За два місяці у прокат вийде екшен, який частково знімали на Закарпатті: що про нього відомо

Життя  2 серпня 2019 року, 16:45 Роксана Рублевська 945

В Україні 10 жовтня відбудеться прем’єра історичного екшену «Захар Беркут». Його знімали в Карпатах, Києві та Київській області влітку 2018 року. Режисерів було двоє – Ахтем Сейтаблаєв та Джон Вінн. На головну роль продюсери запросили голлівудського актора Роберта Патріка, який зіграв T-1000 в «Термінаторі 2». Картину зняли за мотивами однойменної повісті Івана Франка. Бюджет «Захара...» – 113,5 мільйона гривень, 29,8 з яких виділило Держкіно. Кореспондент одного з видань побувала на студії Postmodern і побачила, що відбувається зі стрічкою «Захар Беркут» у процесі постпродакшена.

Фільм знімали компанії Kinorob і Cinema Day. У холі нас зустрічає генеральний продюсер Єгор Олесов. Наразі «Захар Беркут» знаходиться на поствиробництві, яким займається студія Postmodern. Олесов розповідає про сюжет. Події фільму відбуваються у 1241 році. Монгольська орда на чолі з ханом Бурундою рухається на захід, знищуючи все на своєму шляху. Біля підніжжя карпатських гір військо зупиняється. Місцеві мисливці звільняють полонених, і хан вирішує помститися карпатським жителям. Громада на чолі з Захаром Беркутом готова захистити свою землю. Продюсер каже, що ідею зняти «Захара..» підкинув його колега, режисер Роман Балаян.

– Я люблю дивитися жанрове історичне кіно і завжди хотів сам його зняти. Плюс цей жанр добре працює в прокаті. Тому серйозно замислився над ідеєю Балаяна, і майже відразу ми зі сценаристом Ярославом Войцешеком почали роботу. Хотіли зберегти головний смисл оригіналу і додати динаміку екшену. Я орієнтувався на фільми «Хоробре серце», «Робін Гуд», «300 спартанців».

Читайте також:  У мережі показали новий трейлер історичного екшену "Захар Беркут", який знімали на Закарпатті

Перший драфт сценарію Ярослав написав за місяць. Проєкт подали на конкурс Держкіно і він виграв другий етап пітчингу. Продюсери Єгор Олесов і Юрій Карновський одразу вирішили знімати англійською мовою для міжнародного прокату. Щоб зробити з локальної історії універсальну і адаптувати для західного глядача, продюсери запросили американського автора Річарда Роната. Сценаристи додавали події і робили необхідні акценти на окремих сценах. Виявилося, легенду Франка легко трансформувати.

За таким самим принципом Олесов запросив і двох режисерів. Ахтем Сейтаблаєв («Кіборги») відповідав за драматичну складову фільму. Його голлівудський колега, продюсер Джон Вінн — за екшен та роботу з акторами.

– Зйомки були непростими. Потрібен час, щоб дійти компромісу. Для Джона – це дебют у режисурі. Для Ахтема – перша робота як співрежисера.

Єгор розповідає, що від ідеї до постпродакшена минуло більше 2,5 року. Тільки на розробку проекту пішло півтора року. Багато часу витратили на експедиції в Карпати, пошук костюмних зразків і побудову декорацій. Партнером і консультантом фільму став Міжнародний фонд Івана Франка. Всього для «Захара...» пошили близько 500 костюмів. У музеї зразків не знайшли. Тому художник з костюмів Антоніна Белінська проектувала їх сама: шукала тканини, силуети й візерунки.

Захар Беркут

– Найскладніша декорація фільму – ущелина. Ми знайшли кілька ущелин у Карпатах, але знімати там виявилося важко. Погода погана, на дорогу йде дуже багато часу. Немає відповідних готелів для американських акторів. Тому вирішили споруджувати декорацію на студії. З цим чудово впоралася команда Влада Одуденка.

Американську знімальну команду запросив Юрій Карновський з компанії Cinema Day. Він же допомагав шукати гроші. Продюсерами зі США стали Джефф Райс і Раджа Коллінз.

– Єдина значна складність під час зйомок – брак часу на підготовку. Через щільні графіки акторів нам довелося змінити знімальний план. Ми підлаштовувалися під акторів Роберта Патріка й Томмі Фленагана, які знімалися одразу в кількох проектах. Іноді актори прилітали на пів доби просто, щоб відзняти одну сцену.

Зйомки завершилися майже рік тому. Зараз фільм монтують, роблять графіку, накладають звук. Postmodern працює разом з американськими колегами. Підрядників, за словами Олесова, багато: довіряти проект такого масштабу одній компанії занадто ризиковано.

На цій стадії роботи планує постпродакшен-продюсер Ольга Ботова.

– Я посередник між режисерами, продюсерами та командою студії: передаю корективи та побажання, стежу, аби все виконували. Важливо розуміти специфіку кожного з етапів постпродакшена, щоб не вибитися з плану.

Перший етап – монтаж. На ньому відзнятий матеріал збирають в історію. Після нього – комп’ютерна графіка, корекція кольору і звукове оформлення.

На проекті «Захар Беркут» над графікою працює кілька українських і зарубіжних студій. Після монтажу складають список того, що потрібно зробити в кожному кадрі. Весь процес контролює VFX супервайзер.

Картинка, яку глядач бачить у кінотеатрі, відрізняється від вихідного матеріалу. Кожен фільм проходить етап кольорокорекції: повнометражні фільми «розфарбовуються». «Захара...» розфарбовують у залі мінікінотеатру.

Ольга приводить нас до звукової студії Dolby Postmodern Postproduction. Там на нас чекає Максим Пономарчук – керівник звукового департаменту і саунд-супервайзер. Він керує проектом і контролює всі етапи створення звукових ефектів. Макс сидить за великою панеллю з безліччю кнопок і регуляторів звуку. Перед ним – мініекран кінотеатру і кілька моніторів.

Для показу на широких екранах відео віддають до кінотеатрів у міжнародному форматі Print master. Це фінальний мікс з усіма збалансованими треками: шумами, ефектами, діалогами, музикою. Звук пишуть на знімальному майданчику. З історичним фільмом складніше – потрібно прибрати сторонні шуми.

Захар Беркут

– Наведу приклад, навіщо на зйомці потрібен саунд-супервайзер. Продюсер Єгор Олесов попросив мене поїхати на площадку, щоб перевірити умови для запису звуку. Ми знімали біля обухівської траси, де їздять фури. Записати там чистий звук – нереально, але ми прибрали гуркіт під час обробки.

Супервайзер радить звукорежисеру, як правильно поставити мікрофони на майданчику.

– Як саунд-супервайзер я створюю фонові звуки: шум лісу, вітру, води, спів птахів. Деякі ми купуємо, багато дописуємо самі. Сьогодні вранці, наприклад, я записував дощ.

Коли діалоги і атмосферні звуки готові, записують синхронні шуми – фолі. Звук кулі, яка потрапила в голову, або звук клинка, який пронизує тіло, не можна записати на майданчику. Із цим працює саунд-дизайн.

Ми виходимо зі студії Dolbу. Ольга проводжає нас до зали, де фолі-артисти пишуть синхронні шуми: кроки, стукіт, дзвони, шерехи. Кімната нагадує сховище реквізиту. Ємності, різні види дерева, пластику та металу, скло, земля, папір. Виявляється, всі ці речі — не просто звалище непотрібного мотлоху, а робочі інструменти.

– Фолі-артист відтворює звуки, які не вдалося записати під час зйомок. Він дивиться сцену і підбирає предмети, які створюють схожий звук. Звукорежисер їх записує. Наприклад, звуки копит шумовик легко замінює стуком кокосової шкарлупи. 

Читайте також:  Як Закарпаття стає майданчиком для європейського кіно

Ми заходимо до кабінету, де перед кількома великими моніторами сидить хлопець. Це Василь Гончаров – супервайзер візуальних ефектів. Його завдання – прибирати з кадру зайві об’єкти, додавати потрібні і створювати на екрані атмосферу. Ще він контролює всіх підрядників з комп’ютерної графіки.

– Я економлю гроші. Організовую зйомки так, аби з найменшими витратами отримати максимальну якість. Найскладніше в проекті «Захар...» було зробити ущелину реалістичною.

Супервайзер починає працювати ще на знімальному майданчику. Він консультує режисера, в якому з кадрів знадобляться спецефекти і як укластися у наявний бюджет.

Василь каже, що якщо в кадрі мають бути 200 монголів, а є лише 20 акторів, інших – домалюють. Як? Акторів знімають на зеленому тлі. Потім його вирізають. Тих же акторів знімають на дальньому плані або підставляють їхні цифрові двійники. У фільмі «Захар...» знімалися українці, американці, монголи, казахи і навіть японці. Щоб відтворити монгольське військо, вершників «розмножували».

Ольга проводить нас до кінозалу. Це робоче місце колориста Дмитра Василенка. Просто зараз він робить кольорокорекцію фільму і одразу виводить картинку на широкий екран, щоб подивитися на результат. Дмитру допомагає асистент. Усі кадри затверджує оператор стрічки Юрій Король.

– Люди часто не розуміють, навіщо потрібна корекція, якщо знімають на дорогі камери. Але вихідний матеріал спершу досить бляклий. Робота над кольором у кіно – це не те ж саме, що накладання фільтрів у Instagram. Спочатку ми робимо так, щоб усі кадри виглядали однаково. Потім прибираємо оптичні та часові дефекти.

Захар Беркут

На виході нас зустрічає промо-продюсер «Беркута» Дмитро Майстренко. Він приєднався до проекту у квітні 2019 року. Його завдання – донести інформацію про фільм до потенційного глядача.

– Я просуваю картину і шукаю можливості розповісти про неї нестандартно. Над промо-кампанією працює величезна кількість людей. Продюсери, прокатники, діджитал і дизайн-відділи, відділи ліцензування, мерчендайзингу.

Про промо Дмитро розповідає мало. Наприклад, хлопці уклали договір про партнерство з брендом пива «Львівське». У рамках кооперації вони випустили лімітовану партію пива «Захар Беркут».

Дмитро розповідає, що кожен фільм має свій життєвий цикл: від зародження ідеї до виходу картини в прокат. Промо-кампанія складається з позиціонування фільму, вибору цільових аудиторій, маркетинг-стратегії, виробництва промо-матеріалів (постерів, тизерів, трейлерів). Також Дмитро контролює комунікацію зі ЗМІ та просування в соціальних мережах.

До прем’єри залишається трохи більше двох місяців. Стає зрозуміло, що творці роблять ставку не лише на український ринок. Права на показ «Беркута» вже продані в Іспанію, Францію, Італію, Південну Корею, США, Японію, Індію та Молдову.

Джерело: the Бабель
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Loading...
Коментарі - 0