Військовий медик 128 бригади розповів, як рятує життя на передовій

Пресслужба 128-ої бригади продовжує розповідати про захисників, які зараз боронять Україну від російських окупантів. Цього разу розповіли про Сергія – бойового медика та солдата.

Після початку війни Сергій два тижні ходив у військкомат, щоб потрапити в ЗСУ. "Знаю, що так робили не всі, дехто навпаки – ховався від мобілізації в підвалах. Але я не хотів, щоб мене вважали боягузом. Крім того, хочу, щоб мої рідні жили в Україні, а не в "русскому мірі", – зазначив військовий.

Сергій каже, що його не хотіли брати в армію через відсутність бойового й армійського досвіду. "Нарешті після наполягань запропонували стати бойовим медиком, і я погодився. А після посиленої медичної підготовки потрапив у 128 бригаду", – розповів захисник.

Спочатку командири не відпускали на бойові виїзди, казали – молодий, зелений, ще навоюєшся. Я був у медпункті, до нас довозили поранених, котрих я супроводжував до госпіталю. Але затим ми поміняли позицію – наші підрозділи відкинули росіяни, просунулися вперед і мені дозволили бойові виїзди.

За останні кілька днів на нашій ділянці було п’ятеро поранених – бійці, просуваючись вперед, підривалися на ворожих мінах. Троє хлопців отримали легкі й середні поранення – їм трохи посікло осколками ноги, руки й тулуби, дехто навіть самостійно вийшов у безпечне місце. А двоє були у важкому стані, їм відірвало по нозі.

Коли надійшов перший виклик, ми з головним сержантом добиралися на місце сім кілометрів. При тому, що мій бронежилет важить 16, а медичний рюкзак – 15 кілограмів.

Потім обох забрала машина й доставила в госпіталь. Важчому пораненому довелося ампутувати стопу, але він залишився живий – це головне.

Наступного дня ситуація повторилася – знову двоє поранених, у одного з яких міною відірвало стопу. Той, що важчий, був при свідомості, він говорив і поводився адекватно, просто кричав, що дуже боляче. Їх теж доставили в госпіталь. Усі п’ятеро поранених вижили. Я потім аналізував свої дії і хоча як правило самокритичний до себе, вважаю, що зробив усе правильно.

Дома, на Кіровоградщині, мене дуже чекають рідні й близькі. Усім нам хочеться якнайшвидше повернутися, але повернемося додому після перемоги", – зазначив військовий 128 бригади Сергій.

Нагадаємо, 128-ма бригада розповіла про чоловіка, який разом із 2 синами захищає Україну.