Професор Василь Гарагонич «повернувся» у рідний УжНУ
«Професор Ужгородського національного університету – мій найдорожчий титул», – саме такі слова в одному зі своїх інтерв’ю сказав Василь Гарагонич, доктор історичних наук, професор кафедри туристичної інфраструктури та готельно-ресторанного господарства факультету туризму та міжнародних комунікацій Ужгородського національного університету, заслужений працівник освіти України, шеф-редактор «Панорама Медіа Групи», член Національної спілки журналістів України.
На превеликий жаль, «повернувся» тільки днем пам’яті, адже вже рік, як його душа пішла у засвіти.
5 жовтня у великій залі Вченої ради УжНУ відбулася презентація книги «Світло далекого вирію…». Місце презентації було вибране не випадково: цей університет для Василя Васильовича є рідною альма-матер. Свого часу він закінчив історичний факультет вузу і до останніх днів працював на факультеті туризму та міжнародних комунікацій УжНУ.
На захід завітали колеги Василя Гарагонича, друзі та студенти вишу. Модератором зустрічі виступив Іван Гарагонич, старший син Василя Васильовича, упорядник книги.
Першим до слова було запрошено Олега Русина, який коротко розповів, про що книга, з яких розділів вона складається та як взагалі вона готувалась: «Робота над книгою тривала майже 7 місяців. Видання об’ємне – понад 400 сторінок. Воно вміщує своєрідний життєпис Василя Васильовича, спогади рідних, друзів, колег. Також у книзі вміщений величезний бібліографічний покажчик із майже півтори тисячі статей, інтерв’ю, нарисів, наукових і педагогічних праць, які встигли вийти у світ з-під пера Василя Гарагонича».
Далі слова туги від втрати знаної у краї людини висловив науковець Микола Олашин. Він коротко описав науковий та журналістський шляхи Василя Гарагонича, а також повідав, як виникла ідея зібрати у єдиний бібліографічний покажчик всі напрацювання (наукові та публіцистичні) Василя Васильовича, які побачили світ за час його життя.
«Василь Васильович писав не тільки про знаних людей краю та України, а й про простих трудівників. Він віддавав належне людині-праці», – так охарактеризував Микола Олашин журналістську роботу Василя Гарагонича.
«Як швидкоплинно проходить час. Вже більше року як чорна пандемія забрала життя прекрасної та світлої людини, нашого колеги Василя Васильовича Гарагонича. На нашому факультеті він пропрацював більше трьох років і за цей час залишив світлий слід серед студентів та викладачів на все життя», – такими словами відгукнулась Наталія Габчак, декан факультету туризму та міжнародних комунікацій про свого колегу.
«Василь Васильович завжди залишиться у наших серцях. І я дякую долі, що мала можливість з ним попрацювати», – додала Наталія Францівна.
Директор інформаційно-видавничого центру УжНУ, заслужений журналіст України Василь Ільницький у своєму виступі згадав теплими словами свого товариша Василя Гарагонича.
«Коли я довідався про смерть друга, я зрозумів, що збіднів… Збіднів на одного товариша, з яким ми під час бесід могли звіряти суспільне і особисте бачення на різні речі», – мовив Василь Іванович. Також додав, що за все своє життя, мабуть, і не бачив настільки трепетного відношення синів до пам’яті батька.
Завідувач кафедри міжнародних економічних відносин, доктор економічних наук Володимир Приходько розповів, що всім дуже важко від втрати.
«Прекрасна людина. Я мав честь слідувати за ним на історичному факультеті, ми постійно спілкувались. Мені здається, що Василь Васильович був таким собі центральноєвропейцем, карпатським єврорегіоналістом, чудовим локалпатріотом з дуже хорошими знаннями… Світла пам’ять», – резюмував Володимир Приходько.
Закарпатська обласна організація Національної спілки журналістів України в особі голови Віталія Мещерякова також дуже сумує з приводу втрати члена правління спілки, яким був Василь Васильович.
«Дуже важко говорити в минулому часі. Василь Васильович був гарною людиною, дуже енергійною та щирою. Він залишив чудову медіа групу, фахову команду, яким дуже багато вдалося зробити. Він підняв свою роботу на високий рівень, і насправді тепер важке завдання для її сучасників – втримати це все і далі розвиватися», – зазначив очільник спілки журналістів.
Ще одним спікером на презентації книги був завідувач кафедри туристичної інфраструктури та готельного господарства Роман Корсак. Роман Володимирович від імені кафедри висловив щирі співчуття родині у зв’язку з втратою голови сімейства.
«2020 рік забрав дуже багато життів наших близьких, родичів, знайомих, в тому числі Василя Васильовича. Навіть після того, як він вже потрапив у лікарню в Ужгород у важкому стані, я до останнього вірив, що Василь Васильович залишиться жити… І коли 23 липня дізнався, що його не стало – це була величезна несподіванка. Василь Васильович був зажди життєрадісним. Дійсно, він не бачив проблем, він бачив завдання. Завжди був оптимістом і на кожну ситуацію в нього був жарт. Ми могли спілкуватись на будь-які теми, які виходили за межі педагогічної роботи. Часто давав слушні поради», – розповів під час свого виступу Роман Корсак.
Начальник управління єврорегіональної співпраці Закарпатської ОДА Олександр Білак згадав про останню зустріч із Василем Гарагоничем, яка відбулась у 2020 році. Вона також була з приводу книги.
«Тоді ми бачились востаннє. До цього ми багато спілкувались на різних конференціях, зустрічах… Дуже складно говорити, адже за минулі два роки ми втратили багато відомих закарпатців. І дуже прикро, що серед них є і Василь Гарагонич, який міг ще багато корисного зробити для Закарпаття. На сьогоднішній день хочеться найбільше подякувати його сім’ї, Ужгородському національному університету, всім друзям, які підтримують і продовжують його починання», – зазначив Олександр Білак.
На завершення виступив журналіст, власкор «Урядового кур’єру» на Закарпатті Василь Бедзір. У своєму виступі він згадав про те, як відвідував редакцію «Панорами», про роль Василя Васильовича у роздержавленні тижневика (першого у Закарпатській області та на теренах України).
Під час презентації книги також був показаний відеоряд, в якому рідні люди згадують Василя Васильовича. А ще видатні особистості, з яким він був не тільки знайомий, а й мав близькі товариські відносини.
Фото – Катерина Дяк
Всі матеріали в цій публікації розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International.