Закарпатська весна – 2012: що відчуває спортсмен?

В Ужгороді пройшли традиційні змагання зі спортивного орієнтування «Закарпатська весна-2012», в яких і я взяла участь. Це були мої перші великі змагання, тому що орієнтуванням я стала займатися...

Першого дня був спринт у новому мікрорайоні «На БАМі». Хвилин за 30-40 ми прибули на місце старту. В очікуванні своєї хвилини погуляли навкруги корпусів УжНУ, зустріли знайомих, що навчаються тут, зробили кілька фотографій на фоні аеропорту та «євросоюзівських» просторів, які добре проглядаються з гори. Потім був старт. Бігти було легко і цікаво! Для мене незвичним було бігти по місту, але – сподобалося!

Наступного дня у Шахтинському лісі була дистанція за вибором. Кілька сотень спортсменів стартували одночасно. Із кількох десятків нанесених на мапу контрольних пунктів вже після старту потрібно було самому було продумати і накреслити шлях. А яка місцевість була! Гора, чимало ярів, лише кілька стежок і потічків! Спочатку карта мене вжахнула. Досі я бігала лише в околицях рідних Бобовищ, в чужому лісі була вперше! Але нічого, побігла... Загалом, я ковзала на схилах, падала. Важко було. Ледь не заблукала. Переплутала орієнтири. По дорозі на черговий КП зустріла подруг, що теж шукали потрібний мені контрольний пункт, тож спільно знайшли його швидше. Ми разом вибігли на фініш. Нічого страшного, що на останніх метрах поступилася їм і фінішувала лише третьою, головне, що все знайшла, і який досвід орієнтування на гірській місцевості отримала!

«Головне не перемога – головне участь!» – з такими словами я поїхала додому. За час цих змагань я набула не тільки хорошого досвіду орієнтування на гірському рельєфі, але й чудово провела час з друзями! А також прийшла до висновку, що тренуватися треба частіше! А ще, користуючись нагодою, хочу подякувати своїм тренерам за відмінну поїздку!

Команда нашого клубу виступила відмінно! Серед дорослих спортсменок переможницями стали кандидати у майстри спорту психолог ЗОШ №14 Олександра Касьянова та тренер СК «Товариш» Ніна Расчупкіна, серед чоловіків на середній дистанції з другим результатом фінішував випускник МДУ Сергій Расчупкін. Серед 18-річних спортсменів першого дня сильнішим виявився Олександр Касьянов із ЗОШ №11, наступного дня переміг Василь Морозов з ВПУ №3. Також чемпіонами у своїх вікових категоріях стали Наталія Шозда (ЗОШ №6) і Олександр Павлов (ЗОШ №1), срібним призером – Станіслав Шин (ЗОШ №2), бронзовими – Олександра Золтан (ЗОШ №1), Владислав Французов та Едуард Бубряк (обоє з ЗОШ № 11), серед ветеранів теж переміг мукачівець – колишній член національної збірної і учасник чемпіонатів світу Володимир Сватко. У загальному заліку серед 15 команд-учасниць до числа лідерів увійшли збірна мукачівського СК «Товариш», ужгородський клуб «Максимум» та збірна Іршавського району.

Я думаю, що спортивне орієнтування – це своя стихія зі своїм життям і радощами. Багато хто чудово відгукується про тренування з орієнтування. Але затягнути в ліс новачка важко. Звичайно, може я й помиляюсь, але, здається, причиною цього є те, що спорт не на «слуху», мало хто (ну майже ніхто) не знає, що це взагалі за спорт. Важко пояснити, в чому прикол бігати по лісі з картою, «штурмувати» болото, прориватися крізь хащу, а у разі перемоги отримати за це лише грамоту і скромний подарунок.

Як на мене – спортивне орієнтування є найбільш екологічно чистим видом спорту, змагання проходять, як правило, в лісі, а іноді в парках. Цей вид спорту вимагає не тільки хорошої фізичної підготовки, а й мізків. Це єдиний вид спорту, з усіх що я знаю, в якому повинні поєднуватися розумові та фізичні здібності в самому оптимальному варіанті! Мало того, що це постійне спілкування з природою, подорожі по різних місцях, але й перевірка себе на новій незнайомій місцевості! Це найдивніший і неповторний вид спорту! І тільки тому, що він не такий видовищний, його не вносять до програми Олімпіад! Ліс, природа, друзі, нові знайомства – це ж так здорово. Що може бути кращим?

Діана Левкулич, учениця Бобовищанської ЗОШ