Осанка родом із дитинства

Профілактику сколіозу слід починати ще в ранньому дитинстві.

Сколіоз — це викривлення хребта, про яке чули вже багато, але остаточно починають ним цікавитися тільки при появі його в самих себе або у близьких. А це ж не така вже й рідкість! Для тих, хто не знає: на сколіоз хребта страждають близько 7 % дітей та 5 % дорослих.

І ці цифри — без урахування інших типів хвороб хребта, яких теж чимало (остеохондроз, грижа дисків та ін.). Сколіоз хребта — не просто ортопедична проблема, яка помітна зовні. Це ще й психологічний бар’єр, коли люди не хочуть бути хворими. А найголовніше — сколіоз — величезна проблема для здоров’я, адже при цьому захворюванні можуть порушуватися різні функції організму.

Що цікаво — більше страждають на сколіоз жінки, оскільки фізичною роботою вони займаються набагато менше, ніж чоловіки, що впливає на розвиненість скелетної мускулатури. А початок цієї проблеми треба шукати в дитинстві, коли потрібна увага батьків, щоб помітити в дитини початок сколіозу.

Правильна осанка — запорука здоров’я

Про причини виникнення сколіозу та про те, як йому можна запобігти, наша розмова з дитячим травматологом-ортопедом Вільгельмом Овваді.

— Від чого ж виникає сколіоз?

— Сколіоз — це викривлення хребта у всіх площинах, навколо всіх його осей, при цьому сам хребет нагадує викривлену виноградну лозу. Найчастіше розвиток сколіозу починається в дитинстві, що дуже небезпечно, адже подібна деформація хребців схильна до швидкого прогресування (особливо в період із 5 — 7 років). Якщо ж сколіоз виявляють у підлітка, то можна сподіватися, що швидкого розвитку цієї хвороби не буде. Загалом лікарі розрізняють два поняття: сколіотична хвороба і сколіоз. За сколіотичної хвороби викривлення прогресує без видимих причин. А сколіоз — це один із проявів якихось захворювань. Наприклад, існує вроджений сколіоз, який виникає при різних внутріутробних захворюваннях. Родова травма також може дати поштовх до розвитку викривлень. Хвороби тазостегнових суглобів, з’єднувальної тканини, різна довжина ніг, дитячий церебральний параліч тощо змінюють навантаження на хребці й викликають їх деформацію, що теж призводить до сколіозу.

— Чому при сколіозі відбувається скривлення хребта?

— При сколіозі виникають зміни в самих хребцях. На жаль, відновити їх правильну форму вже неможливо. А ось при сколіотичній осанці подібних змін нема, але вже має місце дисгармонія м’язів: з одного боку хребта вони сильніші, а з іншого — слабші. Цей м’язовий дисбаланс і призводить до бокового викривлення хребта. До речі, зміцнюючи м’язи спини, можна позбутися дефектів осанки. Та якщо такі порушення тривають довго, то, на жаль, із часом почнуть набирати сили процеси, пов’язані з розвитком сколіозу. Тому різними вправами необхідно підтримувати правильну осанку — і не тільки дітям, а й дорослим.

— Чим небезпечний сколіоз?

— Сколіоз (особливо у ІІІ, ІV стадіях) небезпечний своїми наслідками: порушується робота практично всіх органів і систем. При викривленні хребта страждають серце, легені, органи черевини, порушується кровообіг та уражається нервова система, раніше розвивається остеохондроз зі всіма його неприємними симптомами. І, звичайно, сколіоз — це косметичний дефект, який давить на психіку хворого.

— Як запобігти порушенню осанки? Які існують методи профілактики сколіозу?

— Вже з перших місяців життя дитину необхідно оберігати від факторів, що формують нерівномірний розподіл навантаження на її опорно-руховий апарат. По-перше, не можна саджати грудну дитину раніше, ніж це зробить вона сама. Бажано, щоб дитина спала на ортопедичному матраці. Не носіть дитину на одній і тій же руці, не водіть її за одну й ту саму руку. Для профілактики рахітичного сколіозу, що виникає внаслідок нестачі вітаміну D, дитині необхідні щоденні прогулянки на свіжому повітрі цілорічно. Дуже важливим для профілактики сколіозу є формування в дитини з раннього віку стереотипів ведення активного способу життя. Дітям для повноцінного розвитку необхідно перебувати в русі від чотирьох до шести годин на день. Заняття ранковою гімнастикою, ходьба, біг, плавання, активний відпочинок — руховий мінімум необхідний кожній людині як для профілактики сколіозу, так і профілактики багатьох інших захворювань.

— Якщо ж сколіоз уже є, як можна його лікувати?

— Повністю вилікувати сколіоз неможливо, але можна стабілізувати стан хворого й знизити швидкість деформації хребців із допомогою спеціально підібраного комплексу лікувальної гімнастики, масажу, фізіотерапії, корсетів. При сколіозі не можна робити вправи на розтягування і гнучкість, хоча з допомогою цих вправ можна домогтися чудових результатів, проте радість буде короткочасною. Чому? Та тому, що розтягуємо ми передусім неушкоджені хворобою відділи хребта, які й так рухливі. І тоді сколіоз починає розвиватися значно швидше. Тому більшість лікарів не дозволяють хворим на сколіоз висіти на турніках чи на шведських стінках. Правильно підібрана лікувальна гімнастика має зміцнювати м’язи. Вправи робляться повільно і плавно, з мінімальною амплітудою, при цьому хребет має бути практично нерухомим.

Граючись — оздоровлюватися

Про користь гімнастики для найменших розповідає Віктор Бачинський — лікар-педіатр із лікувальної гімнастики та рефлексотерапії вищої категорії.

— Від самого народження людина взаємодіє з навколишнім світом та впливає на нього з допомогою скелетних м’язів. Саме вони є тим механізмом, тією рушійною силою, що змушує наше тіло рухатися. Всі м’язи нашого організму спираються на скелет (кістково-суглобний апарат) та управляються нервовою системою, що посилає нервові імпульси через нервові шляхи від головного та спинного мозку безпосередньо до того чи іншого м’яза. Це дає можливість нашому тілу здійснювати безліч різноманітних рухів, а саме: ходити, бігати, стрибати, жестикулювати, володіти мовою та письмом. Завдяки м’язам ми можемо передавати наші почуття, думки та емоції, що так необхідні для контакту з навколишнім світом. Умовою правильного розвитку дитини перших років життя є збіг її генетичної програми і своєчасної інформації, яку вона отримує в цей період.

Існує генетична програма вертикалізації тіла — поетапного відриву частин тіла від землі. Вона має так званих «командирів», які керують цим складним процесом, та виконавців — м’язово-суглобний апарат. Останній повинен мати відповідний рівень готовності, силу і тонус, щоб виконати програму вертикалізації тіла, подолати силу земного тяжіння, утримати рівновагу, здійснювати рухи на чотирьох або двох ногах у просторі. Цей складний антигравітаційний механізм забезпечується різноманітними рефлексами. Одні здійснюють вертикалізацію, піднімаючи вверх голову, плечі, тулуб, інші забезпечують реакцію опори, «крокові» рухи, які потім згасають і з’являється усвідомлена ходьба в рік життя. За перший рік життя від народження в дитини з’являється контроль голови, повороти і сидіння, повзання, дитина починає вставати, стояти і ходити. Після року дитина продовжує вдосконалювати свою моторику — у рік і 3 місяці починає бігати, після 1 року і 6 місяців — підніматися по сходах, у 1 рік і 8 місяців — опускатися.

Дуже важливо займатися гімнастикою дітям у віці від 1 до 3 років. Це період раннього дитинства, що характеризується швидким розвитком центральної та периферичної нервової систем. Діти в цьому віці рухливі, активно контактують, вдосконалюється мова, розвивається психіка, розширюються межі емоційних проявів. Продовжує вдосконалюватися та розвиватися руховий аналізатор головного мозку, центри якого розміщені поряд із центрами мови і письма.

Сучасні методики ґрунтуються на сучасних уявленнях кінезіології (науки, що вивчає рухи) та сприяють правильному розвитку рухів та їх вдосконаленню, приносять радість спілкування батькам і дітям, а також ставлять дітям правильну поставу, розвивають м’язову силу та руховий досвід. Як лікар дитячої реабілітації можу стверджувати, що активний розвиток рухів у ранньому дитинстві й у період росту сприяє запобіганню порушенням постави (асиметрична постава, сутулість тощо).

Мотивацією для дитини раннього віку може бути тільки гра, адже гра для дитини це те саме, що для дорослих робота. Виключно важливим є також принцип колективності — групи дітей дозволяють використовувати різноманітні ігрові ситуації.

Завдяки застосуванню таких ігрових засобів, як батут, гойдалки тощо, програма приділяє значну увагу розвитку відчуття рівноваги (вестибулярного апарату) в малят, адже це перша форма руху, яка розвивається у плода в період вагітності. Від цього залежать правильна постава, рухова активність, зміна положення тіла, відчуття часу.

Терапевтичний м’яч, крім відчуття рівноваги, зміцнює м’язовий корсет та гіпотонічні м’язи. Розвиваються так звані «великі рухи», потім — дрібна моторика, потрібна для навчання та письма.

Єва Деметер