Жителі гірських районів Закарпаття на чорницях заробляють по 100-200 грн. в день

- Ягоди та гриби не дають нам померти з голоду, - розповідає Василь Шпилька з Синевира. - Адже нині в селі роботи немає. Раніше виручали закордонні заробітки та туристи. А як вибухнула криза, ліс - єдиний наш годувальник.

На суниці в цьому році майже нічого не заробили: ягода згнила через проливні дощі. А ось на чорниці кожен день заробляємо по 100-200 гривень. У низині ягід уже немає, доводиться підніматися на полонину.

На промисел люди відправляються на світанку, а до обіду встигають здати першу партію чорниці. Після невеликої перерви - знову в гори. У лісі заїдають комарі, та й під час роботи потрібно бути уважним, щоб не наступити на змію.

- На початку сезону за кілограм платили 11 гривень. Нині ціна зросла до 15-17, але це ще не межа. Якщо не буде дощу, ягода висохне, тоді ціна ще підскочить, - розповідає підприємець-оптовик Михайло Сирота.

Відправляють ягоди на бази Ужгорода, Берегова та Мукачева, а звідти великими партіями везуть до Угорщини, Італії та Іспанії. Лише 20% залишається в Україні.

Пенсіонерка Марія Шершун говорить, що збирає ягоди з дитинства.

- Такого року не було, щоб не запрацювала пару тисяч на чорниці. Хоча сьогодні сили вже не ті, ноги ниють від такої роботи, адже кожен день доводиться долати понад 10 кілометрів. На мізерну пенсію, що заробила в колгоспі, хіба проживеш? Але найкраще у сезон самим заготовлювати ягоди. У нас півсела сушить чорницю, варить з неї ароматне варення. А продають його по санаторіях, там люди з грошима - купують не торгуючись. Перед Новим роком за літрову баночку дають 100 гривень.