Німці на Закарпатті: родинна пам’ять, традиції і сучасне життя

І ті часи австрійського панування не пройшли даремно – у містах та селах залишилось чимало історичної та архітектурної спадщини, а до складу багатонаціонального населення Закарпаття увійшла ще одна спільнота – німецька. Їх же місцеві називають "швабами".

Пам’ять про ті часи

Чимало етнічних німців проживають у Мукачеві та його околицях – селах Павшино та Шенборн. Друге село, між іншим, назване в честь австрійської графської династії, яка володіла цими землями і зробила чималий внесок у розвиток Закарпаття.

Пані Марія Штраус, жителька мікрорайону Паланок, яке у дорадянські часи було лише передмістям Мукачева, добре пригадує насичене німецьке життя у цьому селі. І пам’ятає про своє походження.

"У Німеччині живе моя племінниця, яку звати Роза. Вона шукала інформацію про походження нашої сім’ї.  Знайшла навіть документи про наших предків, починаючи з 1728 року. Одні кажуть, що ми походимо  із Вірцбурга. Інші кажуть, що наших предків сюди привів граф Шенборн. Я теж схиляюсь до цієї версії, адже граф мав тут свої володіння. І йому були потрібні робочі люди", – розповіла вона інтернет-виданню "PMG.ua".

Марія Штраус схиляюсь до версії, що її предків у Мукачево привів граф Шенборн

Вона також добре пам’ятає про те, яким було життя у Паланку в довоєнні роки.

"Багато німців у Паланку проживало. Це було чисто німецьке село. Тут були лише дві угорські сім’ї – Стрінські та Фетцери. Хоча друге прізвище німецьке, та вони говорили між собою угорською мовою. У нашій сім’ї усі й досі спілкуються німецькою і угорською, бо батьки жили при Австро-Угорській монархії. І нас саме так вчили. На відміну від Паланку, Підгород був селом змішаним: половина села  – це були німці, іншу половину складали русини (нинішні українці). У Паланку був роботящий народ. Тут дуже багато було мулярів, малярів, теслярів, людей різних спеціальностей", – мовила пані Марія.

Нині, у глобалізований час відкритих кордонів і широких можливостей, чимало етнічних німців виїхали у Німеччину. Тому зараз німецьке життя у Паланку вже не таке примітне, як раніше: "Знайти майстра у Паланку дуже складно. Чимало людей виїхали за кордон. Так, на нашій вулиці залишились лише п’ять швабських сімей. Інші, на жаль, виїхали у Німеччину чи Австрію".

У довоєнні часи мікрорайон Паланок був лише передмістям Мукачева. У цьому селі проживало багато етнічних німців

Однак й досі у її родині дотримуються давніх німецьких традицій і звичаїв, які вона вже передає своїм онукам.

"Внукам, звісно, передаємо наші традиції. Ми особливо святкуємо Різдво: співаємо, колядуємо. Раніше тут, у Паланку, родичі йшли один до одного колядувати. Зараз 39 моїх родичів у Німеччині. Я тут одна. Тому, на жаль, ні до кого навіть йти колядувати. – зазначає жінка журналісту інтернет-видання "PMG.ua". – Щодо різдвяних традицій, то на Різдво ялинка обов’язково має бути живою, не штучною. Тоді відчувається і дух, і запах свята. Їстимеш рибу на Різдво – то матимеш гроші. Також ми пекли бобальки – закарпатську різдвяну страву. А на Великдень ми печемо пасочку, тістечка і готуємо м’ясні страви: шовдарь, голубці, м’ясо", – згадала жінка.

Активна німецька молодь

Сьогодні, на відміну від радянських часів, закарпатські німці вільно і активно поширюють німецьку мову та німецьку культуру серед населення. І хоч на Закарпатті є чимало німців поважного старшого покоління, є тут і активні представники молодого покоління, які пам’ятають про своє походження, шанують свої традиції і залишаються жити на Закарпатті, незважаючи на різні проблеми.

Однією з таких особистостей є Юлія Тайпс, журналістка редакції національних меншин на одному з телеканалів Закарпаття. Вона також викладає німецьку мову і очолює громадську організацію "Німецька молодь Закарпаття", яку заснувала спільно із жителькою Чинадієва Едітою Софілканич, також етнічною німкою.

Юлія Тайпс розповідає цікаву історію про своє походження

Як зазначила пані Юлія у коментарі виданню "PMG.ua", вона виховувалась у швабськомовній сім’ї.

"Ми добре пам’ятаємо про своє походження. Можу розповісти про цікавий факт. Коли працювала на каналі "Тиса",  то одного разу прийшов до мене на роботу чоловік і приніс книгу, і мовив. Я побачив Ваше прізвище Тайпс. Воно частіше зустрічається в Австрії. І я в цій книзі під назвою "Слідами Ваших предків" знайшов кілька разів Ваше прізвище. Я знаю, що моя родина походить від трьох братів з Швальцвальду. Вони займались обробкою деревини. Поселилися в селі Ключарки неподалік. Загалом, це не можна було назвати німецькомовною сім’єю, адже у нас на Закарпатті ніхто не говорить літературною мовою Hoch Deutsch. Усі говорять на діалекті. І навіть у селах є різні діалекти німецької мови. Наприклад, у Павшині говорять однією мовою, а в Усть-Чорній – іншою.

Спілкувались швабським діалектом і мої дідусь, прабабуся і прадідусь. Швабську перейняла і я. Однак її не вживаю.

А сама говірка походить з регіону Баден-Вюртенберг. Я говорю літературною німецькою, яку вчила в школі, в університеті і під час життя в Німеччині. Зараз вчу етнічних німців літературної мови", – сказала пані Юлія.

Дівчина так само добре пригадує родинні традиції, які, до слова, є однією з позитивних рис етнічних німців Закарпаття.

"Закарпатські німці особливі своїм прагненням завжди все тримати в порядку. Бо, як кажуть, порядок понад усе. Мій дідусь дотримувався такого принципу, що всюди має бути чіткий розклад. Ми, наприклад, завжди вечеряли в один і той же час. Всі сідали за стіл разом в один і той же самий час. Наш дідусь говорив, що це так прийнято, що має бути правильний розпорядок дня. Я думаю, що це є одна з хороших властивостей етнічних німців".

Нині громадська організація "Німецька молодь Закарпаття" охоплює кілька об’єднань з усього краю. "Ми є організацією, яка об’єднує усіх представників від 15-35 років. Ідея виникла давно, так як у кожному селі є своя організація, яка об’єднує їх. І наше завдання – популяризувати німецьку культуру і мову. Не знаю, на жаль чи на щастя, але дуже багато сімей виїхали на постійне місце проживання у Німеччину. Але є ті, які тут залишились. І їх досить багато.

Ми проводимо соціальну роботу для дітей і підлітків. Нам у цьому допомагають партнери із німецької землі Оберфранкен, з робочої групи "Україна – Пфальц". Ну і нашим партнером є Рада німців України, членом якої я є. На базі ГО проводяться курси німецької мови для дітей віком від 4 до 6-7, для школярів і дорослих.

Пані Юлія навчає дітей німецької мови

Ви були присутні на занятті, де люди досить добре говорять німецькою. Оскільки серед них є представники нацменшини, які, на жаль, не змогли вивчити її вдома. Хоча приходять до нас і ті, які просто хочуть удосконалити свої мовні знання. Також у нас діє гурток з малювання та кіношкола.

А в Чинадієві є німецький дім, який теж об’єднує етнічних німців. І тут навіть проводився міжрегіональний проект з німцями з Одеси. Протягом п’яти днів ми півдня практикували німецьку мову, а іншу половину дня розбирались у своєму походженні, дізнавались цікаві факти про українських німців.

Так, закарпатські німці відрізняються тим, що на відміну від інших представників німецької спільноти, які є протестантами, шваби є римо-католиками. Також ми провели фестиваль "Karpathen Land" в честь 290-річчя династії Шенборнів", – розповіла Юлія Тайпс журналісту інтернет-видання "PMG.ua".

Громадська організація співпрацює і з німецьким Гьоте-інститутом. І завдяки цій співпраці Юлії Тайпс у викладанні німецької мови допомагає волонтерка Сара Геннел з німецького міста Галле. Вона і розповіла журналісту інтернет-видання "PMG.ua" про свої враження від роботи у Мукачеві.

"Закарпаття – це захоплюючий регіон, в якому живуть люди різних національностей. Навіть по будинках це помітно ззовні. Моя робота приносить мені задоволення, бо я працюю серед маленьких товариств німецької культури. І дуже мені приємно, що представники німецької нацменшини Закарпаття знайомі між собою особисто і зустріли мене з великими обіймами".

І хоч німецька спільнота зараз вже не така велика, як раніше, та німецьке життя на Закарпатті є доволі насиченим. Адже за часів незалежної України етнічні німці об’єднуються в організації, зберігають культуру, ходять до кірх (церков), активно співпрацюють з Німеччиною. Та для них Закарпаття теж є батьківщиною. І саме без етнічних німців важко уявити багатонаціональну палітру Закарпаття, яка з’єднує нас з тими прадавніми часами існування тут різних епох і великих імперій.

Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.