Закарпатський сир з європейським присмаком

Зазвичай у багатьох українців сири асоціюються із Швейцарією, Францією чи Нідерландами. Однак не всі здогадуються, що якісні сирні продукти виготовляються і в Україні. Зокрема, в селі Нижнє Селище Хустського району. Саме тут з’явилась славнозвісна місцева "Селиська сироварня", яка стала візитівкою цього населеного пункту.

Успішна історія цієї невеликої сироварні почалась ще у далекому 1994 році. Як розповів інтернет-виданню "PMG.ua" власник сироварні Петро Пригара, європейський кооператив "Лонго Май" запросив до себе 5 жителів закарпатського краю створити щось унікальне, що не робитиме ні влада, ні великий бізнес. "І всі зійшлись на думці, що це буде сироварня швейцарського типу, де за швейцарським рецептом виготовлятимуться сири. П’ятеро закарпатців у 1994 році отримали візи для стажування у Швейцарії. Того ж року ми отримали ділянку від сільської ради на будівництво цієї сироварні. У 1995, 1997 та 1998 роках ми проходили там стажування. Європейці бачили, що в перспективі головною метою цього проекту був поштовх для соціально-економічного розвитку та туристичної популяризації нашого регіону", – сказав Петро Пригара.

Під час розмови з журналістом інтернет-видання "PMG.ua" він зазначив, що між закарпатцями та європейцями була усна домовленість про те, що в першу чергу потрібно брати молоко від малих виробників. Тобто, від місцевих селян. Адже сири готуються без будь-яких домішок, барвників та консервантів, і вони є екологічно чистими. "В селищі 800-900 будинків. Від 500-600 господарів ми хоча б один раз на рік отрималили молоко. Кожен день 80-90 клієнтів не лише з Нижнього Селища, але й з  Монастирця, Горінчова, Нанкова та інших сіл приносять нам молоко – основну сировину для нашого продукту".

На думку Петра Пригари, саме унікальна продукція має просувати бренд України, її ідентифікацію. Тому сорти, виготовлених у Нижньому Селищі сирів, не називаються іменами іноземного походження: "З кожною країною є свої асоціації. Швейцарія, наприклад, асоціюється з сирами та годинниками. Якщо ми бачимо себе незалежною розвиненою країною, то ми маємо просувати свою продукцію, свої назви. І назви мають асоціюватись з Україною. Якщо ми повертаємось з Києва, то завжди беремо "Київський торт". Так має бути і з гостямии, які повертаються із Закарпаття. Сири – це та частинка Закарпаття, яку вони можуть з собою забрати. Так, перший сорт названий в честь нашого села – "Селиський". Це напівтвердий сир. Другий сорт названий в честь найближчого міста – "Хуст", який відноситься до м’яких сирів. А третій сорт названий в честь двох візитівок Закарпаття – Долини нарцисів і Карпатських гір – "Нарцис Карпат". Це теж напівтвердий сир".

Власник сироварні розкрив секрет популярності саме сирів з Нижнього Селища: "Молоко, яке дають місцеві корови, відрізняється від молока з Ужгородського, Берегівського чи Виноградівського районів. Тут гори, тут інші умови. Усі наші сири виготовляються без будь-яких домішок і лише тут, на місці. Так само популярним став сир "Камамбер", який виготовляється лише в однойменному селі, що у Франції".

Смак цих закарпатських сирів спробували не лише в Україні, але й в інших країнах. Так, на конференції у Страсбург закарпатець привозить власні сири. Іноземці, куштуючи український продукт, просять відправити кілька партій сирів. Петро Пригара зазначив, що для нього показник успіху – це якщо коли люди просять ще раз привезти сир, готові приїхати і замовити справжні закарпатські сирні продукти.

Пан Петро пишається тим, що "Селиська сироварня" є партнером Посольства Швейцарії в Україні. І щорічно у Києві проводиться конференція-виставка. І на стенді Посольства розміщуються закарпатські сири.

Та й в Закарпатті сироварня стала успішною, адже вона стала популярною серед туристів. Крім того, вона входить до гастрономічних туристичних маршрутів краю.

Успішну справу родини продовжує та примножує донька власника сироварні, Інна Пригара. Після навчання в університеті вона проміняла життя у великому місті Львові на спокійне та затишне життя з улюбленою справою у рідному селі. У розмові з журналістом інтернет-видання "PMG.ua" вона зазначила, що здебільшого займається адміністративною та маркетологічною роботою, а також просуванням продукції. Хоча часом вона працює і на виробництві сиру. І це їй приносить моральне задоволення.

Дівчина розповідає, що вона пройшла два стажування у Франції. "Перше стажування я пройшла на козячій фермі, що на півдні Франції. Там я займалась усім: доглядом за козами, дойкою, варінням і продажем сиру. Тобто, охоплено увесь цикл роботи над виготовленням сиру. Я стажувалась у досить специфічній сім’ї. Чоловік – викладач філософії в одному з університетів, працює над виготовленням сирів разом з жінкою. Це дуже цікаві люди, які знають не лише про різноманітні механічні речі, а й про тварин: що їм притаманно, яка у них поведінка, що вони їдять, які тварини їх їдять. Я завдяки їм вивчила французькі назви рослин, тварин, комашок. Можна сказати, усього живого. Друге стажування я пройшла на коров’ячій фермі, яка розташована на висоті 1800 метрів над рівнем моря. Так само, сімейній, у Франції. Там виготовляються 8 видів продукції. Друге стажування відрізнялось тим, що корови, на відміну від кіз, це більші об’єми, а, отже, і більше роботи. Крім того, там постійно падав дощ. Тому ми йшли на пасовища навіть у зливу. Там гори, трава. І я тоді переконалась у тому, що такого вишуканого смаку сиру неможливо досягнути у промисловому виробництві. Адже корови пасуться в Альпах, де є хороша корисна трава".

Пані Інна звернула увагу на те, що вона вважатиме особистою перемогою, якщо сироварня буде разом з нею до кінця життя. Адже зараз такі малі підприємства зникають з карти України. "Я розумію, яку роль відіграє ця сироварня для селян. Оскільки і люди мають додатковий заробіток, і поля не занепадають. Для нас це важливо мати визнання людей, які з нами працюють. Це не лише 11 працівників, а й купа сімей, які вносять свій малий вклад в спільну роботу", – сказала Інна Пригара. Тому вона працюватиме над тим, аби сироварня удосконалювалась і виготовляла високоякісний продукт.

Експерт з туризму, краєзнавець Олександр Коваль у коментарі інтернет-виданню "PMG.ua" зазначив, що "Селиська сироварня" є найвідомішим дрібним виробником сиру в Україні. Крім того, вона є найпершою сироварнею, яка почала приймати туристів. На думку фахівця, її продукція цікава туристам. То ж туроператори включають її в різноманітні гастрономічні тури Закарпаття.

А це означає, що цей соціально-економічний проект сприяє розвитку як села, так і Карпатського регіону загалом.