Віце-президент ужгородської "Говерли" пояснив, чому бере приклад з "Валенсії"

Життя  15 січня 2014 року, 16:32 465
Віце-президент ужгородської "Говерли" розповів про те, як вирішилося протистояння Кополовець-Грозний, пояснив, чому бере приклад з "Валенсії", а також поділився висновками з церемонії Золотого м’яча-2013. У період зимових «канікул» ужгородський клуб працює в поті чола, перелопачуючи безліч потенційних новачків, а також прощаючись із тими виконавцями, яким з «Говерлою» не по дорозі. «Плинність кадрів», - посміхається в розмові з «Футболом 24» Олександр Шуфрич, наймолодший функціонер УПЛ. Попри заклопотаність і переїзди віце-президента, на нього завжди можна натрапити у соціальних мережах. Там ми й домовилися про інтерв’ю. - Олександре Несторовичу, в період зимового трансферного вікна «Говерла» є чи не основним гравцем з-поміж українських клубів. Чим зумовлена така активність? - В нас трансферна політика повністю вибудувана під вимоги головного тренера. Тому якщо його на певному етапі не влаштовують футболісти, які є у складі, то доводиться шукати когось іншого їм на зміну, а їх намагатися працевлаштувати в інших клубах. Це, як то кажуть, плинність кадрів. Тим паче, в зимовий період це робити легше, адже є більше часу, щоб подивитися футболістів, здійснити аналіз. Хочемо закласти такий фундамент, щоб влітку і восени не проводити значних змін у складі. - Родіна, Кадим’ян, Галюза, Герасим’юк та багато інших… Коли стане відомо, чи їм з «Говерлою» по дорозі? - Не дивлячись на те, що підпис під контрактом футболіста ставить керівник клубу, таке питання, як підходить чи не підходить команді гравець, вирішує головний тренер. Поки В’ячеслав Вікторович своїх слів не скаже, ми не зможемо вам відповісти на це запитання. Зазвичай, якщо за один збір футболіст себе не проявив, навряд чи з ним буде підписано угоду. Але є такі футболісти, яким потрібен час, щоб звикнути до нових умов, тому ми їм даємо трішки більше часу. В’ячеслав Вікторович, мабуть, як ніхто інший може побачити перспективу в молодому футболістові. Звичайно, ми слідкуємо за тим, які кадри прибувають в команду на перегляд, але все ж таки це – прерогатива тренера. У нього в цьому плані, можна сказати, карт-бланш. - Ви в Україні, Грозний – у теплих краях. Як часто виходите один з одним на зв'язок? - Зідзвонюємося з тренерами, помічниками Грозного. Працюємо в режимі online. Можемо розмовляти по декілька разів на день, а можемо й узагалі не спілкуватися, якщо за день не відбулося нічого цікавого. Розумієте, перший збір зазвичай – мало інформативний. Тому що велике навантаження. Ті товариські ігри, які ми проводимо, йдуть через навантаження, тож зробити об’єктивну оцінку готовності того чи іншого футболіста надзвичайно важко. А от вже другий і третій збори покажуть, в якому стані перебуває команда. На них обов’язково поїдуть і спортивний директор, і генеральний директор, і, звісно ж, я. - «Говерла» вже підписала Шацьких і Фещука. Розкажіть, як вдалося отримати цих форвардів? - З Фещуком ми зіграли на випередження. Відчувши, що «Таврія» не зможе домовитися про продовження контракту, «Говерла» зробила пропозицію, від якої гравець не зміг відмовитися. Ну й ми, як сказав сам Фещук, не ходили колами, а одразу зробили конкретну пропозицію, вона влаштувала футболіста, тож усе відбулося досить швидко. Щодо Максима Шацьких, то це така людина, яка викликає лише повагу. Його зустріч з керівником клубу і особисто мною пройшла дуже швидко, ми одразу порозумілися. Я розумію, навіщо йому «Говерла», а Шацьких розуміє, навіщо він нам. В Інтернеті пишуть, що контракт на 2,5 роки – це з нашого боку ризикований крок. Я переконаний: Максим своєю грою доведе, що в клубі він неспроста. - Що буде з Михайлом Кополовцем? - Я можу вам офіційно заявити, що з Михайлом Кополовцем ми потиснули один одному руки. Зараз він вже офіційно не є гравцем ужгородської «Говерли». Орендну домовленість ми розірвали з львівськими «Карпатами». З футболістом попрощались нормально, ми – професіонали. Не треба переносити конфлікт з клубом і конфлікт такий колективний, знаєте. Все ж таки треба розуміти, що в команді В’ячеслава Вікторовича – свій особливий мікроклімат. Він навіть керівництво не завжди впускає туди, в особливі моменти. Якщо футболіст не може знайти спільної мови з тренером, а тренер не може знайти спільної мови з футболістом, то ми, як певна така наглядова рада, зробили так, щоб врегулювати цей конфлікт максимально об’єктивно і з якомога меншими «тертями» між футболістом, тренером і керівництвом. Конфлікту футболіста з керівництвом клубу нема. А конфліктна ситуація всередині команди була вирішена закінченням співпраці. Щоб не зводити лобами тренера і футболіста. - Чи оштрафували Кополовця? У Твіттері, зокрема, ви написали, мовляв, свободу слова ніхто не скасовував, як і штрафи… - Реакція клубу, на мою думку, була більш ніж адекватною. Могла бути набагато жорсткішою, але враховуючи те, що Михайло – місцевий вихованець, грав тут, коли команда називалася «Закарпаття», ми трішки спустили свій апетит. Але можу офіційно сказати, що Михайла було притягнуто до відповідальності. Потрібно розуміти, що так, як ми поважаємо Михайла, ми поважаємо і клуб, а також його головного тренера. Такі питання мають залишатися і вирішуватися в колективі. Все, що Михайло сказав в інтерв’ю, він міг сказати особисто, віч-на-віч, ми б його почули. Бо вийшло так, що його почули не лише ми, а й вся Україна (Посміхається). Я думаю, що у Михайла немає питань до керівництва клубу. У мене, як керівника клубу, до нього, як футболіста, що виконував свої обов’язки за контрактом, питань також немає. - Яке завдання ставите перед В’ячеславом Грозним на другу частину чемпіонату? Адже зона вильоту – на досить безпечній відстані… - Ну, не на такій вже й безпечній відстані, як здається. Звичайно, потрібно об’єктивно оцінювати свої сили. В’ячеслав Вікторович каже правду, що команда братиме участь у боротьбі за виживання. Але все ж таки, на мою думку, той потенціал, який головний тренер вимагає, аби ми створили для керівників і команди, має дозволити команді зробити стрибок і зачепитися за десяте місце. Я б хотів наголосити, що завдання на сезон ставить керівник клубу. Враховуючи ті достатньо великі кроки, які ми робимо в розвитку інфраструктури, у комплектуванні команди, у загальній клубній роботі, потрапляння в десятку відповідає нашим можливостям. Якщо ми займемо 11-те місце, то також будемо задоволені. А от про зону вильоту навіть не хочемо думати. - Ви не пропускаєте жодного матчу «Говерли» (якщо помиляюся – поправте мене), як вдається впоратись зі стресом? Ігор Суркіс, наприклад, палить цигарку за цигаркою. - Цигарки не палю, шкідливих звичок намагаюсь уникати. Щодо нервів… Знаєте, Ігор Михайлович та інші досвідчені керівники вже виробили стратегію, як емоції тримати у собі. Ви правильно зауважили, що я не пропускаю жодного матчу своєї команди. Якщо емоції з’являються, я їх не приховую, бо коли триматиму у собі, буде достатньо важко. В цьому плані зробив для себе великий крок уперед за увесь час, що перебуваю на посаді віце-президента. Його суть у тому, що потрібно зрозуміти: усе, що ти міг зробити, ти вже зробив. І коли починається матч, ти лише спостерігаєш за результатом, зокрема, і своєї роботи. Тому доводиться зібрати волю в кулак. Якщо це перемога – радіти, якщо нічия – робити певні висновки, якщо ж поразка – то і її потрібно приймати. Я не бачу сенсу боротися з емоціями, бо футбол без емоцій – неможливий. Якщо ви подивитеся, як у всьому світі керівники першого ешелону реагують на те, що відбувається на полі, будете приємно здивовані тим, як щиро люди поводяться. - Якою б ви хотіли бачити «Говерлу»? Який із відомих клубів є для вас орієнтиром? - Якщо ми візьмемо лондонський «Челсі», який дивом виграв Лігу чемпіонів, то там масштабні амбіції втілюються у вкладанні грошей. Те ж можна сказати про «Манчестер Сіті». В «Арсеналі», «МЮ» - трішки інша політика: виховання своєї молоді, підпускання менш досвідчених гравців. У «Барселони» і «Реалу» - свій комплекс орієнтирів. Останніми роками футбол сильно змінився, можливо, десь втратив свій шарм. Та все ж для нас важливо йти в ногу з цими змінами, а не відставати. Брати від провідних клубів все найкраще, а також вчитися на їх помилках. Зараз немає команди, яка б тривалий час домінувала. Навіть у тієї ж «Барселони» не виходить домінувати на всіх рівнях однаково. Але якщо ви мене спитаєте, яку б модель я обрав для «Говерли», то це щось таке, як іспанська «Валенсія». Це команда, яка завжди ставить перед собою амбіційні завдання, відпрацьовує на рівні своїх можливостей, виховує своїх футболістів, ще й намагається на них заробляти. Тому раз на п’ять років «Валенсія» вистрілює в якомусь з турнірів. Мені такі команди дуже імпонують. - Ви жваво дискутували у Твіттері на тему Золотого м’яча-2013. Чиї сльози вас зворушили більше – Роналду чи Пеле? - Вручення нагороди Пеле – дуже правильне. Він свого часу не мав можливості отримати Золотий м’яч, але попри те, заслужив, щоб усі нагороди, які існують у сучасному футболі, були у його вітрині. Щодо головної нагороди… Якщо ви помітили, ще за годину або дві до офіційного вручення, під фотографією Роналду з Золотим м’ячем, який він отримав у «Манчестері», я написав, що буде саме так, по-іншому бути не може. На мою думку, це найсправедливіше вручення Золотого м’яча за останні років сім. Я б посперечався мінімум з двома м’ячами, які отримав Ліонель Мессі, хоча язик не повернеться сказати, що він не є найкращим футболістом світу. Переломним моментом для успіху Роналду стало те, що він вивів свою команду на чемпіонат світу. Португальці могли й не пройти шведів на чолі з Ібрагімовічем, якби у них не було такого харизматичного лідера, як Роналду. Коли люди беруть за аргументи трофеї, то я можу їх запитати: а чому тоді не можна віддати Золотий м’яч Нойєру, Ламу, Роббену, який забив вирішальний гол у фіналі Ліги чемпіонів, Мюллеру, який є одним з найкорисніших гравців «Баварії»? Та й на рівні збірних Рібері не продемонстрував якихось надзвичайних якостей. В другому матчі Україна програла усій команді Франції, яка була налаштована дуже рішуче. Не можу сказати, що Франк зіграв там якусь вирішальну роль. Від жодної людини у соцмережах я не отримав відповіді на запитання: «Кого б ви підписали у свою команду, якщо б у вас був вибір між Роналду і Рібері?» Проте я думаю, що це очевидно: значна більшість обрала б португальця. В найближчі два роки, а десь стільки необхідно таким футболістам як Погба, Неймар, Балотеллі, домінування Мессі і Роналду триватиме. - Невже на Золотий м’яч-2014 ніхто, окрім них, не претендуватиме? - Якщо Мессі супроводжуватимуть травми, як минулого року, то йому буде важкувато поборотися за цей трофей. Хто ще би міг бути? Найближчими до конкуренції є Златан Ібрагімовіч і Луїс Суарес. Проте за Суаресом ще варто поспостерігати, щоб це не виявився гравець на рівні «фотоспалаху». Якщо ж він не почне здавати свої позиції, продовжуватиме приносити таку ж користь команді, то претендуватиме на Золотий м’яч навіть якщо «Ліверпуль» не потрапить у єврокубки.
Джерело: Футбол 24
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі - 0