Підписуйтесь на нас у соціальних мережах
  • Facebook 300 000+
    Найбільша новинна спільнота Закарпаття
  • Telegram 11 700+
    Миттєво повідомляємо про найголовніше
  • Instagram 14 300+
    Тримаємо в курсі всіх подій
  • Відразу сповіщаємо важливі новини
  • Viber 18 800+
    Канал головних новин Закарпаття та України
  • YouTube 1500+
    Не лише розповідаємо, але й показуємо
Реклама на PMG.ua
Більше 4 мільйонів читачів на місяць. Найпопулярніше видання Закарпаття!
  • Головна
  • Життя
  • Віктор Бобок про Закарпаття, захоплення альпінізмом та сходження на Еверест

Віктор Бобок про Закарпаття, захоплення альпінізмом та сходження на Еверест

Віктор Бобок про Закарпаття, захоплення альпінізмом та сходження на Еверест
ВІДЕО ДНЯ

Досвідчений альпініст, наставник Ірини Галай, яка стала першою українкою, котра зійшла на найвищу вершину світу, поділився з «Панорамою» деталями екстримальної мандрівки. Цікава бесіда опублікована в номері від 9 червня.

Підкорення мукачівкою найвищої вершини світу – Евересту, вже стало історією. І наша землячка вписала своє ім’я в книгу рекордів, як перша українка, яка піднялась на висоту 8848 метрів. Та цей екстремальний вчинок став реальним завдяки вмілим настановам досвідченого наставника, який готував дівчину до подвигу. Знайомтесь – Віктор Бобок, мандрівник, який вперше підкорив Еверест у 2004 році. Альпінізму відданий з 1978 року, активно виписував спеціалізовані польські журнали. І все заради своєї мрії: подорожувати і досягати вершин. Ми зустрілись у будинку заступника міського голови Олександра Галая, де наш герой і розповідав про підготовку до найважливішого сходження закарпатки на Еверест.

Реклама

– Зовсім випадково я побачив її пост у соцмережі «Фейсбук» про те, що вона не заспокоїться до тієї пори, допоки не вб’є свій «бандерівський» льодоруб на вершині Евересту. Я їй написав: «У чому справа? Немає ніяких питань. Приїжджай. Будемо готуватись». Вона одразу ж відповіла: «А що для цього потрібно?». Я їй запропонував потренуватись і одразу зійти на маленький семитисячник – найвищий вулкан у світі Охос-дель Соладо, який знаходиться в Чилі. Тоді ми на цю вершину зійшли з дуже класною командою людей. Саме в Чилі ми і вперше зустрілись.

– От ми згадали про два сходження: на Охос-дель-Соладо та Еверест. Чим ці два сходження відрізняються?

Реклама

– Це два зовсім різні сходження. Хоча навіть перше сходження є надскладним для звичайної людини, оскільки потрібна акліматизація, пристосування до умов і т.д. Ірина з цим стартовим випробуванням справилась чудово. Під час сходження я бачив, як сяяли її очі, з яким бажанням вона піднімалась, скільки енергії мала.

– От ми згадали про Ірину. Що Ви про неї скажете? Які у неї якості?

– Вона дуже прямолінійна. Вона вміє впевнено йти до своєї мети. І її ніщо не зупинить. У Іри просто сильна енергетика, яка заряджає багатьох. І повірте мені, це вона зійшла. 99% того результату сходження на Еверест – це її заслуга. Моя справа – це лише консультувати, підкоригувати, підказувати, що їй робити на певній висоті, а що ні. Бо краще щось не зробити, аніж вчинити щось зайве. Коли мені зателефонував колега Сергій Ковальов і сказав, що від нього йде його землячка Тетяна Яловчак, то я з впевненістю сказав, що від мене на найвищу гору світу сходитиме Ірина. Чому я був впевнений? Тому, що у Ірини особливий характер. І я при підйомах помічаю, чи людина зійде на вершину, чи ні. І часто мої прогнози збувались. Вона маленькими кроками ходить до своєї мети. І тому вона успішна у бізнесі, житті, а тепер і в таких досягненнях. Цікаво, що за час підйому вона навіть не схудла. Я тоді втратив 12 кг, колега – 25 кг. А Ірина переймалась тим, як вона схудне після сходження на вершину. Я вперше бачу, щоб людина після сходження не втратила кілограмів.

Реклама

– А як Ви вмовили батьків Ірини, щоб вона все-таки піднялась з Вами на вершину?

– Якось мені Ірина сказала, що батьки дуже хвилювались, не хотіли, аби вона підкорила цю вершину. І вона попросила мене, аби я їх якось переконав. Тим паче, що це вже не перше моє сходження на Джомолунгму (саме так ще називається найвища точка планети - Авт.). Тому їм і розповів про те, що якщо Іра біля мене – отже все буде добре.

– Я хвилювався до останньої пори, коли Ірина вже спустилась на землю. Я хвилювався і коли вона спускалась з вершини, не міг заспокоїтись. Пригадую, як якось вони зникли з поля нашого зору. Можливо, це був їхній стратегічний хід, але кілька днів навіть не міг спати, бо не було жодної інформації про Ірину. І тут бачу незнайомий номер з незнайомим кодом. Ніби знаю номери багатьох країн світу, але цей вперше бачив. Це був номер супутникового зв’язку. І тут чую голос Ірини. І вона каже: «Тату, не хвилюйся. Зі мною все добре», – розповів про своє хвилювання заступник Мукачівського міського голови Олександр Галай, батько Ірини.

– Цей стратегічний хід був пов’язаний із заочною боротьбою з Тетяною Яловчак?

– Саме так. Все почалось у Катманду, коли ми зустріли нашого конкурента Абрамова в одному з барів. Ми дізнались про те, що нас списали і не вважали за екстремалів, які можуть піднятись на Еверест першими. І вирішили зіграти в мовчанку і, як то кажуть, зникнути з радарів. Після початку травня ми взагалі ніякої інформації не давали. Ми хотіли бути першими, адже розуміли, що проти нас сильна конкурентка. Зіграла на нашу користь і якась дезінформація, нібито у Ірини тоненькі руки, тоненькі ноги, сама вона типова білявка. І тому не підкорить Еверест першою. Але ми перемогли. Ми зустріли Абрамова, Яловчак та інших учасників експедиції «Сім вершин», коли вже спускались.

– А з якими складнощами Ви зіткнулись при сходженні?

– На третій день Ірина отримала обмороження шкіри, десь на висоті 7 тисяч метрів. Це гірше, ніж опіки, адже відмирає частина шкіри. Під оком у Іри утворилась велика чорна пляма. Але я її заспокоїв і сказав, що це лише перша стадія і вона пройде. І коли ми вже були в Катманду, зайшли в місцевий рок-бар. І вона здивовано закричала, побачивши себе без цієї чорної плями. Крім того, були й емоційні складнощі. Коли ми йшли з північної сторони, дізнались, що кілька осіб, які підіймались з південної сторони, загинули. Це були три японці та австралійка.

Реклама

– От Ви кілька разів сходили на Еверест, побували в усіх точках Земної кулі, Ваш паспорт переповнений пропусками та візами. Які Ваші плани після цього сходження на Еверест?

– Знаєте, я себе не відчуваю громадянином якоїсь окремої країни. Я є громадянином світу. Одне з тих місць, де я щасливо себе почуваю – це Катманду. І хоч там люди живуть бідно, та саме там відчувається якась особлива атмосфера, дух щастя та радості, де люди радіють простим речам. Також чудове місце – це Нова Зеландія. А от щодо подальших планів – то знову я буду в подорожах. Спочатку поїду в Іран, потім збираюсь укотре підкорити гору Ельбрус, звідти вирушити в далеку подорож у Перу, а потім підійматись на найвищі вершини Киргизстану.

– Ви об’їздили увесь світ. Як Вам загалом Закарпаття?

– Я впав у ностальгію. Я раніше працював у Карпатах, щоправда, на гірськолижному курорті у Славському (Львівська область). А тут взагалі краса. Можна сказати, що Ви живете в Європі. Я вже вдруге у Мукачеві. Вперше був тоді, коли просив у батьків Ірини дозволу піднятись на Еверест. Тут тихо, спокійно. Ваші курорти – просто рай на землі. Саме тут відчувається добра домашня атмосфера.

Скопійовано
Наш сайт використовує файли cookie
Для чого це нам потрібно