Нові перспективи українського золота у Мужієві

На Закарпатті, біля підніжжя гори Велика Берегівська, що за 8 км від угорського кордону, розташоване село Мужієво. Починаючи від XIII століття, тут спробували видобувати золото саксонці і турки, про що свідчать стародавні підземні розробки. А з 1999 року – й українці, які відкрили на цій горі Мужіївське родовище, збудувавши рудник і збагачувальну фабрику.

Але підприємство проіснувало лише 7 років – у 2006-му припинило свою діяльність і до цього часу роботу так і не відновило. Складно уявити, що раніше тут добували золото. Напівзруйновані поверхні шахт, високі насипи поліметалічних руд, занедбані території  – так виглядає сьогодні Мужіївське родовище дорогоцінних металів.

До речі, перше і єдине в Україні найбільш підготовлене до розробки родовище, що має затверджені запаси золота.

Про стан Мужіївського родовища і його перспективи з приходомкомпанії-інвестора Avellana Gold говорили з Миколою Гожиком, директором підприємств «Карпатська рудна компанія» та «Західна геологорозвідувальна компанія».

– Як сталося, що перспективне українське родовище поліметалів опинилося у такому стані? У чому проблема – це труднощі галузі загалом, низька рентабельність виробництва, поганий менеджмент на підприємстві чи використання низькоефективних технологій і застарілої техніки?

– Спочатку видобувні роботи на родовищі мали більш експериментальний характер. Випробовувались різні методики видобування і переробки руд, але, на жаль, вони мали негативні результати. Це стосувалося як підземного видобування руд, так і їх збагачення. Але чи не найбільше підприємство постраждало від впровадженої недосконалої системи вилучення золота, що дозволяла отримувати лише крупне і малу частину дрібного золота. Більшість же його втрачалася і йшла у відходи із так званими «хвостами». В цілому, фабрика вилучала лише 50 % золота, що було недостатньо для покриття своїх поточних витрат. Щоб покращити показник і технологічно переоснащити весь комплекс, у тому числі провести реконструкцію фабрики, необхідно було вкладати додаткові кошти. Держава їх не мала. Охочих дотувати проект через те, що контрольним пакетом володіла держава, теж не було. З кожним роком збитки підприємства «Закарпатполіметали» ставали все більшими, що і призвело до припинення діяльності.

– Скажіть, а чи можливо було уникнути таких наслідків?

– Так, можливо. Для цього насамперед необхідно було відмовитися від неефективного гірничого, дробильного та іншого застарілого обладнання. І вже на стадії проектування фабрики потрібно було врахувати результати технологічних досліджень, апробованих Державною комісією із запасів корисних копалин. Звичайно ж, важливим фактором припинення роботи підприємства стала і непідготовленість менеджменту до реалізації такого проекту. Саме тому підприємство часто простоювало через неоперативність у прийнятті рішень, нерозуміння ситуації і неспроможність прогнозувати розвиток подій. За нормальних умов роботи підприємство б могло вилучати до 80% золота. Уже на початку 2006 р. спостерігалася тенденція зростання на нього ціни, і банкрутства першого золотодобувного підприємства можна було б уникнути.

– А що Ви думаєте про видобуток золота в Україні – його проблеми і перспективи? За роки незалежності Мужіївське родовище – фактично перший проект з видобутку поліметалів. І чи взагалі країна готова до такого масштабного проекту?

– У галузі видобування сьогодні гостро відчувається нестача інвестицій, адже вона передбачає наявність багатьох ризиків. Загалом же їхможемо нарахувати близько десяти.

По-перше, це ризик підтвердження запасів при видобуванні. Він залежить від того, наскільки професійно проведені геологорозвідувальні роботи. По-друге, існує й екологічний ризик. Тобто наскільки можуть бути прийнятними ті чи інші технології максимального вилучення золота. По-третє, це ризики, пов’язані зі стабільністю світових цін на основні метали родовища. Також суттєве значення мають і ризики країни, зокрема стабільність умов надрокористування, суттєва волатильність валютного курсу. Значних ускладнень додає і те, що обов’язковим покупцем-контрагентом частини продукції виступає держава.

В Україні чимало перспективних об’єктів, що можуть зацікавити інвесторів. Ми маємо  родовища та ділянки золота в центральній частині України, рідкісних металів, на які у світі великий попит. Також йдеться про поклади літію, берилію та інших. Але українська судова система та податкове законодавство лякають потенційних інвесторів. Відсутні гарантії стабільності ліцензійних умов та регуляторних правил у сфері надрокористування під час реалізації проекту.

– Для інвестора Avellana Gold цей проект є достатньо інвестиційно ризикованим?

– Багато моїх друзів і колег-геологів працюють у різних країнах світу. Практично всі вони стверджують, що Мужіївське родовище разом із сусідніми ділянками – один з найкращих об’єктів у Східній Європі для організації видобутку золота, свинцю та цинку.  Важливе значення мають запаси цинку, кон’юнктура якого постійно зростає разом із золотом. Наш проект привабливий для компанії-інвестора Avellana Gold, бо має зрозумілі геологічні ризики. І, по-суті, складнощів з реалізацією золота, срібла, свинцю та цинку на внутрішньому і на зовнішньому ринках немає.

Керівники Avellana Gold ретельно вивчали всі матеріали, пов’язані з родовищем.  Воно перспективне і для місцевої громади, і для України, і для самих інвесторів. Брайян Севідж (Brian Savage – ред.), генеральний директорAvellana Gold,  погодився брати участь в організації розробки Мужіївського родовища лише за умови, що даний проект не буде мати нічого спільного з його колишніми резонансними власниками.

– Ви вже маєте повну картину того, з чим доведеться працювати? Яка «спадщина» залишилася після попереднього підприємства?

– Практично ліквідована інфраструктура родовища, що на 80% cтворена Закарпатською геологорозвідувальною експедицією. Але це хвилює мене найменше. Керівництво Avellana Gold упевнене, що Мужіївське родовище потребує нової стратегії розвитку з використанням самохідної техніки. Отже, відповідно треба створити і нову інфраструктуру.

Обладнання, яке використовувалось тут, і раніше було зовсім непридатне для повноцінної експлуатації. Ним користувалися геологи ще під час геологічного вивчення родовища. Воно і тоді було старе, а зараз – це просто металобрухт. Сьогодні мене більше хвилює стан підземних гірничих виробок. За стільки років значна частина їх обвалилася. Особливо ті, що були залишені без кріплення. Не помилюсь, якщо скажу, що саме тут нас очікує багато проблем. Прогнозуємо, що через відсутність підземної вентиляції накопичилось достатньо вологи для утворення завалів. Очікуємо значні обсяги відновлювальних підземних робіт. Також знаємо, що частина основних тунелів збереглася, оскільки вони закріплювалися спеціальними металевими опорами.

Уже сьогодні думаємо над питанням охорони промислової ділянки. Адже знаємо, що за роки простою з шахт було вкрадено багато металевого кріплення, через що вони зараз потенційно небезпечні.

– А як свого часу видобуток вплинув на екологію і життя місцевої громади?

– Це ми також можемо віднести до «спадщини», що дісталася нам. Поблизу родовища розміщені насипи пустих порід і рудних відвалів. Їх там багато, близько 400 тисяч тонн. Пусті породи в цілому безпечні і можуть використовуватися для рекультивації кар’єрів, облаштування захисних дамб ібудівництва доріг.  Щодо рудних відвалів, то вони містять незначні концентрації мінералів заліза, свинцю і цинку. Знаходячись на поверхні, під дією сонця та дощу окислюються і окислюють поверхневі стічні води. Вода при цьому стає більш агресивною і непридатною для вживання. Відбувається зменшення концентрації водних іонів (рН). Якщо для нормального середовища цей показник становить 6-8, то у воді з-під рудних відвалів він становить 4-5. Найінтенсивніше окислення відбувається у літній період за підвищеної температури повітря.

Цю проблему ми найближчим часом вирішимо. Компанія планує відновити функцію відстійника, розташованого на околиці села Мужієва. За допомогою даної споруди будуть перехоплені грязьові потоки, що течуть в долину з оброблених  на схилах полів. Тут уже встановлені фільтри з природних мінералів для нейтралізації кислих вод та контролю наявності в них важких елементів. Цей відстійник працював ще із часів проведення тут геологорозвідувальних робіт, але попередньою компанією був занедбаний. Відвали створені грубим матеріалом, тому і не розмиваються. Суттєвих екологічних проблем на сьогодні об’єкт не має, але ми прагнемо довести все до ідеального стану.

– У деяких місцевих ЗМІ, наприклад, з’являється інформація, що на підприємстві під час видобутку планують використовувати ціанідний метод.

– Окремо хочу сказати про переробку руд. Коли хтось хоче зашкодити розвитку цього проекту, то лякає опусами про ціанідний спосіб. Як відомо, цей порівняно простий і дешевий метод широко використовують компанії, які видобувають золото в сухих районах Австралії, Середньої Азії і в Африці. Але він ефективний для руд певного мінерального складу – для кварцових.  У золотовмісних рудах Мужіївського родовища міститься багато глинистих мінералів, що негативно впливають на процес ціанування руди. Також варто відмітити, що майже 90% золота міститься в комплексних золото-поліметалічних рудах, які у всьому світі переробляють механічним методом – флотацією з отриманням концентратів.  

Цю технологію визнали єдино прийнятною для умов Закарпаття – її затвердила  в 1990 р. Державна комісія з запасів. У 2013 р. ми обґрунтували використання цієї технології в умовах Мужіївського родовища поліметалів і отримали позитивний висновок незалежної екологічної експертизи при Міністерстві екології та природних ресурсів України. Додатково для визначення доцільності запропонованої технології проведуть незалежну експертизу, не виключено, що і міжнародну. І я ще раз хочу наголосити, що ціанідна технологія була виключена геологами ще у 80-х роках  як  неприйнятна з технічних, а головне – з екологічних міркувань. Тому про якісь небезпечні технології не може бути й мови.

– Коли плануєте розпочати роботи на руднику? Розкажіть, будь ласка, детальніше про етапи реалізації проекту.

– У спеціальному дозволі на розробку Мужіївського родовища є окремий пункт із переліком особливих умов. Відповідно до них, ми відповідальні за екологічний стан на ділянці родовища. Також до початку робіт із розробки родовища власник спецдозволу зобов’язаний ліквідувати всі негативні наслідки попередньої діяльності. Для цього плануємо у наступному році в першу чергу вирішити питання екології – розпочати утилізацію всіх відходів, що накопичились на поверхні, зайнятися рекультивацією земельних ділянок та інше. Рекультивовані землі поступово озеленимо  лісовими насадженнями. 

Як я говорив раніше, найближчим часом облаштуємо відстійник, поставимо там нейтралізуючі фільтри із закарпатських вапняків і цеолітів – ефективних природних сорбентів, що поглинають важкі метали та інші шкідливі елементи. Минулого року ми частину цього відстійника почистили. Надалі функція відстійника буде обмежена. У наступному році компанія планує розпочати ліквідацію рудних  відвалів, і зникне сама проблема. Зараз маємо багато технічної роботи, пов’язаної з комп’ютерною обробкою геологічної документації за західними стандартами. Упродовж наступного року нам необхідно змоделювати проект. Як відомо, без комп’ютерного моделювання неможливо правильно вирахувати потрібний обсяг інвестицій. До того ж, незалежно підтвердити запаси родовища можливо лише за наявності повної електронної бази даних та 3D-моделі. 

– А коли  розпочнете безпосередньо роботи з реконструкції та будівництва об’єкта?

– Деякі роботи на руднику плануємо розпочати вже у 2017 році. Але щоб зайти у шахти, маємо встановити вентилятори та відновити провітрювання. Нам треба зробити ревізію і зрозуміти, у якому стані хоча б головні підземні виробки. Передбачаємо, що там  наполовину все зруйноване.  А це – додаткові витрати, які нам необхідно визначити і закласти у кошторис проекту як першочергові. Розробку проектної документації, експертизу проекту і будівництво безпосередньо рудника  розпочнемо  у 2018 р.

– Розкажіть, будь ласка, як відрізнятимуться технології, що використовувалися раніше, від тих, що плануєте залучати тепер?

– На попередньому підприємстві про щось інноваційне та сучасне у видобуванні не було й мови, адже більшість обладнання і устаткування успадкували від Закарпатської геологорозвідувальної експедиції. За старою схемою, використовувались малопотужні акумуляторні електровози. Переважна частина гірничого обладнання була прив’язана до стиснутого повітря, виробленого енергоємною компресорною станцією, яка фактично узначній мірі впливала на собівартість видобутку – на здорожчання ціни 1 тонни руди. Багато ручної праці, малопотужність обладнання, чисельність обслуговування та інше – це було нормально для геологічної розвідки, що проводилась за радянських часів. 

Стара інфраструктура обмежувала можливості рудника – обсяг видобутку сягав 120 тис. тонн на рік. Сьогодні ж ми маємо змогу організувати високоефективне виробництво на довготривалу перспективу і річним об’ємом видобутку 500 тис. тонн у рік. Для цього Avellana Gold  планує включити в розробку  одночасно і  золоті,  і золото-поліметалічні руди. По суті, це буде нова стратегія видобутку. Задля неї ми приймемо кардинальні рішення щодо  повної реорганізації  видобувної компанії, переоцінимо вимоги стосовно працівників, робочого часу тощо.

– А щодо нового проекту, які технології все ж плануєте використовувати?

– За нашими попередніми підрахунками, обсяг видобутку збільшиться у 10 разів. Тому абсолютно новою буде стратегія видобутку, зміниться інфраструктура родовища. У вартість проекту закладаємо лише сучасне обладнання – робота на підприємстві має бути безпечною для всіх категорій робітників. Перевагу віддамо самохідному та автономному обладнанню – це найсучасніший підхід до видобування. Замість обслуговування шахт побудуємо спеціальні похилі з’їзди, по яких буде спускатися самохідна техніка. Наявні шахти використаємо для провітрювання, подачі матеріалів та як запасні ходи. Завдяки використанню шахтних самоскидів мінімізуємо втрати золота під час чисельних перевантажень, що траплялося на попередньому підприємстві. Навантажувальна техніка працюватиме на дизельному пальному, тому не залежатиме від електроенергії.

– А хто працюватиме на родовищі поліметалів – місцеві мешканці чи будете запрошувати фахівців з інших регіонів?

– Нам немає сенсу запрошувати людей з інших регіонів, адже маємо своїх  спеціалістів. Звичайно, нове устаткування на підприємстві потребуватиме більш високих кваліфікацій і навиків, але це зовсім не проблема. Фірма, що доставляє обладнання, привозить також й інструкторів. Вони вчать наших працівників і надають їм сертифікати міжнародного рівня за досить короткий час. Такий досвід у нас є.

Безперечно, спочатку на підприємстві будуть працювати й іноземні фахівці, особливо на ділянках переробки сировини, оскільки саме тут буде вироблено товарний продукт – концентрат. До речі, вироблені концентрати будуть відповідати  західним стандартам. А тому вони можуть бути реалізовані або на зовнішньому або на внутрішньому  ринку. 

– Яку користь матиме місцеве населення від проекту?

– Розвідка золота – складний і тривалий процес. Як правило, надослідження одного золоторудного родовища необхідно 10-15 років клопіткої роботи спеціалістів різних професій – геологів, гірників, буровиків, технологів, хіміків та інших.  Мене особисто цікавить тільки успішна реалізація цього проекту, бо ми витратили на нього значну частину життя. Нам, геологам, хотілося б побачити результати своєї праці і повірити, що вона дійсно приносить користь людям. Я не бізнесмен. Упродовж попередніх років бачив, як родовище «кочує» з рук у руки. Але, виходячи з кваліфікації власників, було очевидно, що нормальної роботи тут не буде.   

Для успішної реалізації цього проекту сьогодні є всі підстави. Якщо частина населення ставиться до проекту нейтрально, то ті, хто вже працював на родовищі – підтримує його. Адже на таких підприємствах рівень заробітної плати відносно високий і офіційний. Прозорими будуть і відрахування до державного та місцевого бюджетів. З досвіду можу сказати, що на підприємстві такого масштабу працюватиме до 500 людей. Відповідно, це позитивно буде впливати на фінансовий стан села та району. Виключається можливість непрозорих схем,  бо всі операції з видобутком, переробкою сировини і реалізацією продукції є взаємопов’язаними, а тому мусять бути фіксованими на всіх етапах. А відрахування – прозорими. Частково у районі  буде знижена напруга із працевлаштуванням ще і за рахунок  участі  сфери обслуговування.  

– Зазвичай іноземний інвестор приходить із соціальними програмами для населення. А як у випадку Avellana Gold?

– Так, звичайно, Avellana Gold має намір долучитися до реалізації соціальних програм, що стосуються Мужієва і Берегівського району. За наш рахунок у Мужієво вже заасфальтована одна проблемна дорога. Надано також й інші послуги, що сприятимуть  розвитку села та району.

Окрім цього, село Мужієво потребує нового проекту з водовідведення. Якщо він буде для нас прийнятний з фінансового погляду, ми включимо його у вартість усього проекту. Швидше за все, всі ці програми будемо обмірковувати з місцевою владою наступного року. Тому конкретніше про це говорити ще зарано.

– Наскільки нам відомо, це перший проект Avellana Gold в Україні.

– Ми від самого початку підкреслювали, що Avellana Gold – це компанія, що створена спеціально для добування золота в Україні.  Насамперед для закарпатських родовищ, що мають затверджені промислові запаси. Власне, під цю стратегію компанія отримує фінансування. І якщо цей перший проект вдасться успішно реалізувати, то Avellana Gold стане першою так званою junior mining компанією, що досягла успіхів у нашій державі. Тобто компанією, що фінансується за рахунок приватного та публічного капіталу і створюється геологами, що мають солідний досвід роботи в цій сфері. За принципом Avellana Gold працює більшість іноземних компаній, зокрема ті, що розвивають проекти світового рівня.

– Дякуємо за корисну та цікаву розмову.