Німці на Закарпатті: родинна пам’ять, традиції і сучасне життя

Протягом всієї своєї історії Закарпаття було частиною різних держав. Свого часу територія нинішньої Закарпатської області входила до складу Австрійської, а згодом і Австро-Угорської імперії.

І ті часи австрійського панування не пройшли даремно – у містах та селах залишилось чимало історичної та архітектурної спадщини, а до складу багатонаціонального населення Закарпаття увійшла ще одна спільнота – німецька. Їх же місцеві називають "швабами".

Пам’ять про ті часи

Чимало етнічних німців проживають у Мукачеві та його околицях – селах Павшино та Шенборн. Друге село, між іншим, назване в честь австрійської графської династії, яка володіла цими землями і зробила чималий внесок у розвиток Закарпаття.

Пані Марія Штраус, жителька мікрорайону Паланок, яке у дорадянські часи було лише передмістям Мукачева, добре пригадує насичене німецьке життя у цьому селі. І пам’ятає про своє походження.

"У Німеччині живе моя племінниця, яку звати Роза. Вона шукала інформацію про походження нашої сім’ї.  Знайшла навіть документи про наших предків, починаючи з 1728 року. Одні кажуть, що ми походимо  із Вірцбурга. Інші кажуть, що наших предків сюди привів граф Шенборн. Я теж схиляюсь до цієї версії, адже граф мав тут свої володіння. І йому були потрібні робочі люди", – розповіла вона інтернет-виданню "PMG.ua".

Марія Штраус схиляюсь до версії, що її предків у Мукачево привів граф Шенборн
Марія Штраус схиляюсь до версії, що її предків у Мукачево привів граф Шенборн

Вона також добре пам’ятає про те, яким було життя у Паланку в довоєнні роки.

"Багато німців у Паланку проживало. Це було чисто німецьке село. Тут були лише дві угорські сім’ї – Стрінські та Фетцери. Хоча друге прізвище німецьке, та вони говорили між собою угорською мовою. У нашій сім’ї усі й досі спілкуються німецькою і угорською, бо батьки жили при Австро-Угорській монархії. І нас саме так вчили. На відміну від Паланку, Підгород був селом змішаним: половина села  – це були німці, іншу половину складали русини (нинішні українці). У Паланку був роботящий народ. Тут дуже багато було мулярів, малярів, теслярів, людей різних спеціальностей", – мовила пані Марія.

Читайте також:  Одна із найбагатших країн Європи відкриє ринок для українських заробітчан

Нині, у глобалізований час відкритих кордонів і широких можливостей, чимало етнічних німців виїхали у Німеччину. Тому зараз німецьке життя у Паланку вже не таке примітне, як раніше: "Знайти майстра у Паланку дуже складно. Чимало людей виїхали за кордон. Так, на нашій вулиці залишились лише п’ять швабських сімей. Інші, на жаль, виїхали у Німеччину чи Австрію".

У довоєнні часи мікрорайон Паланок був лише передмістям Мукачева. У цьому селі проживало багато етнічних німцівУ довоєнні часи мікрорайон Паланок був лише передмістям Мукачева. У цьому селі проживало багато етнічних німців

Однак й досі у її родині дотримуються давніх німецьких традицій і звичаїв, які вона вже передає своїм онукам.

"Внукам, звісно, передаємо наші традиції. Ми особливо святкуємо Різдво: співаємо, колядуємо. Раніше тут, у Паланку, родичі йшли один до одного колядувати. Зараз 39 моїх родичів у Німеччині. Я тут одна. Тому, на жаль, ні до кого навіть йти колядувати. – зазначає жінка журналісту інтернет-видання "PMG.ua". – Щодо різдвяних традицій, то на Різдво ялинка обов’язково має бути живою, не штучною. Тоді відчувається і дух, і запах свята. Їстимеш рибу на Різдво – то матимеш гроші. Також ми пекли бобальки – закарпатську різдвяну страву. А на Великдень ми печемо пасочку, тістечка і готуємо м’ясні страви: шовдарь, голубці, м’ясо", – згадала жінка.

Активна німецька молодь

Сьогодні, на відміну від радянських часів, закарпатські німці вільно і активно поширюють німецьку мову та німецьку культуру серед населення. І хоч на Закарпатті є чимало німців поважного старшого покоління, є тут і активні представники молодого покоління, які пам’ятають про своє походження, шанують свої традиції і залишаються жити на Закарпатті, незважаючи на різні проблеми.

Однією з таких особистостей є Юлія Тайпс, журналістка редакції національних меншин на одному з телеканалів Закарпаття. Вона також викладає німецьку мову і очолює громадську організацію "Німецька молодь Закарпаття", яку заснувала спільно із жителькою Чинадієва Едітою Софілканич, також етнічною німкою.

Юлія Тайпс розповідає цікаву історію про своє походження
Юлія Тайпс розповідає цікаву історію про своє походження

Як зазначила пані Юлія у коментарі виданню "PMG.ua", вона виховувалась у швабськомовній сім’ї.

"Ми добре пам’ятаємо про своє походження. Можу розповісти про цікавий факт. Коли працювала на каналі "Тиса",  то одного разу прийшов до мене на роботу чоловік і приніс книгу, і мовив. Я побачив Ваше прізвище Тайпс. Воно частіше зустрічається в Австрії. І я в цій книзі під назвою "Слідами Ваших предків" знайшов кілька разів Ваше прізвище. Я знаю, що моя родина походить від трьох братів з Швальцвальду. Вони займались обробкою деревини. Поселилися в селі Ключарки неподалік. Загалом, це не можна було назвати німецькомовною сім’єю, адже у нас на Закарпатті ніхто не говорить літературною мовою Hoch Deutsch. Усі говорять на діалекті. І навіть у селах є різні діалекти німецької мови. Наприклад, у Павшині говорять однією мовою, а в Усть-Чорній – іншою.

Спілкувались швабським діалектом і мої дідусь, прабабуся і прадідусь. Швабську перейняла і я. Однак її не вживаю.

А сама говірка походить з регіону Баден-Вюртенберг. Я говорю літературною німецькою, яку вчила в школі, в університеті і під час життя в Німеччині. Зараз вчу етнічних німців літературної мови", – сказала пані Юлія.

Дівчина так само добре пригадує родинні традиції, які, до слова, є однією з позитивних рис етнічних німців Закарпаття.

"Закарпатські німці особливі своїм прагненням завжди все тримати в порядку. Бо, як кажуть, порядок понад усе. Мій дідусь дотримувався такого принципу, що всюди має бути чіткий розклад. Ми, наприклад, завжди вечеряли в один і той же час. Всі сідали за стіл разом в один і той же самий час. Наш дідусь говорив, що це так прийнято, що має бути правильний розпорядок дня. Я думаю, що це є одна з хороших властивостей етнічних німців".

Читайте також:  Меншина, яка зближує Україну та Європу

Нині громадська організація "Німецька молодь Закарпаття" охоплює кілька об’єднань з усього краю. "Ми є організацією, яка об’єднує усіх представників від 15-35 років. Ідея виникла давно, так як у кожному селі є своя організація, яка об’єднує їх. І наше завдання – популяризувати німецьку культуру і мову. Не знаю, на жаль чи на щастя, але дуже багато сімей виїхали на постійне місце проживання у Німеччину. Але є ті, які тут залишились. І їх досить багато.

Ми проводимо соціальну роботу для дітей і підлітків. Нам у цьому допомагають партнери із німецької землі Оберфранкен, з робочої групи "Україна – Пфальц". Ну і нашим партнером є Рада німців України, членом якої я є. На базі ГО проводяться курси німецької мови для дітей віком від 4 до 6-7, для школярів і дорослих.

Пані Юлія навчає дітей німецької мови
Пані Юлія навчає дітей німецької мови

Ви були присутні на занятті, де люди досить добре говорять німецькою. Оскільки серед них є представники нацменшини, які, на жаль, не змогли вивчити її вдома. Хоча приходять до нас і ті, які просто хочуть удосконалити свої мовні знання. Також у нас діє гурток з малювання та кіношкола.

А в Чинадієві є німецький дім, який теж об’єднує етнічних німців. І тут навіть проводився міжрегіональний проект з німцями з Одеси. Протягом п’яти днів ми півдня практикували німецьку мову, а іншу половину дня розбирались у своєму походженні, дізнавались цікаві факти про українських німців.

Так, закарпатські німці відрізняються тим, що на відміну від інших представників німецької спільноти, які є протестантами, шваби є римо-католиками. Також ми провели фестиваль "Karpathen Land" в честь 290-річчя династії Шенборнів", – розповіла Юлія Тайпс журналісту інтернет-видання "PMG.ua".

Читайте також:  У Мукачеві діяла виставка картин етнічних німців України

Громадська організація співпрацює і з німецьким Гьоте-інститутом. І завдяки цій співпраці Юлії Тайпс у викладанні німецької мови допомагає волонтерка Сара Геннел з німецького міста Галле. Вона і розповіла журналісту інтернет-видання "PMG.ua" про свої враження від роботи у Мукачеві.

"Закарпаття – це захоплюючий регіон, в якому живуть люди різних національностей. Навіть по будинках це помітно ззовні. Моя робота приносить мені задоволення, бо я працюю серед маленьких товариств німецької культури. І дуже мені приємно, що представники німецької нацменшини Закарпаття знайомі між собою особисто і зустріли мене з великими обіймами".

І хоч німецька спільнота зараз вже не така велика, як раніше, та німецьке життя на Закарпатті є доволі насиченим. Адже за часів незалежної України етнічні німці об’єднуються в організації, зберігають культуру, ходять до кірх (церков), активно співпрацюють з Німеччиною. Та для них Закарпаття теж є батьківщиною. І саме без етнічних німців важко уявити багатонаціональну палітру Закарпаття, яка з’єднує нас з тими прадавніми часами існування тут різних епох і великих імперій.

Матеріал підготовлено в рамках реалізації грантового конкурсу від ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Швеції та Internews (проект Audience understanding and digital support). Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора.

Фото/Відео: Норберт Югас, Олександр Балаж