Побачила світ книга про духовність у житті

Нова книжка Василя Андрійовича Гарагонича «Духовність окрилює людину» по своїй суті продовжує попереднє його друковане видання «І слово – дар Божий», тільки тут більше авторського мислення і щирої віри в «Творця всього видимого і невидимого», звірення свого життя з Божими заповідями.

І з усього видно, це – не данина моді, яка тепер випинається, а суть сивих років автора, якому на схилі віку випало прилучитися, після педагогіки, до дуже важкої праці журналіста, зрештою, і до редакторської роботи. І, думаю, не пошкодував, бо таки слово – дар Божий, саме слово привело його і до написання книжки про духовність у житті (ФОП Бреза А.Є. – Ужгород, 2017.), – йдеться у статті Василя Танчинця, члена Національної спілки журналістів України, в газеті «Панорама» у номері від 30 березня.

Й скажемо ширше – про духовність людей.

Книжку поділено на шість розділів, і перший з них «Син Божий сином Діви стається...», потім – про трьох Святителів, Хрещення Господнє, Благовіщення... – про більш як сорок релігійних свят і святих. Автор спромігся зібрати й фрази духовної тематики, ось хоча б одна, яка може бути хрестоматійною, – «Духовність черпаймо із Божого Слова, бо в ньому віра, надія, любов і свята правда жива, яку нам Господь дарував для вічного життя». А ще добре, що автор вставив, як мозаїку, глибоко філософський вірш поетеси з Мукачева Марії Гернет «Роздуми й застереження», ось перші рядки:

«Блаженні милостиві», – каже Бог. –

Він їм приготував величне царство.

Блаженні ті, хто в світ несе любов

І не шука в гріху примарне щастя.

Чому ж моя Вкраїна – сирота.

Бреде все бідна й простягає руку?

І правда Божа, вічна і свята,

Ніяк не йде їй в користь і науку?»

Болючіше не скажеш! І автор старається покласти тягар життя на духовність, бо саме вона окрилює людину, вона не те, що покликана, а зобов’язана тримати життя в своїх чистих руках, бо саме в її особу Бог заклав розум, і вона має у своєму підпорядкуванні «природу, землю, воду, повітря і все, що нас оточує», і всі ми володіємо даром життя від Бога, але чимало осіб про це забуває, надто – коли манить повне корито. А ще люди забувають, що з собою на той світ нічого не візьмуть, крадене повисне на них і родинах чорними плямами. І автор ще і ще раз каже нам у своїй книжці: «Наші молитви, думки про Бога, читання Святого письма, відвідування Божого храму і добрі справи та виконання Божих заповідей – наповнюють серця духовністю, яка окрилює людину, допомагає йти по життю...»

Далі автор робить певний ракурс у справи робочі – про підготовку й проведення ювілею газети «Прапор перемоги» – «Панорама», про передплату, навчання гуртківців, про високу відзнаку виданню від «Національного бізнес-рейтингу», є тут і думки щодо поліпшення змісту й завдань газети, при цьому прислуховується до читачів, їхніх оцінок. Позиція читачів «... для нас мірило оцінки і стимул до роботи, барометр суспільної думки і підказка до активних дій». Спочатку, що подобається нашим читачам у друкованому виданні? – запитує Василь Андрійович. І дає аналітичну відповідь: – Донесення різноманітної і правдивої інформації, оновлений формат газети, багатий тематичний спектр, подача різноманітних думок, голос рядових учасників подій, відгуки на дії чиновників різних рангів, представників владних структур місцевого самоврядування». Це, так би мовити, звужена, але головна програма роботи редакції і журналістів у тісному зв’язку з авторським активом.

Глибоке інтерв’ю «Василь Гарагонич: «З вірою у серці і любов’ю до людей» – підсумок багатьох років життя і своєрідні плани на майбутні роки, вміщено репортаж про презентацію книги «І слово – дар Божий» та рецензії на це видання. Василь Андрійович друкує інтерв’ю «Про реалії життя з уст керівника» – із генеральним директором «Едельвейс-Лего», заслуженим працівником легкої промисловості України, академіком Петром Михайловичем Басарабом. Чимало запитань до нього, і не тільки «місцевого значення», на які він відповів аргументовано і повчально, зупинився на складових успіху швейників, на європейському шляху розвитку легкої промисловості. «Я вже працюю з Європою 25 років. Без Європи я би не мав найсучаснішого обладнання, не володів новою інформацією...». І не утримався Василь Андрійович, аби не спитати Петра Басараба, що хоче побажати людям напередодні великого свята – Воскресіння Ісу-са Христа. Відповідь була короткою – миру, благодаті і твердої віри у завтрашній день.

І ще в книжці чимало інтерв’ю, зарисовок, репортажів, інформацій. Заслуговують на особливу увагу розповіді про художників Закарпаття. А коли вже видається, що журналістика втомила – Василь Андрійович пропонує «для розрядки» чимало матеріалу про насущний хліб, народну медицину... І повсюди – духовність. Бо ми творіння Бога.