Повернувся із заробітків, щоб захищати Україну: історія воїна 128 бригади

Коли 24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна російська агресія проти України, Дмитро працював на верфі біля Гданська в Польщі, займаючись кораблебудуванням. Попри стабільну роботу та перспективи за кордоном, молодий чоловік не зміг залишатися осторонь подій на Батьківщині.

За словами військовослужбовця, психологічно він не міг продовжувати звичайне життя, постійно стежачи за новинами з України. Закривши робочий місяць на прохання керівництва, Дмитро разом з іншими українцями вирушив до кордону.

Картина, яку він побачив на українсько-польському кордоні, справила на нього глибоке враження. Величезна черга біженців — переважно жінок з дітьми у повсякденному одязі та з мінімумом речей — контрастувала з дорогими автомобілями, які в супроводі поліцейських безперешкодно перетинали кордон у зворотному напрямку.

Дмитро мав попередній військовий досвід: у 2017-2020 роках служив за контрактом у ракетній бригаді, яка не залучалася до бойових дій. На початку повномасштабної війни він спочатку проходив службу в роті охорони військкомату, але згодом перевівся до новоствореного 1-го стрілецького батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

Вибір підрозділу був логічним: батальйон формували на основі бійців із Хмельниччини, а сам Дмитро родом з міста Городок.

За час служби військовослужбовець обіймав різні посади: водія, оператора переносного зенітно-ракетного комплексу, виконував завдання піхотинця. Найскладнішим періодом стала весна 2023 року на Запорізькому напрямку.

Під час однієї з операцій група з семи українських бійців отримала завдання відбити позицію, захоплену російськими військами. Після артилерійської підготовки та роботи дронів група успішно зайняла траншеї, які щойно залишили троє російських військових. Однак через 15 хвилин позицію накрили реактивними системами залпового вогню «Град». Всі учасники операції отримали контузії, один — осколкове поранення. Обстріл тривав до півночі, але група вижила.

Дмитро згодом знайшов у російських телеграм-каналах відео цієї операції, де впізнав себе та своїх побратимів.

Наразі військовослужбовець виконує обов’язки водія медичного пункту батальйону, займається евакуацією поранених товаришів до стабілізаційного пункту. Незважаючи на можливість звільнення по догляду за матір’ю-інвалідом 2-ї групи (всі необхідні документи підготовлені), Дмитро продовжує службу.

Головними факторами, що утримують його в лавах збройних сил, він називає згуртованість колективу та усвідомлення власної потрібності на займаній посаді.

Раніше 128 бригада показала, як для воїнів варять закарпатський боґрач.