Пенсіонер, який подякував Порошенку за бідність, розповів про цей випадок

Пенсіонер з Хуста Петро Ковчар, без сумніву, став зіркою соцмереж, героєм публікації багатьох місцевих і всеукраїнських ЗМІ. Сивочолий чоловік став відомий через інцидент, який трапився на Красному полі 15 березня.

Нагадаємо, пенсіонер Петро Ковчар, 15 березня, під час мітингу кілька разів вигукнув «Петро Олексійович, дякуємо за бідність!». Гарант цю фразу почув і відповів: «Не за бідність, а за боротьбу з бідністю». «Ви нас довели до цієї бідності», відповів мітингувальник.

У той час землячка Петра Михайловича Марія Нодь вирішила заступитися за Порошенка і присоромити пенсіонера. Саме її поведінка викликала хвилю обурення у соціальних мережах.

Цими днями, до слова, Марія Нодь розповіла свою версію телеканалу «М-студіо», що ще більше розізлило краян. Адже самому Петру Ковчару в сюжеті не дали можливості висловитися.

Журналісти зробили інтерв′ю із сміливим хустянином, який відверто відповів на питання та висловив свою думку про інцидент, який стався на Красному полі 15 березня.

– Пане Петре, ви вже звикли до думки, що після нетривалого спілкування з президентом Порошенком стали зіркою Інтернету й не тільки? Як змінилося ваше життя після 15-го березня?

– Скажу відверто: зірковістю не хворію, життя моє анітрохи не змінилося — як жив спокійно у місті, так і живу.

— У Хусті часто перестають земляки, аби за мужній вчинок пригостити кавою? 

– Так. І, що найцікавіше, кажуть, що висловив те, що в людей накипіло за останні п′ять років. Адже після Революції гідності прості люди сподівалися на обіцяне життя по-новому, на жаль, виявилося, інтереси народу правляча верхівка в Україні поставила нижче, ніж власне збагачення. Ви подивіться на гучні журналістські розслідування, в яких викриваються їх злодіяння. І це у бідній воюючій країні!

– Були такі, хто висловив невдоволення вашим емоційним зверненням до Гаранта?

– Особисто не чув критику на свою адресу, але в Інтернеті, кажуть, що є різні думки. Мусимо розуміти, що і люди різні. Не думайте, що я ворогів не маю.

– А в сім′ї як відреагували на вашу, так би мовити, гіперактивність на Красному полі?

– Моя сестра, яка живе у Запоріжжі, побачивши кадри зімною на телебаченні, одразу мені зателефонувала: «Петре, та лиш тобі було йсе треба!?». Хвилювалася і моя 80-річна сестра з Крайникова, яку оперативно поінформували про моє «фе» Порошенку. У селі Крайниково, звідки я родом, кажуть, що я молодець. Я й сам це знаю (сміється, — Ред.). Я ж поганого нічого не зробив, просто подякував президенту за бідність. Поводив себе чемно: не смикав його, не обзивав, не плював у його бік.

– Ваша землячка Марія Нодь, яка обматюкала вас перед Порошенком, і яку ви назвали «тітушкою», в інтерв′ю одному з крайових телеканалів заявила, що у натовпі ви займалися провокаціями. Гадаємо, читачам буде цікава ваша версія.

– Вона сказала, що готова вибачитися. Але хай це буде на її совісті. Так, після її словоблуддя, я вигукнув, що вона є президентською «тітушкою». З усіх присутніх на мітингу-реквієм лише Нодь кричала «Наш президент Порошенко», Хуст йому був не радий. Бо він нам зіпсував святкування 80-річчя Карпатської України.

– Часто турбують журналісти проханнями зустрітися віч-на-віч для інтерв′ю? 

– Періодично такі пропозиції надходять. Саме через ЗМІ, мережу Інтернет сім′я мого двоюрідного брата з Америки також дізналася про інцидент за моєї участі. З Одеси телефонували, родичі з Челябінська, де показало резонансні відеокадри з Красного поля їхнє місцеве телебачення.

– Ви йшли на Красне поле вже знаючи, з яким питанням звертатиметеся до Президента України?

– Ні. Все сталося спонтанно. Не думав навіть, що так близько буду стояти біля президента. Я не стримався, коли він почав виголошувати промову вже занадто емоційно.

– Оскільки спілкуємося з вами за чотири дні до виборів, кілька питань на цю тему. У 2012-му році ви стояли на мітингу в підтримку кандидата в народні депутати Павла Балоги, який ним був організований проти вашого земляка Степана Деркача. Скажіть, будь ласка, П. Балога виправдав ваші сподівання?

– Не буду лукавити, я міг бути там. Про Павла Балогу скажу так: з 2014 року в Хусті я його не бачив взагалі. Після виборів, 71-й виборчий округ, від якого він обирався у Верховну Раду, його перестав цікавити, як, власне, і виборці. Особисто на нього я й не сподіваюся, бо знаю, чого Балоги вартують.

– У вівторок, 26 березня, журналісти помітили вас на мітингу, який в обласному центрі Закарпаття зібрала кандидат у президенти Юлія Тимошенко. Що цікавого там почерпнули для себе?

– Я приїхав в Ужгород спеціально, щоб послухати одного з опозиційних кандидатів. Ні більше, ні менше. Переконаний, громадяни мають знайомитися з програмами всіх кандидатів, а голосувати, як підказує розум і серце.

– Чи вже визначився Петро Ковчар, за кого голосуватиме на президентських виборах 31 березня 2019 року?

– Яі на минулих президентських виборах не голосував за Порошенка й на цих виборах від мене він голос не отримає. Не заслужив!

– Кому симпатизуєте, якщо не таємниця?

– Вважаю, досить непогані шанси є у Гриценка і Тимошенко.

– Спасибі за відверту бесіду!

Нагадаємо, Ваш голос важливий. Приходьте на вибори 31 березня.