Народній улюблениці – 75 років

Понад десять тисяч виходів у світ, мільйони примірників газети та головне – десятки, а то й сотні тисяч людей героїв публікацій – це лише невеличка частина історії нашого видання.

7 грудня виповниться 75 років із дня виходу у світ першого номера газети «Прапор перемоги», правонаступницею якої стала сучасна «Панорама». Цю подію ми тримали в голові та готувались до неї понад рік. Здавалося, ніщо не зможе зіпсувати свято, адже дата, погодьтесь, надзвичайно вагома. Але не так сталося як гадалося.

За кілька місяців до ювілею в панорамівській родині сталась непоправна втрата, несподівано рано з життя пішов ідейний натхненник видання – шеф-редактор газети, мій батько Василь Гарагонич. Саме з його постаттю останні двадцять років асоціювався народний тижневик. Тато був не просто локомотивом редакції, він жив «Панорамою». В численних планах Василя Васильовича була й ідея випуску книги до ювілею видання. Його раптовий відхід став болючою раною, яка ще не скоро загоїться. Але попри все, життя триває і впевнений, що головне, чого прагнув батько, аби газета, якій він віддав третину свого життя, і далі існувала та розвивалась.

Саме тато з дідусем своїм прикладом привили мені любов до журналістики та газетної справи. Як вчора, пригадую лютий 2010 року і пропозицію батька зайнятись розвитком медіа. І уявити собі не міг, що ця складна, але захоплююча подорож журналістською стежиною приведе мене так далеко.

У грудні того ж року після надзвичайно емоційного святкування ювілею ввечері усю бурю емоцій всередині переніс на слова. На одному з місцевих інтернет-ресурсів опублікував допис з промовистим заголовком «Моя перша газета». Шквал критики, який посипався в адресу видання хоч і був неочікуваним, та, на мою думку, не заслуженим, але зіграв свою вагому роль. Тоді пообіцяв собі і родині, що зроблю усе, аби «Панорама» стала кращою. Не хотілося б довго розписувати усі наші здобутки за цей час, тим більше наші віддані читачі бачили усі зміни на свої очі.

З розвитком суспільства та поширенням мережі інтернет багато так званих «експертів» обіцяли, що газети зникнуть ще у 2015-2018 роках. Пропри це на дворі добігає кінця 2020 рік і друкована преса досі існує. Щоправда, з кожним роком ситуація все ускладнюється. Здавалося б святкування ювілею тижневика – не той час, коли варто говорити про болючі питання. Але, користуючись нагодою, не можу оминути тих проблем, якими живуть друковані медіа сьогодні. Всесвітня пандемія коронавірусу практично добила ринок реклами і тим самим нанесла чимало шкоди пресі. Для багатьох газет 2020 стане останнім роком існування. І це ми змушені прийняти як майже доконаний факт. Ви спитаєте, як буде з «Панорамою»? У заголовку цієї статті недарма вжив вираз «народна улюблениця». Наші читачі – це ті люди, які читають і передплачують тижневик не перше десятиліття, за що їм величезна честь і хвала. Загалом же «Панорама» – це не просто якийсь медійний бренд, це справжня родина, яка поруч завжди. Усі наші злети та падіння, здобутки та втрати ми розділяємо з Тобою, любий читачу. Дозволю собі узагальнити головне досягнення панорамівців за останні 75 років. Це не якісь нагороди, відзнаки, а справжня народна любов до тижневика.

Відчуваючи цю підтримку людей, ми просто не маємо морального права говорити про припинення існування. У цей нелегкий час ми більше, аніж зазвичай, потребуємо Вашої підтримки. Найвагоміша допомога нам – це передплата тижневика на наступний рік. Підпишіть улюблений тижневик не лише для себе, але й своїх рідних та друзів. Тим самим зробите неоціненний вклад у розвиток улюбленого видання.

А тим часом ми перегортаємо чергову сторінку найстарішого україномовного тижневика Закарпаття. Наш нинішній девіз чимось співзвучний зі словами пісні гурту «Mad Heads» і звучить так «…допоки сонце сяє, поки вода тече – надія є…» Давайте ж разом з надією дивитися у майбутнє.