Ужгород краще, ніж інші міста України налаштований допомагати, – переселенка з Донбасу

Чимало людей змушені покинути рідні домівки, улюблену роботу, родичів, друзів, знайомих та все, що створювалося роками для затишку та комфорту. Трагічні  події,  які  відбуваються у  зоні  проведення  АТО залишили без даху та опори мільйонів людей. Лише до Закарпатської області переїхало більше 4 тисяч переселенців зі Сходу. 

Разом з тим, кожному з них доводиться стикатися з великою кількістю проблем. Це і потреби в їжі та одязі, відсутність житла, доступ до ліків та медичного обслуговування. Та однією з найголовніших проблем залишається можливість працевлаштуватися для постійного заробітку.

Проблема працевлаштування переселенців є наразі однією з найважливіших. Людині, котра нещодавно переїхала із зони проведення АТО не так легко знайти роботу. Серед типових причин відмов у працевлаштуванні, які отримували вимушені переселенці від роботодавців є: відсутність вільних робочих місць, небажання брати людину із зони АТО, невідповідність критеріям посади, відсутність досвіду роботи тощо. 

З квітня минулого року стартувала спільна пілотна ініціатива Проекту ПРООН в Україні «Швидке реагування на соціальні та економічні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні» та Міжрайонною громадською організацією "НЕЄМІЯ". Головна мета полягає в тому, щоб допомогти внутрішньо переміщеним особам знайти роботу на новому місці проживання, а також надати соціальну та правову підтримку ВПО, які перебувають в Закарпатській області та допомогти адптуватися до нових умов проживання. 

Ірина Капко переїхала з Горлівки в Ужгород майже півтора року тому. З двома дітками їй тут дуже непросто. Проте, каже, що Ужгород краще, ніж інші міста України налаштований допомагати переселенцям. Ірина вже тут і друзів знайшла, влаштувала дітей до школи та садочка. Знайти роботу Ірині було непросто, хоч і має 2 вищі освіти та хороший досвід. 

– Без роботи не те що важко, а взагалі не можливо прожити, – розповідає переселенка із горлівки Ірина Капко. – Тут ми не маємо підтримки рідних та близьких і тому доводиться в усьому покладатися тільки на себе: батьки залишилися на Донеччині, а чоловік працює в Дніпропетровську. На Батьківщині я залишила свою улюблену роботу і не думала, що так непросто тут буде влаштуватися за спеціальністю. Зараз працюю вихователем в дитсадочку – і мені дуже подобається. Завдячую цим Тетяні Михайлівні, директору Міжрайонної громадської організації "НЕЄМІЯ". Вона повірила в мене, підтримала. Діток я дуже люблю, і разом з цим постійно відвідую заняття з навчання педагогів-вихователів, які проводяться в "Неємії". 

– Люди, що були вимушені покинути свої домівки рятуючись від обстрілів, часто знаходяться у пригніченому психологічному стані, втрачають соціальні зв’язки, не мають потрібних документів, навичок пошуку роботи, – розповідає Тетяна Мачебелі, виконавчий директор Міжрайонної громадської організації "НЕЄМІЯ". – Ми також організовуємо різні програми, які спрямовані на розвиток взаєморозуміння та соціальну інтеграцію: це і семінари, тренінги, зустрічі… Тобто головною метою, яку ми ставимо преред собою стає можливість для тимчасових переселенців самим собі давати раду, звертатися до установ, залагоджувати свої документальні справи та інші питання, які на сьогоднішній день у них не є вирішеними.