"Все те, що побачив, заслуговує неабиякої поваги", – росіянин про організацію фестивалю шахів у Мукачеві

Мукачівський шаховий фестиваль цього року, до речі, побив рекорд відвідуваності в історії цього виду спорту в Україні. Тут брали участь шахісти з 9 (!) країн, а саме: з України, Росії, Білорусії, Молдови, Словаччини, Чехії, Португалії, Німеччини та Угорщини. Максимальна вікова різниця між учасниками становила 79 років. З найстаршим шахістом на турнірі нам також довелося поспілкуватися і дізнатися, чи мали місце на території нашого краю такі передові заходи в минулому.

– Так, я дійсно найстарший конкурсант на цьому дійстві, – коментує 86-річний угорець, – я вже грав в 50-х роках! Вже тоді діставав золото за шахові змагання, саме тому я продовжую грати! Які очікування від турніру? Яке місце планую зайняти? Хай буду останнім, – жартує вічно молодий шахіст, – молодь росте, грає чудово, а старики весь час нижче. Ну, я думаю, що якщо 7 партій буде, 2-3-х зловлю, когось точно зловлю.

– Чи брали ви участь у настільки визначних, заповнених турнірах раніше? Сьогодні має бути рекорд по відвідуваності – понад 400 осіб.

– Часто відвідую різні шахові змагання Закарпаття: в Ужгороді, Виноградові, Берегові, Рахові «Гуцульський турнір». Маю багато знайомих гросмейстерів, які стабільно відвідують нашу область саме задля шахових змагань. Знаю навіть міжнародного майстра спорту, який представляє збірну Угорщини. Тому так тут шаховий напрям дуже розвинений, велика кількість подібних заходів і потрібна для покращення рівня молоді  у цій дисципліні.

– Чи можете назвати цей фестиваль найбільш масштабним з тих, в яких ви вже брали участь?

– Так-так, звісно! Минулого року був захід при школі – непогано, відверто кажучи, але це приміщення… Погодьтеся: тут і міжнародні турніри можна влаштовувати! Все, все на вищому рівні організації! Впевнений, всі будуть задоволені, від сьогодні і погода з’явиться для найкращого проведення турніру! – підсумував нестаріючий учасник.

А справді: чи можна cтверджувати, що саме цей фестиваль може дати фору багатьом світовим? Саме на це питання може відповісти наступна людина, з якою ми поспілкувалися – шаховий тренер з російським громадянством Ігор Миколайович Горбунов, який також випробовував свої сили у «Eventum Hall» 29 червня, де й відповідно пройшло змагання.

– Першочергово, які у вас враження від цього шахового турніру?

– Враження лише найкращі, відверто кажучи, працюючи в Одесі директором об’єднання шахових клубів, я приїхав сюди повчитися організації таких змагань. Все те, що я сьогодні побачив, – заслуговує неабиякої поваги.

– Чи брали ви участь у такого роду фестивалях в інших країнах? Чи можна порівняти даний рівень з тим, що ви там бачили?

– Так як я працюю в цій сфері дуже давно, враховуючи кураторство об’єднання шахових клубів, мою тренерську кар’єру, я справді був на багатьох змаганнях: і в Болгарії, і в Чехословаччині (коли вона ще так називалася), але це було дуже-дуже давно, останнім часом я подорожував Німеччиною, а тепер у вас. Повторююсь, але знову ж таки, даний захід точно заслуговує уваги громадськості й щоб його відвідували шахісти.

– Мені відомо, що у вас є російське громадянство. Чи не виникли у вас деякі незручності саме із-за цього фактору?

– Як я з’явився в Росії – саме за Союзу, в той час я грав багато в рейтингових турнірах і, в принципі, так у мене Федерація і залишилась. Абсолютно ніяких проблем з цим не було.

– Враховуючи ваш неоціненний досвід в якості тренера, якими якостями має оперувати людина, щоб стати професійним шахістом?

– Чесно кажучи, в першу чергу, я вважаю, що це працездатність, тому що без цього, на жаль, на даний момент, професійним шахістом стати неможливо. Тобто з тим об’ємом знань, який можна отримати, якщо не працювати по 5 годин в день – з ним не можна стати сильним шахістом.

– Яким є ваше найбільш знакове досягнення в цій сфері?

– Насправді я можу лише похизуватися тренерськими досягненнями, Анжела Білаковська займалась у мене, тепер є міжнародним гросмейстером, живе в Штатах, співпрацював з Марією Клиновою, з Михайлом Голубовим і з великою кількістю майстрів. Це і є всі мої досягнення, якими можна пишатись. Як шахіст, я мало чим відзначився і точно не шкодую про таку кар’єру у цій справі.