Як Закарпаття стає майданчиком для європейського кіно

Протягом останніх п’яти років в Україні спостерігається тенденція розвитку вітчизняного кінематографу. Кількість українських фільмів, які вийшли на кіноекрани, зростає. Зростає і кількість фільмів, знятих у копродукції з європейськими кіно виробниками. Ба більше, у вітчизняних фільмах знімаються і відомі актори, які знані на весь світ. А деякі вітчизняні стрічки набули розголосу та резонансу у різних куточках світу.

Закарпаття, як край туристичний і мальовничий, має чимало можливостей для того, аби привабити як вітчизняних, так і закордонних кіновиробників. А останні події в українському і світовому кіно навіть доводять, що саме на Закарпатті знімаються стрічки, які є успішними за кордоном, а імениті актори приїжджають грати свої ролі саме сюди.

Перші ластівки міжнародної копродукції

Протягом останніх кількох років Закарпаття стало активним майданчиком для відродження українського кіно та його виходу на міжнародну арену. Адже чимало спільних стрічок були зняті саме на території нашого краю.

Так, однією із гучних прем’єр минулого року був кримінальний фільм “Межа”, знятий спільно Україною та Словаччиною за підтримки програми “Креативна Європа”. Цей фільм розповідає про життя родин на прикордонні, де йде контрабанда цигарок та нелегальних мігрантів. Стрічка стала наймасовішим словацьким фільмом за всю історію кінематографу сусідньої країни і зібрала у прокаті 1,74 мільйона євро. Як розповів керівник проектів ГО “Закарпатської фільмкомісії” Олександр Мерявчик, фільм став резонансним і у Західній Європі, де тема “Дикого Сходу” та контрабанди у постсоціалістичних країнах є дуже цікавою, і наочно західноєвропейській аудиторії хотілось побачити цю історію. Однак, в Україні, на жаль, ця стрічка не набула широкого розголосу та великої кількості переглядів.

Ще одним спільним продуктом України та країн ЄС, знятим частково на Закарпатті, стала українсько-італійська комедія “Ізі”. Фільм розповідає про 40-річного італійця-невдаху на ім’я Ісідоро, який був гонщиком автоперегонів, і за проханням брата везе з Італії у високогірне карпатське село труну із тілом загиблого на будівництві українського заробітчанина. Варто зауважити, що деякі сцени цієї стрічки були зняті на Закарпатті. Зокрема, на контрольно-пропускному пункті “Лужанка” на кордоні з Угорщиною. А сам фільм був показаний на світовому кінофестивалі у Локарно, лауреатом якого, між іншим, є інша українська кінострічка Мирослава Слабошпицького “Плем’я”. Як розповів координатор “Закарпатської фільмкомісії” В’ячеслав Єгоров, фільми, які здобувають нагороди фестивалю Локарно, є фактично новим словом у світовому кінематографі. Тому і Україна є однією з тих країн, яка вносить щось нове у світову індустрію кіно.

Зараз триває підготовка до виходу українсько-французької стрічки режисера Фредеріка Петіжана з робочою назвою “Останній крок”, у якому головну роль грає іменитий французький актор Жан Рено. Зйомки теж проходили на Закарпатті, а саме на території неподалік Синевирського озера. Хоч і дії фільму проходять у Канаді. Однак окрім цієї країни, зйомки проходили і в США, і в Україні, зокрема і на Закарпатті. А сама участь Жана Рено у фільмі, який знімається у такому проекті, призвела до інтересу до знімального процесу в Україні.

Також закордонні актори беруть участь і в інших масштабних українських кінопроектах. Зокрема, у історичній драмі “Захар Беркут” режисера Ахтема Сеітаблаєва головну роль зіграв відомий голлівудський актор Роберт Патрік, відомий багатьом як “Рідкий Термінатор”.

Крім того, одним із плодів міжнародної кінопродукції є українсько-італійська кінострічка “Гніздо горлиці”, у якій одну з ролей зіграла ужгородка, актриса Римма Зюбіна.

Закарпаття, як цікавий майданчик для кіновиробництва

З кожним роком зростає інтерес не лише до українського кінематографу, але й в цілому до Закарпаття, як місця, де можна знімати кіно. Координатор “Закарпатської фільмкомісії” Олександр Мерявчик розповів, як саме Закарпаття може бути чудовим місцем для зйомок кіно.

“Якщо подивитись, то дуже цікаво у нас знімати кіно.Чому? По-перше, у нас можна дешевше найняти масовку. Адже великі бюджети йдуть на пошук і залучення акторів масових сцен. По-друге, це сервіси, які дають можливість знімати. Треба зрозуміти, що таке перекрити вулицю у Будапешті чи Празі, і перекрити вулицю в Ужгороді. Це різні і фактично неспівставні суми. По-третє, в Ужгороді, у Мукачеві чи інших закарпатських містах можна знайти такі ж локації, які є у європейських столицях. По-четверте, гори є і в Італії, і на Балканах. Однак наші гори унікальні, вони більш теплі,  з мальовничими пралісами, які приваблюють кіновиробників”, - зазначив координатор “Закарпатської фільмкомісії”.

І саме тому минулого року на Закарпатті “Закарпатська фільмкомісія” проводила скаут-тур для представників світової кіноіндустрії. Учасники цього туру відвідали, зокрема, Ужгород та Колочаву. Саме це село дуже зацікавило іноземців, зокрема чеських кінематографістів. “Село Колочава – це своєрідна Мекка для чехів. Вони туди як туристи приїжджають. Бо це село пов’язане з іменами відомих у Чехії Івана Ольбрахта та Миколи Шугая, який є героєм для чехів.І коли ми лише домовлялись про проведення скаут-туру у Колочаві  для закордонних режисерів, ми зустріли знімальну групу чеського телебачення, яке з оркестром суспільного мовника Чехії знімали частину фільму-мюзиклу про Миколу Шугая. І ми говорили з одним з продюсерів про те, що якщо пілотний проект спрацює, то зніматимуть  серіали про цього героя”, - розповів Олександр Мерявчик.

Іміджеві плюси кіно для Закарпаття

Зйомки стрічки за участі Жана Рено викликали резонанс на Закарпатті. І чимало ЗМІ присвятили не один сюжет тому, як саме знімається ця стрічка на території озера Синевир. А саме озеро Синевир вже стало місцем, де відбулись зйомки фільму. А після прем’єри стрічки краєвиди Закарпаття та одне з найвідоміших озер України може стати відомим на увесь світ.

Такий масштабний кінопроект, знятий на Закарпатті, для самого краю вже є іміджевим плюсом, адже, на думку експерта, присутність знімальної групи, а також асоціації із зірками, які побували у тих чи інших місцях приносить немалі кошти у розвиток тієї місцевості, де була знята стрічка: “Кіно – це фактично реальний сектор економіки. Судіть самі: в один момент у село приїжджають два автобуси з знімальними групами, які перебувають тут протягом тижня. Тут вони залишають свої кошти. Відповідно і ті, які побачили стрічку і зацікавились тією місцевістю, теж сюди приїжджають. А, отже, орієнтовно мільйон гривень просто заходить в село. І ці кошти громада може реінвестувати у себе і розвивати інфраструктуру. А кінозірки – це іміджеві джокери. Напевно, на рецепції будь-якого готелю Ви знайдете якісь картини чи позначки, що тут побувала та чи інша знаменитість. Але заклади можуть це капіталізувати. От, уявімо собі. Що може відбутись після приїзду Жана Рено на Закарпаття. Ресторан може запропонувати банош, який їв Жан Рено. А уявіть собі, скільки готелів є у світі, які можуть похвалитись тим, що у них жив Жан Рено. І, припустимо, якщо цей фільм стане хітом, то однозначно буде інтерес і до Закарпаття. Це буде і іміджева, і економічна капіталізація”.

Європейська співпраця, як шлях відродження кіно

Загалом Закарпатська фільмкомісія активно бере участь у міжнародних заходах та транскордонних проектах. Окрім скаут-туру представник організації В’ячеслав Єгоров взяв участь у міжнародному кінофестивалі в італійському Трієсті "When East Meet West 2019", під час якого закарпатська делегація зустрілась з представниками кіноіндустрій Італії та Словаччини.

Координатор “Закарпатської фільмкомісії” В’ячеслав Єгоров зауважив, що наразі різні європейські країни зацікавлені у зйомках на Закарпатті. А у самих артистів, режисерів, операторів вже з’явився шанс розкрити себе у різноманітних творчих проектах. Тим паче, що і держава, і різноманітні фонди цьому сприяють. На думку В’ячеслава Єгорова, єдине, що заважає розвитку кіно в Україні і, зокрема, на Закарпатті, це відсутність культури споживання кіно. Адже чимало людей звикли скачувати фільми з піратських ресурсів, порушувати авторські права, а не ходити у кінотеатри чи підписуватись на ресурси, як, наприклад, Netflix.

Однак час не зупиняється. І процес розвитку українського кінематографу триває. А українське кіно стало цікавим не лише українському, але й закордонному глядачеві. Тому і спільних продуктів із сусідніми країнами, можливо, стане більше. А Україна, сподіваємось, стане цікавим майданчиком для зйомок фільмів світового рівня.