Карпатські буйволи або екофармінг по-українськи

Ми вирушаємо до українського села Горінчово, Хустського району Закарпатської області. Горінчово – це давнє село, яке має багату історію. У різних джерелах можемо знайти згадки про це поселення, датовані ще серединою чотирнадцятого –п’ятнадцятого століття. Переважно свою славу воно здобуло завдяки військовим подіями, які відбувалися на цій території.

Нині ж про нього знають як про місце, де з’явилась унікальна екоферма, на якій утримуються не лише домашні, але й чимало диких тварин та екзотичних птахів. Особливий мікроклімат цієї місцевості дозволяє усім звірям прекрасно адаптуватися. Але одна справа зібрати незвичайних для домашніх ферм тварин, а інша зуміти виростити та правильно доглянути за ними.

Отож, будьмо знайомі: екоферма «Райський куточок». Василь Шимон – господар угідь. Йому 46 років. У Горінчово народився та виріс. Після закінчення спортивного училища пішов служити до армії, де потрапив у спортивну роту. Успіхи у бойових мистецтвах надихнули юнака на думку професійно зайнятися спортом. Три роки поспіль (з 1993 по 1996 рік) він брав активну участь у чемпіонатах СНД зі змішаних бойових мистецтв (ММА) та займав призові місця. Жив переважно за кордоном, але завжди пам’ятав про рідне село.

«Був у нас колгосп «Більшовик», – згадує Василь Шимон. – У ньому працювало понад 10 тисяч людей. Це не лише наші односельці, але й люди з інших сіл. У 1996 році колгосп перестав існувати. Багато хто, шукаючи роботу, залишив свої домівки та виїхав за кордон».

Василь же навпаки, після перемог у великому спорті та закордонних мандрівок, мріяв повернутися у рідне село і створити там ферму. А коли зустрів своє кохання, то вже остаточно вирішив, що родина буде жити в екологічно чистому місці. Розпочинав свою справу Василь Шимон із розведення кіз та овець, але згодом головною окрасою його ферми стали – буйволи! Здається, що сама доля змусила Василя звернути увагу на цих рідкісних тварин.

Ось, що він про це розповідає: «Жінка народила мені четвертого сина, і після цього лікарі з’ясували, що у неї малокрів’я. Де ми тільки не були, до яких тільки лікарів не звертались, як тільки не лікувалися, навіть в Ізраїль їздили. Але нічого не допомагало. Хтось порадив почати вживати буйволине молоко. Дружина спробувала пити і ми побачили результат! Ось тоді я і зрозумів, чим буду займатися далі!»

Після того родина Василя додала до щоденного раціону буйволине молоко та продукти на його основі.

Це допомогло не лише вилікувати дружину від малокрів’я, але й значно покращити здоров’я усіх членів сім’ї. Адже буйволине молоко не тільки смачне, а й дуже корисне. Воно багате на вітамін А, вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, кальцій, фосфор, магній і калій.

До того ж, в молоці буйволиць немає казеїну, воно легко засвоюється організмом. А якщо порівнювати з коров’ячим, то в ньому міститься набагато менше холестерину, що також важливо для здоров’я, особливо для судин.

Саме тому це молоко рекомендовано вживати тим, у кого є проблеми з тиском, шлунково-кишковим трактом, легенями, також воно є прекрасним засобом для загального зміцнення імунітету.

Власник екоферми Василь Шимон охоче розповідає не тільки про корисні властивості молока, але й про історію появи буйволів на Закарпатті.

«Їх завозили й в інші регіони, намагалися розводити, але вони прижилися лише на Закарпатті. Через це й дістали назву «Карпатські буйволи», – пояснює Василь. 

Карпатський буйвіл належить до так званого Середземноморського підвиду буйволів. На початку двадцятого століття ці кремезні тварини були фактично у кожному третьому господарстві закарпатців. Але у 30-х роках за вказівкою комуністичної влади буйволів почали знищувати, бо вони не пристосовувалися до умов новостворених колгоспів. Механізація та індустріалізація також зменшили роль буйволів у сільськогосподарських роботах. І, взагалі, для багатьох селян утримувати звичайних корів стало набагато легше, аніж буйволів, які вимагали до себе особливого підходу.

І, справді, буйвіл – тварина з характером. Втім, як не дивно, буйволи-самці можуть дозволити вам спокійно підійти до них, погладити та, навіть, посидіти верхи. «Лояльні підкаблучники» – жартують місцеві мешканці про них. А от самиці ж, навпаки, підозріло ставляться до чужинців, а якщо поруч теля – то краще взагалі не підходити.

Карпатський буйвіл менш вибагливий до раціону кормів, ніж будь-яка молочна порода корів. Його задовольняє проста, багата на клітковину їжа. Окрім щоденного випасу, влітку одному дорослому буйволу необхідно кілька кілограмів зернових, буряк та морква. А взимку – понад 30 кг сіна, більше як 5 кг каші та овочів на день. Є й свої особливості у догляді за такою худобою: тварину потрібно двічі на рік обробляти спеціальним засобом від кліщів, тримати у чистоті, і, звісно, добре випасати. Збільшувати популяцію – завдання теж не з простих. Буйволиці можуть отелитися лише раз на 2 роки, адже виношують плід аж 11 місяців.

Пасовища – надзвичайно важлива складова екоферми, адже переважно там буйволи годуються. Поля у господарстві Василя Шимона нічим не обробляють, підживлюючи лише органічним гноєм, який лишають тварини. Господар впродовж дня тримає буйволів на пасовищі, і лише ночувати веде у відведені спеціально для них приміщення. Саме тому їх молоко дуже корисне, адже тварин щоденно вигулюють на свіжому повітрі, а основа їх раціону – поживна екологічно чиста трава. Такий же підхід у Василя і до виробництва сиру з буйволиного молока – жодної хімії!

Фермер з гордістю розповідає: «Зараз ми робимо з буйволиного молока три види сиру. До нас приїжджають італійці й кажуть: «Це у вас моцарела така?..» Я думаю, через кілька років, ми їх самі зможемо вчити як потрібно сири робити!

Ферма Василя Шимона відкрита для кожного.

Господар каже, що інколи буває до сотні відвідувачів на день. Хтось приїжджає купити корисного буйволиного молока чи сиру, а хтось приходить наче до зоопарку. Бо тут дійсно є на що подивитися. Окрім буйволів, у Василя на фермі є олені, фазани, павичі, качки, вівці, кури та коні.

Та серед такого розмаїття тварин і птиць, особливу увагу відвідувачів привертають страуси, за розведення яких в Україні беруться дедалі більше фермерів. Цікаво, що у сусідній Польщі існують вже понад 200 ферм з цими екзотичними птахами. Річ у тім, що ця, на перший погляд теплолюбна пташка, є зовсім невибагливою. Вона досить швидко звикає до помірного клімату. А про користь дієтичного м’яса та яєць страусів – годі й казати!

Василь Шимон постійно займається розвитком своєї ферми. Хоче, аби рідне село було ще більш привабливе для туристів. Щоб створювались нові робочі місця для місцевих мешканців. Також планує завести ще кілька видів тварин. Яких саме – тримає поки що у таємниці.

Єдине на що нарікає Василь — це те, що в Україні немає належної державної підтримки фермерів, які займаються розведенням рідкісних тварин. Чого не скажеш про Європу. Так, наприклад, у Болгарії, Італії та Румунії діють спеціальні програми для підтримки фермерів, які розводять буйволів. Завдяки такому сприянню деякі фермери вже нараховують у своїх господарствах до півтисячі поголів’я тварин.

«Не вистачає підтримки від держави… Тяжко нам зараз… Хоча Україна – це найперспективніша країна, де можна розвивати фермерство. Але справжній фермер має бути цілеспрямований, працювати, працювати і ще раз працювати», – переконаний Василь Шимон.

У подальших планах фермера – збільшити поголів’я буйволів, аби мати змогу отримувати ще більше цілющого молока і сиру. Популяризує виробництво сиру і місцевий «Фестиваль бринзи», який кожного травня відбувається у селі Горінчово за підтримки Василя. Сюди зі своєю продукцією з’їжджаються й інші фермери, сировари, а разом з ними, знову ж таки, і туристи. А ось серед найбільш амбітних мрій Василя Шимона – відремонтувати покинуті адміністративні будівлі колгоспу та створити на їх базі дитячий табір «Маленький фермер». Завдяки цьому діти отримають доступ до екоферми, де їх зможуть навчити доглядати за тваринами та поратися по господарству.

На цьому наша подорож до українського села Горінчово Закарпатської області завершується. Але спецпроєкт зі знайомства із цікавими екофермами триває. І далі ми вирушаємо на Балкани, аби зустрітися з фермером із Чорногорії. В рамках екоестафети між нашими героями, ми передамо йому подарунок з України – сир з буйволиного молока від Василя Шимона.