Грибний сезон на Закарпатті

Останнім часом на Закарпатті тривав сезон дощів. Позаминулого тижня грози та зливи заполонили область. Небагато закарпатців полюбляють таку погоду. Тим паче влітку, коли більшість із них планує відпочинок поблизу водойм.

Однак, є люди, яким така погода якраз до душі. Їх називають грибниками. Це не ті люди, які купують на ринку кілограм грибів за 70-80 гривень. Це ті, хто проводить майже увесь свій вільний час у лісі в пошуках грибів. Сироїжки, підосичники, підберезники – зараз вибір дарів лісу великий. Але справжнім королем грибів вважають білий гриб. Саме на нього найбільше полюбляють «полювати» грибники, – йдеться у статті газети «Панорама» в номері від 29 червня.

Житель Кушниці Андрій Андрійович один із таких «мисливців». Хоча чоловіку вже 70, він регулярно ходить по гриби. Півжиття чоловік прожив недалеко від лісу на Іршавщині, тому тихе полювання полюбляє давно. Знає всі місцеві ліси, або, як він сам каже, хащі, майже напам’ять. «Я добре знаю наші хащі, знаю, в які саме місця варто йти, аби повернутися додому з повним кошиком грибів, – каже Андрій Андрійович. – Звісно, найбільше люблю збирати білі гриби. Особливо ті, які мають темно-коричневі шапочки. У нашому селі їх називають барновими грибами. Вони найсмачніші і найароматніші».

Раніше Андрій Андрійович завжди ходив у ліс з дружиною Марією Василівною. Але зараз вони вже рідко «полюють» удвох. Тепер жінка більше займається приготуванням грибів: одні – жарить, із других – робить підливку зі сметаною, треті – сушить. Із них потім робить грибну «поливку». А найкращі – білі, маринує і закладає у маленькі півлітрові баночки. Саме їх найбільше полюбляють у родині. Коли на свята з’їжджаються діти та внуки, то жодне застілля не обходиться без баночки «бабчиних» грибів.

Зараз дідусь ходить у ліс зі старшим онуком. Йому тепер 12. «Я почав його брати з собою у ліс, коли йому було 9. Звісно, тоді він ще не дуже розрізняв, які гриби їстівні, а які отруйні, – каже чоловік. – Але зараз збирає гриби не гірше за мене. Іноді навіть більше грибів зуміє знайти, ніж я. Роки все-таки беруть своє, і зір уже не такий, як у молодості. Тому я правильно зробив, що привчив старшого онука до грибарства. На черзі – молодший». А раніше Андрій Андрійович привив любов до грибарства двом своїм синам та онучці. Тому за свій вік виховав не одного грибника.

Андрій Андрійович кілька днів тому був у лісі. І приніс два кошики білих грибів. Сфотографуватися з такою красою захотіла вся родина. «Ми завжди стараємося фотографувати свої знахідки. Іноді навіть сусіди приходять подивитися і сфотографуватися, – зазначає дідусь. – Тепер навіть сина сусідки сфотографували з повними кошиками, а йому всього 10 місяців. Як виросте, то буде теж грибником».

Чоловік каже, що у їхніх лісах росте чимало грибів. Але два роки тому, влітку, їх було у кілька разів більше. Пенсіонер хвалиться, що тоді назбирав стільки, що вже не мав куди складати. І довелося частину грибів просто не брати. Пенсіонер ходить у ліси, що поблизу Кушниці, Лисичева, Броньки та Керецьок. Найбільше грибів восени. Хоча влітку також є. Але зараз, зауважує Андрій Андрійович, гриби доволі червиві. Особливо ніжки. Осінні гриби не такі. Однак, аби знайти у хащі гриби, а не грибників, треба йти рано-раненько, годин у 4-5. Якщо підеш пізніше – грибів знайдеш мало, але подихаєш свіжим повітрям і помилуєшся лісовими краєвидами.

Закарпаття багате на ліси, тому у багатьох районах області, не лише в Іршавському, часто-густо ходять по гриби. Не є винятком і Мукачівський. Тут теж шукають гриби у лісах поблизу Лохова, Щасливого, Бобовища, недалеко від Кальника та Медведівців. В один із таких лісів ходить і Олександр із Ракошина. Але не сам. У 24-річного хлопця завжди є компанія – вірний друг собака Цезар. «Я завжди беру з собою свою вівчарку. Так і не сумно одному, і собака вигуляється», – каже хлопець. Іноді Сашко збирається з друзями, і вони разом ідуть на «тихе полювання». «Коли нас іде троє-четверо, то ми завжди змагаємося, хто знайде перший гриб, – зауважує молодий грибник. – Це вже традиція, яка з’явилася ще в шкільні роки».
Через роботу Олександру нечасто вдається піти в ліс, але коли випадає нагода, то нею гріх не скористатися. «Звісно, не завжди вдається прийти з повним кошиком. Нещодавно після дощу я пішов у ліс, та багато не знайшов. Всього кілька підберезників, два білі гриби та декілька сироїжок, – зазначає Олександр. – Та це не біда, грибний сезон лише нещодавно розпочався. Попереду все літо й осінь».

У народі кажуть: «Літо з дощами – осінь з грибами». Тому, зважаючи на погоду, осінь для закарпатців буде врожайною. Запастися грибами можна буде сповна. Головне, не полінуватися і піти по гриби в ліс, а не на ринок. Адже саме в лісі можна відчути себе справжнім грибником. Відчуття чудове, повірте.