Пряшівський Піддуклянський ансамбль відзначив своє 60-річчя

У п’ятницю, 11 грудня 2015 року, у пряшівському Театрі ім. Йонаша Заборського, заповненому до останнього місця (700 крісел), відбувся ювілейний концерт, присвячений 60-літтю заснування професіонального Піддуклянського українського народного ансамблю (ПУНА), у 1991 році в рамках так званої "деукраїнізації русинів" перейменованого на Піддуклянський умелецький людовий субор (ПУЛЬС). Під цією назвою він існує і по цей день.

У грудні 1955 року ансамбль було засновано з метою популяризації народних пісень, танців та музики українського населення Східної Словаччини та загальноукраїнської культури. Цього принципу, наперекір численним реорганізаціям, ансамбль дотримується і по нині. Від 2001 року ПУЛЬС є підпорядкованим Пряшівському самоврядному краєві. До 2008 року він був складовою частиною Театру ім. Олександра Духновича.

Сценаристом та драматургом ювілейного концерту ПУЛЬСу є його директор та художній керівник Юрій Швантнер, який в ансамблі працює понад тридцять років. Режисером – гостюючий хореограф  Ярослав Моравчік.

Програма концерту була розподілена на три частини. У першій частині – "Повернення" – прозвучали найпопулярніші номери в дотеперішній історії ансамблю, майже виключно – з його першого періоду, правда, в новіших художніх обробках. З танців це  "Обертана", з пісень – "Уж місячок на небі", "Наші дівки парадниці",  "Ой не є мой милого" та інші. Серед публіки найбільшим успіхом користувалися "українські" номери:  гуцульські коломийки (танці й пісні),  загальноукраїнська пісня "Їхали козаки" та танець "Гопак". Після виконання гопака публіка встала й бурхливими оплесками вимогла повторення його заключної частини. Це – переконливе свідчення того, що русини Словаччини (які становили основну частину глядачів) і загальноукраїнський фольклор вважають своїм.

Складовою частиною першої частини концерту було "хрещення" компакт-диску "Заспівайме собі" зі старими новими хоровими піснями репертуару ансамблю (вибір і драматургія – Ю.Швантнер, музична режисура – Ю. Селчан). "Хрещений батько" диску – голова Пряшівського самоврядного краю Петро Худик "похрестив" новонароджений компакт-диск водою із Старинського водоймища, розташованого на місці сімох українських сіл в долині верхнього току ріки Цирохи, ліквідованих у зв’язку з побудовою водоймища. Саме з цього регіону походить частина пісень диска.

Друга частина концерту – "Наші ювілянти" – була присвячена життєвим ювілеям двох довгорічних членів ансамбля – 80-літтю хореографа Юрія Ґоґи, який в ансамблі працював 16 років (1971-1983; 1997-2001), та 75-літтю співачки Марії Мачошко, яка в ансамблі співала солісткою від 16 років до виходу на пенсію у 1995 році, тобто майже сорок років.  Юрія Ґоґу ПУЛЬС вшанував його композицією "Коли любиш, люби лише мене" – вінком циганських пісень і танців, Марію Мачошко – її найпопулярнішими піснями в обробках для хору й оркестру. Під кінець цього виступу Марка Мочошко заспівала весільну пісню "Мамко моя, мамко", яку підхопив увесь зал і разом із солісткою доспівав її стоячи.

Третя частина – "На ґаздівському дворі" – була прем’єрою ансамблю. В ній глядачі мали змогу побачити вісім нових композицій хореографа та сценариста Ярослава Моравчіка, викликаних його спогадами на дитинство, прожите в селі. Це своєрідні ремінісценції на дитячі гри ("На когутика і курок", "Курчата і яструб", "Цапки", "Жеребці"), але й на вірне кохання, весілля, пиятику тощо. Частина хореографії належить молодому хореографу ПУЛЬС-у Вільяму Микулі. І у третій частині домінував фольклор русинів-українців Східної Словаччини. Програма завершилася могутньою картиною з побуту сільських ґоралів, генетично споріднених з русинами-українцями. Усе це було показане у значній мірі стилізації, але надзвичайно діюче і переконливо.

Якщо 60 років тому у ПУНА не було жодного професіонала (крім керівників – Юрія Костюка, Володимира Лібовицького та Ольги Дутко), то нині майже всі члени ПУЛЬСу – співаки, музиканти та танцюристи мають художню освіту, тобто є професіоналами. Це на концерті, зокрема у танцях, було відчутно.

Успіху концерту сприяли і зовнішні ефекти: чудові костюми пристосовані до кожного виступу, мінімікрофони на чолі кожного співака, освітлення з використанням великих телеекранів із зображенням портретів ювілярів, пейзажів карпатської природи, квітів, птахів, коней тощо. Крім керівника оркестру Мілоша Веверки, значну частину концерту диригував гостюючий диригент Юліус Селчан і саме під його диригентською паличкою оркестр досягав ідеальної взаємодії окрестру зі співом та танцем. Значну роль в успіху концерту має і конферансьє Міріям Ґайдошова, яка своїми коментарями наблизила глядачам історію ансамблю.