Василь Гарагонич: "Якщо берусь за якусь справу, то ґрунтовно і з повною віддачею"

Життя  21 вересня 2020 року, 13:58 10264

На початку вересня в Україні відзначали своє професійне свято – День підприємця – люди, від роботи яких залежить добробут країни. В Україні загалом, та в Закарпатті зокрема, підприємці стали тим фундаментом, який забезпечує стабільність усіх сфер життя.

Наша розмова з Василем Гарагоничем-молодшим – людиною, котра, попри свій відносно молодий вік, встигла реалізувати себе не лише як успішний підприємець, але й громадський діяч та активіст, якому небайдужа доля рідного міста та краю, – пише газета "Панорама" у номері від 17 вересня.

Василь Гарагонич

Довідка. Василь Гарагонич народився 2 жовтня 1990 року у місті Мукачево. У 2006 році закінчив загальноосвітню школу №20. З 2006 по 2011 рік навчався на факультеті туризму Мукачівського державного університету, який закінчив із червоним дипломом.

У 2013 вступив на факультет післядипломної освіти Ужгородського національного університету, який успішно завершив у 2015 році, отримавши кваліфікацію юриста.
Учасник багатьох міжнародних молодіжних проєктів, зокрема в Польщі (2011 рік), Італії (2013 рік), Португалії (2017 рік). Учасник Економічного форуму молодих лідерів у Новому Сончі (Польща) у 2014 році.

Засновник туристичного агентства «Гранд Тревел», член правління громадської організації «Закарпатське Вільне Медіа», співзасновник велоруху «Munkács Ride», менеджер із розвитку мережі магазинів «Галерея світла».

– Пане Василю! Ваше прізвище на теренах Закарпаття відоме багатьом, але про вас особисто – інформації обмаль. Тому розкажіть нам, будь ласка, про себе.

– Я народився і виріс у Мукачеві. Тут навчався у школі та університеті, розпочав свою підприємницьку діяльність. Власне, усі спогади пов’язують мене з цим містом.
Тим, що моє прізвище добре знане в краї, я завдячую, передовсім, своїй родині і батькові, який раптово пішов з життя кілька місяців тому. Він за своє коротке, але надзвичайно яскраве життя, зміг досягти чимало. Батько часто повторював істину, що людині в житті має пофартити тричі. Перший раз – у кого народитися, другий раз – у кого вчитися, ну і третій – з ким одружиться. Вважаю, що, як мінімум, двічі в житті мені вже посміхнулася вдача. Народився я в чудовій родині. Мій батько – Василь Гарагонич, доктор наук, професор, заслужений працівник освіти України – дав нам із братом все, що тільки міг.

Моя мама – надзвичайно працьовита жінка, яка своєю вродженою життєвою мудрістю, працелюбністю і наполегливістю, стала справжньою берегинею нашого сімейного затишку. Перші і найважливіші уроки життя мені дали мій дідусь з бабусею, які пропрацювали у галузі освіти району усе свідоме життя. Дідусь був директором шкіл у Пузняківцях, Страбичові, а згодом став заступником директора Мукачівського кооперативного технікуму. Друга бабуся – Марія Андріївна Мерцин – для мене еталон доброти, чесності, справедливості і працьовитості. Тому родина – це не лише моя опора, але і приклад для наслідування.

– Ви розпочинали свою діяльність у туристичній сфері?

– Так, все вірно. Закінчивши університет, заснував у Мукачеві туристичне агентство, яким займався упродовж п’яти років...

– Чому ж змінили вид діяльності?

– Річ у тім, що я з тієї категорії людей, які потребують постійного розвитку та нових викликів. Коли з’явилась ідея розшири географію сімейного бізнесу у Мукачеві, одразу загорівся цією ідеєю. Так і з’явились магазини «Галерея світла».

– Попри свій достатньо молодий вік, Ви встигли реалізувати себе у багатьох сферах підприємницької діяльності. Як все встигаєте?

– Родина та ті колеги, які працюють зі мною, вже давно звикли до мого напруженого графіку роботи. Мій робочий день розпочинається близько 8 години, а закінчується після десятої вечора. Я звик у всьому і завжди викладатись сповна. Так мене навчили батьки і такий мій девіз по життю. Якщо берусь за якусь справу, то ґрунтовно і з повною віддачею.

– Нині часто наголошують на соціальній відповідальності бізнесу, який ставить за мету не тільки отримати прибуток, але і допомогти людям. Як у Вас з цим справи?

– Як не дивно, те що стало модним лише зараз, ми у себе впровадили вже давно. Один із таких прикладів – придбання спортивного інвентаря для Мукачівського дитячого будинку-інтернату. Разом із друзями та однодумцями вдалось порадувати вихованців цього закладу новеньким тенісним столом та усім необхідним устаткуванням до нього. Одна з останніх наших акцій – передача іграшок та шкільного приладдя для вихованців Чинадіївського дитячого будинку. Ми стараємося не залишатися осторонь подібних закладів і допомагати їм усім, що у наших силах. Переконаний, що завдання будь-якого бізнесу – це приносити користь людям.

– Завершити нашу розмову хотілося б на оптимістичній ноті...

– Можливо, я часто в нашій розмові згадую про батька, але це та незагоєна рана, яка досі болить. Від нього я перебрав невичерпний оптимізм та віру у людей. Вірю, що зможу не раз прислужитися своїм землякам-мукачівцям, з якими зростав пліч-о-пліч, і стану гідним спадкоємцем батьківських справ.

Джерело: PMG.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Loading...
Коментарі - 0