Вірменія: враження від людей, туристична складова та семінар у Єревані, – погляд із Закарпаття (ФОТО)

Літо – час подорожей та приємного проведення часу. Так трапилось, що цьогорічну відпустку поталанило провести в одному з найбільш неоднозначних місць на планеті Земля, а саме в столиці Вірменської Республіки місті Єреван. Доля подарувала можливість не тільки познайомитись з новими цікавими людьми, але й фактично пізнати нову, раніше невідому, культуру. Отже, про все по-порядку.

Семінар в Єревані

До столиці сонячної Вірменії вдалось потрапити з другої спроби. Справа в тому, що я за два місяці до цього проекту був відібраний у ролі учасника молодіжного форуму, але тоді відвідати Єреван через ситуацію на Батьківщині не було можливості. Що ж стосується семінару, то взяти участь в ньому вдалось завдяки Інституту Суспільних Ініціатив, за безпоспосередньої підтримки якого і опинився на цьому заході. Варто відзначити, що цього разу в рамках проекту було відібрано по троє представників з 8 країн світу, а саме: Вірменії, Грузії, України, Молдови, Італії, Хорватії, Польщі та Туреччини. Такий по-справжньому інтернаціональний склад учасників був покликаний, в першу чергу, сприяти обміну досвідом між учасниками з країн ЄС, так і країн Східного партнерства. Сам проект був спрямований на підвищення громадянської активності молоді, підвищення рівня їх розуміння і усвідомлення того, що стосується процесів прийняття рішень з питань, які відбуваються в їхніх країнах. Цілі проекту полягали у тому, щоб підвищити рівень розуміння демократичних принципів і процесів серед 24 молодих учасників; розвити здібності учасників критично і творчо мислити, аналізувати і вирішувати проблеми; стимулювати співпрацю і взаємодію між учасниками, що представляють країни ЄС і країни-партнери, що не входять в ЄС.

За шість днів роботи семінару учасники спробували себе в різних іпостасях, довелось навіть на деякий час стати акторами в рамках ситуативної гри. Формат спілкування, який обрали молоді та дуже цікаві тренери Марія Сімонян та Грігор Єрітсян, дав можливість не тільки дізнатись багато нової і цікавої інформації, але й на основі власного досвіду знайти пояснення та дати оцінку багатьом речам. Робочою мовою проекту стала англійська.

Враження від людей

Не семінаром єдиним жили учасники протягом всіх днів роботи проекту. За вільний від навчання час особисто мені випала можливість поспілкуватися з кількома десятками корінних жителів столиці. Історії, які вони мені розповідали, не наводять на оптимістичні думки, в більшості – навпаки, зводяться до того, що вірмени живуть досить бідно, а в деяких випадках навіть борються за існування. Саме цей фактор, на мою думку, і послугував, що вірмени є однією з найдобріших і привітніших націй, які доводилось раніше зустрічати. Вони, практично, завжди усміхнені, готові допомогти будь-якому незнайомцю і, найголовніше, за кілька годин розмови з ними в тебе вже складається відчуття ніби знаєш їх десятиліттями. Звичайно, за одним містом, хоч і столицею, не можна судити про всю країну, але, зважаючи на той факт, що нині населення Вірменії складає приблизно 3,2 млн. людей, а 40% з них проживають в столиці країни, то можна з впевненістю сказати, що це левова частка усіх вірмен.

Країна втрачених можливостей

Що стосується вражень від самого Єревану та Вірменії в цілому, то слід відзначити, що з першої хвилини перебування на цій землі мене не покидало відчуття, що я повернувся десь на 30 років в минуле, в радянські часи, які не застав. Старі будинки, закинуті багатоповерхівки, і головне – це центральна частина міста часів СРСР. Єдине, що одразу кидається у вічі – це музичний фонтан, який привертає увагу туристів, зачаровуючи своїми дивовижними «рухами» струменів води. Насправді зараз як Єреван, так і інші міста країни активно розбудовуються. Правда, як це робиться і у нас, нехтуючи при цьому історичними і культурними цінностями країни.

Країною втрачених можливостей Вірменія стала не без допомоги «матушки России». Напередодні підписання угоди з ЄС, яка б приблизила країну до стандартів цивілізованого світу, в Кремлі за традицією розпочали з шантажу. Зважаючи на той факт, що більшістю підприємств в країні володіють російські олігархи, фінансовий інструмент став важливим важелем тиску, який дав свої плоди. Вірменія не підписала угоди з Європейським Союзом, і навіть більше – розпочала підготовку до укладання угоди з Митним Союзом. Ні перша, ні друга угоди наразі не підписані, але вірмени чудово усвідомлюють, що за політичної волі керівництва їх держави – це лише питання часу входження до МС.

Протягом семінару в Єревані у нас було завдання з’ясувати ставлення вірмен до наших країн та щодо можливості зміни країни проживання. Результати вельми вразили. З усіх опитаних респондентів лише одна молода особа віком 15 років заявила, що хоч і бажає виїхати за кордон, та лише для того, щоб вивчитись і в майбутньому стати в нагоді своїй країні. Подібна ситуація спостерігається по всій країні. При чому, велика частка вірмен, які хочуть переїхати жити в іншу країну, чомусь обирають… Росію.

Не вірять вірмени і у вибори, як можливий інструмент зміни політики країни. Переважна більшість опитаних не ходять на вибори, стверджуючи, що їх результати «відомі» заздалегідь. Єдині масові протести в Єревані, які закарбувались в головах людей, припадають на 2008 рік, коли в центрі столиці країни було розстріляно 10 осіб. Політичні переслідування в країні тривають і досі, що сильно позначається на позиціях людей. Вони налякані і не готові до нових жертв заради змін. Певно, в цьому і є головна наша відмінність з ними.

Туристична складова

Якщо і їхати у Вірменію, то, перш за все, щоб побачити її фантастичну природу. Одна гора Арарат варта того, щоб тут побувати. За час нашого семінару вдалось побувати і в одному з найдивовижніших місць на землі - монастирському комплексі Ґегард в провінції Котайк. Розташований він в ущелині гірської річки Азат, приблизно за 40 км на південний схід від Єревана. Монастир внесено ЮНЕСКО в список об’єктів Всесвітньої культурної спадщини. Назва монастирського комплексу походить від списа Лонгіна, яким прокололи тіло Ісуса Христа на хресті, і, як стверджується, привезеного до Вірменії апостолом Тадеєм в числі багатьох інших реліквій. Ця обставина зробила монастир популярним місцем для паломництва вірмен протягом багатьох століть. Зараз спис виставлено в скарбниці Ечміадзіну. Назва «Ґегардаванк» фіксується із 1250 р. Якщо Ви хоча раз в житті потрапите у Вірменію, то оминути це місце буде справжнім гріхом.

Іван Гарагонич