Чим корисний Україні досвід державного управління в країнах ЄС?

За Світовим показником якості державного управління, ефективність українського уряду становила 31,73 пунктів зі 100. Для порівняння наведемо приклади інших країн: Словенія – 83,65, Словаччина – 76,44, Чехія – 79,81 ( станом на 2016 рік). Найвищий рейтинг серед країн ЄС отримала Данія – 99,04 пункти. А єдиною країною, але неєвропейською, яка отримала 100 пунктів, є Сінгапур. Що і не дивно, адже державне управління у цьому місті-державі відбувається за прикладом корпорації, а не «клубу за інтересами».

У ЄС протягом 2000-х років усі країни активно впроваджували Принципи публічного адміністрування. Спільною рисою процесу реформування для країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) стало підґрунтя для змін  держуправлінні – приватизація та дерегуляція. Обидва аспекти спрямовані на зближення державного та приватного секторів.

Мета реформи державного управління в Україні – побудувати сучасну, прозору та ефективну систему державного управління, що відповідає стандартам ЄС і здатна розробляти та  реалізовувати державну політику в інтересах громадян, забезпечувати сталий розвиток та відповідати на численні виклики. Це частина процесу децентралізації влади в Україні. В перспективі вона змінить баланс влади та надасть більше прав та обов’язків, а також бюджетних коштів місцевим органам влади, зробить їх менш залежними від центру.

«Хоч би в якій країні відбувалася реформа державного управління, це завжди непросте завдання. Щоб запровадити системні зміни, знадобиться декілька років», – наголошує Пітер Вагнер, керівник Групи підтримки України в Європейській комісії. «А в Україні, де з часів колишнього Радянського Союзу не було жодної реальної спроби провести реформу державного управління, це особливо складно. Але Україна не єдина країна, яка має перед собою такий виклик. Інші країни Східної Європи також неодноразово поставали перед необхідністю реформування їхніх державних служб».

Словенія розпочала реформу державного управління як цілісний курс у 1996 році, коли уряд визначив наміри набути статус члена ЄС, що і було досягнуто в 2014 році. З того часу кожні два-три роки стратегію реформи переглядають, щоб іти в ногу зі змінами в технологіях та очікуваннях громадськості.

Державне управління представлене 15 міністерствами, 16 допоміжними державними службами, близько 50 автономними підрозділами у складі міністерств (наприклад, податкове управління) і 58 місцевими адміністративними підрозділами. Органи місцевого самоврядування не відносяться до цієї категорії, їхня структура вибудована в процесі децентралізації, що триває з 2006 року. У той же час, Словенія – найбільш централізована країна серед держав ЄС. Все це вимагало внесення змін у конституцію для передачі частини питань з загальнодержавного на регіональний рівень. Головним випробуванням стало налагодження співпраці між центральними та місцевими органами влади.

Ключовими напрямами реформи були і залишаються перегляд системи державної служби, реорганізація адміністративних структур і впровадження електронного урядування. Мета полягала в тому, щоб зробити державну службу зручнішою для споживачів послуг і задіяти всі можливі технології для зменшення контактів з системою або ж зробити її більш орієнтованою на клієнта. Робота центральних органів влади трансформувалася відповідно до потреб національної економіки бути конкурентнішою на світовому ринку. Уряд Словенії переглянув також систему винагород для державних службовців з метою заохочення працівників і зменшення хабарів.

Словаччина розпочала реформу державного управління в 1989 році. Ця реформа називається «Програма ESO», (Effective, Reliable and Open state administration). Реформа, певна річ, була зосереджена на створенні зручного для споживачів, ефективного та прозорого державного управління на всіх рівнях. Іншим важливим завданням була оптимізація витрат на нього. Щоб цього досягнути, уряд створив районні та регіональні представництва.

Одним із перших і важливих кроків було проведення аудиту органів центральної державної влади з метою зменшення витрат на утримання державного апарату. Програма ESO навіть мала свої фундаментальні принципи: «Один для всіх, все для одного», «Один раз і достатньо», «Друг по телефону». Як видно, завдяки цим девізам доносилася думка про те, що система, нарешті, має людське обличчя.

Програма ESO була повторно переглянута в 2013 році. Усі зміни спрямовані на зміцнення ієрархічного типу адміністрування. Водночас, органи місцевої влади і офіси для комплексного вирішення питань громадян здатні надати всі необхідні послуги. Природно, що процес децентралізації в Словаччині передбачав територіальну реорганізацію, фіскальну реформу та реформу державного управління. Регіональні державні адміністрації були реорганізовані декілька разів, щоб створити органи з надання послуг, які стануть ближчими до людей.

Чехія розпочала процес реформування після Оксамитової революції у 1989 році. Основна увага була зосереджена на децентралізації, створенні широкого спектру місцевих органів, що дозволило би людям швидше та зручніше отримувати послуги. Також причиною для цього була децентралізація фінансових потоків і відповідальності. З опису реформи бачимо, що: «Державні функції, як правило, повинні здійснюватися переважно тими органами влади, які найближчі до громадян. В процесі надання відповідальності іншому органу влади слід зважувати масштаби і характер завдання та вимоги до результативності й економії».

Чеський уряд сприяв підвищенню престижу державного управління в очах громадськості, зменшенню корупції, а також створенню механізму ефективного адміністративного контролю.