зі злом, джерелом оптимізму і духовної радості. Ця радість здатна оживити холодні серця, сповнити їх надії, віри і любові.

Не будемо забувати, що цього року ми відзначаємо 100-річчя, ганебного II-го Мараморош-Сиготського процесу. Згадаймо сьогодні наших земляків, сповідників віри і благочестя, які заради збереження прабатьківської віри і традиції стали предметом знущань, були жорстоко гонимі та піддавалися переслідуванням. Будьмо ж вдячні їхньому подвигу. В ці дні наша молитва за них буде доброю справою для нашої душі.

Нехай вселенська радість воскресіння Христового в ці дні наповнить наше єство вірою і любов’ю, вселить у нас непохитну впевненість у те, що якщо воскрес Христос, то і ми будемо жити, якщо воскрес Христос, перемігши смерть і всяке зло, то і ми переможемо гріх і неправду у наших душах і суспільстві, тому що сьогоднішнє свято навчає нас жити в однодумності, мирі, любові, благочесті та злагоді.

Ще раз від душі вітаю усіх вас, мої дорогі, зі святом Святої Пасхи. Допомога і благословення воістину Воскреслого Господа нехай супроводжують кожного з нас у наших подальших трудах на славу Церкви і на користь країни, у якій ми живемо. Амінь.

+ФЕОДОР,

АРХІЄПИСКОП МУКАЧІВСЬКИЙ І УЖГОРОДСЬКИЙ

Пасха Христова

2014