Мандруючи Закарпаттям

На сьогоднішній день, чи то тільки на Закарпатті, чи то по всій Україні, стала стрімко поширюватися тенденція виїзду за кордон. У всіх різні причини: заробітки, пошуки кращого життя чи просто відпочинок.

Тим, хто їде за кордон помилуватися красою тієї чи іншої країни, хочеться сказати, що для початку було б непогано відвідати пам’ятки і місця нашої країни. В нас є чим милуватися!

Не буду говорити про Україну, розповім з власного бачення про закарпатські родзинки. Їх немало! І всі вони варті того, щоб їх побачити, помилуватися красою та дізнатися історію.

Проживши майже чверть століття на Закарпатті лиш недавно випала можливість відвідати деякі місцевості.

Першим таким місцем був водоспад «Шипіт». Вже під’їжджаючи ближче розумієш, що свіжий запах чистої джерельної води просто манить до себе. Передати красу і величність водоспаду неможливо. Шум і дзюрчання так і зачаровує тебе. Хочеться просто сісти поблизу, тихо посидіти без зайвих розмов і доторкнутися до кожної краплинки, що стрімко спадає з гори. З підніжжя водоспаду можна піднятися наверх і подивитися на нього з іншого ракурсу. Це просто неймовірно!

По дорозі додому можна придбати сувеніри на згадку. І знову дивуєшся тією оригінальністю, винахідливістю та креативністю закарпатців. Ще одна особливість тієї місцевості – дикі кабани, які прямо посеред дороги переходять вулицю.

Знайомство із Закарпаттям продовжилося у парку Шенборна, що знаходиться на території курорту «Воєводино». Його, до слова, було відкрито для туристів в недалекому 2013 році, реставрований на кошти місцевих небайдужих до історії меценатів.

Вхід в парк через браму. Це ніби символізує перехід в іншу епоху. Екзотичні дерева, незвичайні ліхтарі, мости, вітряк, місток – це все «родзинки» парку.  Природнє озеро, всередині якого розташований «острівок» не може не чарувати. Кругом озера розташовані лавочки, на яких зображено герби тих країн, в склад яких входило Закарпаття за всю історію.

Я не була за кордоном, але впевнена, що подібної «перлини» немає. Кожна деталь несе в собі певну символіку, має свої історію, і водночас, несе в собі загадку.

І, на завершення, не менш цікавий, сучасний заклад «Деца у Нотаря». Зайшли на філіжанку кави, а влаштували екскурсію з фотосесією. Тут було «не до кави». Це краще один раз побачити. «Фішка» закладу – парадоксальний гумор. Він усюди! Так-так, навіть в туалеті!

Всіх позитивних емоцій не передати словами. Туди хочеться повертатися знову і знову. Ми живемо в чудовій місцевості, багатій на історичні та культурні пам’ятки, сучасні заклади. Але, із-за стрімкої течії нашого життя, ми навіть незнайомі з ними.

Як на мене, то кожен закарпатець просто повинен побувати там. Ми маємо пишатися тим, що ми – закарпатці: працьовиті, креативні та веселі.

Ось такі ми, закарпатці! Ось таке воно, Закарпаття! І це тільки маленька частинка побаченого…