Культура   • 24 червня 2019 року, 09:14413 ФОТО

Луценко, та не той... Про людину, яка хоче принести славу Україні та її героям

Життя та творчість художника Ігора Луценка

Це прізвище в Україні носять чимало достойних людей. Проте свіжий приклад нашого генпрокурора показує, як за кілька років бурхливої хаотичної непрофесійної діяльності, спрямованої на збереження і консервацію режиму владного кума, можна не тільки скомпрометувати саму посаду, а навіть власне прізвище.

Проте розповідь, вміщена у газеті "Панорама" в номері від 20 червня про іншого Луценка, який своєю творчістю прагне не лише власної популярності, але хоче принести славу Україні та її героям. Як мовиться – Луценко, – та не той!

Мова про Ігоря Вікторовича Луценка – живописця, члена Закарпатської обласної організації Національної спілки художників України, кандидата мистецтвознавства, доцента кафедри рисунку Закарпатської академії мистецтв. Признатись чесно, досі не доводилось спілкуватись із практикуючим художником – професійним мистецтвознавцем та ще й з науковим ступенем.
Народився Ігор 8 січня 1970 року у селі Ділове на Рахівщині. Десь у четвертому класі мама несподівано запитала його, чи не хоче він вчитись малюванню. Так він став відвідувати приватні заняття у професійного художника, який переселився у Ділове. Яке село – такі і люди – ділові. Першу мистецьку освіту здобув в Ужгородському училищі прикладного мистецтва, яке для більшості з нині здрастуючих митців Закарпаття стало першою і, на жаль, кінцевою зупинкою в їх освітньому процесі. Для Луценка – навпаки, училище послужило стартовою лінією в його мистецьких університетах. У 1998 році стаціонарно закінчив Львівську академію мистецтв і вже тоді виявляв схильність до наукового пошуку й дослідження мистецьких явищ. Із студентської лави почав працювати творчо, виставлявся на багатьох престижних вернісажах. Мине півтора десятиліття, і він у стінах рідної академії захистить дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства. Тема його роботи – «Живопис Закарпаття кінця ХІХ – першої половини ХХ століття: жанри та художньо-стилістичні особливості», що, вочевидь, була б цікавою не лише для вузьких фахівців, а й усіх, хто у більшій чи меншій мірі цікавиться мистецтвом рідного краю та його історією. Хоча текстова частина роботи вже перекладена на англійську мову і майже готове двомовне видання, проблема залишається за малим – знайти гроші для його повноцінного повнокольорового видання на гарному папері. Тоді б книжка могла стати ще однією туристичною родзинкою нашого краю як для вітчизняних гостей, так і іноземців.

Читайте також:  Незбагненний Іван Бровді: народному художнику України – 80

У тривалій зацікавленій розмові з’ясувалося, що Ігор Вікторович притримується позиції систематичної творчої практики у студії і на пленері, бо розглядає це як спосіб власного вдосконалення митця. У пошуках мистецьких образів звертається до натурних компонентів навколишнього середовища, розглядає всі образні системи як можливість самовираження. Саме таку методику впроваджує у педагогічну роботу Закарпатської академії мистецтв. Активно практикує дослідницьку роботу у сфері мистецтвознавства, а в рамки його зацікавлення потрапляє живопис європейського простору ХХ століття, його взаємозв’язки та взаємовпливи. Особливий наголос робить саме на регіональних осередках, важливе місце в окремих дослідженнях відводить питанням сучасної мистецької аналітики та критики.

В арсеналі художника-мистецтвознавця участь у понад 60 виставках і пленерах, у тому числі міжнародних. Його твори розпорошило по світу мов українську діаспору. Це і Румунія, Угорщина, Польща, Словаччина, Чехія, Канада, США... Мав шість персональних виставок, остання з яких була нещодавно у Польщі, де проходив стажування і вивчав їхній досвід.
Одним із здобутків художника стала участь у Всеукраїнському мегапроекті «Світ Левкасу» (The World of Levkas) (2005-2006 рр.), виставка якого проходила в українських містах: м.Київ, м.Одеса, м.Чернівці, м.Івано-Франківськ, м.Львів; а також у м.Паланга (Литва), Нью-Йорку (США) (альбом, 3 томи).

Митець представлений у виданні «Енциклопедія сучасної України».

Читайте також:  Художник Василь Вовчок – Івана Юри Ількового

Хоча художник Ігор Луценко з порівняно молодшої генерації закарпатських митців, а йому вже скоро 50. До свого золотого ювілею автор самобутніх оригінальних полотен та наукових праць підходить із вагомими здобутками. У 2017 році в номінації «мистецтвознавча праця» став лауреатом обласної мистецької премії імені Йосипа Бокшая та Адальберта Ерделі, а нещодавно міський голова Мукачева Андрій Балога вручив йому диплом лауреата міської премії імені Олександра Духновича в галузі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва за 2018 рік.

Отже, мукачівець за пропискою і митець за духом творчості Ігор Луценко продовжує мистецький шлях на гору Олімп, щоб своїми творами, мальованими й друкованими, і далі радувати й дивувати вдячних глядачів-читачів. І відновлювати «статус кво» свого чесного доброго імені.

Джерело: PMG.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів