У Чинадієві зайнялись вирощуванням полуниці: потенціал неймовірний, можливості колосальні

З автотраси Чоп–Київ у селищі Чинадійово звернув увагу на прилегле до неї поле.

Кількагектарна площа всіяна рівненькими рядками, вкритими чорною клейонкою. Помітив, що з-під покривала виглядають зелені кущики полуниці.

…На полі працювали чоловік і жінка, вони обчищали насадження від сухих вусиків та пожовклих листочків. Дуже здивувався, коли почув, що робітник розмовляє польською мовою. Виявляється, це пан Збишек, який приїхав на Закарпаття з метою одруження. Йому припала до душі місцева жінка. «Бачите, як то є на світі, – зауважив він по-філософськи, – в той час, коли тисячі українців трудяться на полях та фермах у Польщі, я працюю в Україні». Пані Ганна років сорока дуже задоволена, що в неї появилася робота вдома, бо їхати кудись на заробітки не має можливості. Тепер вона буде при ділі майже постійно, адже за насадженнями потрібний відповідний догляд, а, за її словами, уже в травні господар сподівається отримати перший урожай. Крім того, він хоче засадити полуницею й інші пустуючі поруч ниви. Зазначимо, що досі ягідництвом у ширших масштабах у краї займалися тільки на Виноградівщині та частково Іршавщині. Тепер до цього списку додалася ще й Мукачівщина.

Я мав намір зв’язатися з приватним підприємцем, який започаткував цей аграрний бізнес. Довідався, що живе він у сусідньому селі. Проте чоловік навідріз відмовився від спілкування.

«Не дивуйтеся цьому, – казали мені місцеві мешканці, – час зараз вельми непевний, за попередньої влади підприємці зазнавали утисків та всіляких, мовити б, «наїздів» найрізноманітніших конт­ролюючих служб та органів, люди бояться і тому на жодний контакт не йдуть».

Не отримав я сподіваних коментарів і в управлінні агропромислового розвитку Мукачівської райдержадміністрації. Заступник начальника цієї структури Михайло Мацола тільки зазначив, що подібних газдів у районі уже чимало, котрі хочуть займатися ягідництвом та садівництвом і мають по кілька гектарів землі.

Відрадно, що у нас знаходяться такі підприємливі люди, котрі на ще вчора пустуючих та заростаючих будяками та бур’янами площах взялися вирощувати ягоди й фрукти. Адже й досі десятки, якщо не сотні гектарів подібних земель пустують у сусідньому Кольчині та й у інших населених пунктах району. Може, й вони дочекаються підприємливих газдів, котрі врешті подбають і про них. Крім того є ще один дуже важливий нюанс. Зазвичай ранні полуниці завозили до нас з Угорщини, Італії та Іспанії. І за них потрібно платити валютою, котрої в нашій державі так бракує. То чим не вигідним може бути полуничний бізнес?

Віталій Пумпинець, Новини Закарпаття