Ярослав Шафарь: "Негаразди в Ужгороді – через неефективну роботу міськради"

Минуло п’ять років від останніх місцевих виборів. За ці останні роки Ужгород пережив чимало перетурбацій у міській владі, які так чи інакше вплинули на хід подій не лише у місті, але і в регіоні. Однак, політична, економічна та суспільна нестабільність не лише в Україні, але й в Ужгороді зокрема, відобразились на тому, що обласний центр Закарпаття, який знаходиться буквально поруч з кордоном з Євросоюзом, відстає від країн-сусідів на декілька років. Про те, чому так сталось і про те, що можуть чекати ужгородці на найближчі п’ять років, “Панорама” дізналась у заступника Ужгородського міського голови Ярослава Шафаря.

– От пройшло п’ять років відтоді, відколи востаннє ужгородці обирали собі мера і депутатів. За цей час сталось чимало політичних, суспільних змін; пережили Революцію Гідності, а нині – війну. Як це все вплинуло на розвиток Ужгорода?

– Я вважаю, що коефіцієнт корисної дії був дуже низьким. Я би назвав це рівнем повільного потяга. Тобто, місто, звісно, змінилось. Але якісних, відчутних змін так і не сталось. На мою думку, вина таких повільних змін полягає у тому, що у міської ради немає системного підходу до роботи. Змінювались люди, змінювались керівники, але гвинтики, які й далі є елементами цієї системи, залишились на тому ж місці. Тому я вважаю, що «роздутий» штат міської ради та витрати на його утримання необхідно скоротити. Інститут заступників мера не потрібен сучасному європейському місту. Мер повинен працювати із конкретними виконавцями, а не носіями паперів. Усіх секретарів повинна замінити одна кавова машина у фойє. У такому разі усі зекономлені гроші необхідно використовувати на модернізацію роботи та мотивацію справді потрібних та ефективних управлінців.

– А як тоді міськрада має працювати у нових умовах?

– Серцем оновленої міськради буде центр адміністративних послуг. Наприклад, треба записати дитину до дитсадка – будь-ласка. Є чимало безоплатних і платних адміністративних послуг. Також мають бути електронне управління, електронні звернення. Тоді і робота міськради буде швидкою ефективною та якісною.

– А якими, на Вашу думку, є головні проблеми міста над Ужем?

– Я вважаю, що необхідно реформувати сферу міських пасажирських перевезень. Треба припинити практику видачі прибуткових маршрутів підприємцям, котрі заплатять більший хабар. Більш та менш прибуткові міські маршрути повинні пропорційно розподілятися між усіма перевізниками. На два прибуткові маршрути повинен видаватися один неприбутковий. Таким чином, щоб усе місто було забезпечене якісним транспортним покриттям з  продовженим графіком громадського транспорту до 23:00 у будні та 22:00 у вихідні дні з дотриманням графіку руху та облаштування усіх транспортних одиниць GPS-трекерами. Пошук інвестицій для інтегрованої системи електронного квитка є першочерговим завданням у реорганізації транспортної системи.

– У кінці жовтня ужгородці обиратимуть нову владу. І всі очікують, що обласний центр Закарпаття стане справжнім європейським містом. На Вашу думку, що треба зробити, аби за такий короткий проміжок часу столиця нашого краю перетворилась у модерне центральноєвропейське місто?

– Справді, Ужгород географічно найближче до Євросоюзу, ніж інші міста України. Але, на відміну від Львова, ми не використовуємо географічне розташування, як свій потенціал. Але те, що робиться тут, зокрема, на кордонах, перебуває під впливом або київських “босів”, або місцевих кланів. Тому потрібно максимально спростити перетин кордону. Бо інакше жоден інвестор не захоче прийти в Ужгород. Утім, з нами вже виявили бажання працювати китайські, корейські та норвезькі бізнесмени, які планують відкрити на території міста власні підприємства. Цей момент потрібно використати, оскільки варто відкривати не просто робочі місця, але надавати кваліфіковану роботу з високою зарплатнею. Бо якщо людині запропонують 2 500 гривень заробітку, то вона поїде у сусідню Словаччину у пошуках кращої, а головне, високооплачуваної роботи.

– А туризм?

– Головне, щоб іноземні туристи сприймали Ужгород, як місто безпеки, історії та креативу. Тут мало приділяється уваги модернізму, якого в місті дуже багато. І це привабило би туристів.  Хочу наголосити також на тому, що закарпатці – дуже креативні. Але ми, у власному творчому потенціалі відстаємо від ініціатив Львова, Києва чи Івано-Франківська на 3-5 років. До прикладу, у сусідньому Івано-Франківську створили “Urban Space Radio”, на якому планують обговорювати різноманітні інноваційні ініціативи з розвитку міста.

– Усі політики та громадські діячі порушують тему децентралізації. Яке у Вас бачення розвитку обласного центру після децентралізаційної реформи?

– Адміністративна реформа та об’єднання громад повинно проводитися в інтересах Ужгорода. Зараз місто є годівницею всього навколишнього району та має купу прилеглих сіл. Їх жителі працюють в Ужгороді, тут навчаються їхні діти, у міській лікарні вони отримують медичне забезпечення, але при цьому всі податки вони сплачують у села та район. Відтак прилеглий до міста приватний сектор багатіє та розвивається, а Ужгород тим часом задихається у власних територіальних межах. Це необхідно змінити. Настав час поважати себе та своє місто. Для того, щоб Ужгород розвивався, йому потрібні нові території та землі для будівництва дитячих садків, шкіл, проектування нових житлових районів та розвантаження існуючих територій. І подальший розвиток міста можливий тільки за умови приєднання сусідніх населених пунктів.

– А яким Ви бачите майбутнє Ужгорода?

– Майбутнє не за великими промисловими підприємствами. Ми – ідеальне місто для розвитку інформаційних технологій.  Тому необхідно привертати увагу ІТ-інвесторів до Ужгорода. Тут можна розвивати навіть bitcoin-ферми. Крім того, ще раз наголошую, варто розвивати туризм і креативні ініціативи. Саме це і стане хорошою запорукою для стрімкого розвитку Ужгорода на найближчі роки.

Розширену версію читайте у №39 газети "Панорама" від 8 жовтня 2015 року.