Проблеми мукачівської молоді

Мукачівська молодь – це спільнота молодих людей мого міста, а так як мені вже 15, я також належу до неї. Отож свідома у її проблемах, здобутках, негараздах. Тому хочу розповісти про свій погляд на проблеми мукачівської молоді.

Я гадаю, що вони поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні – це ставлення молодих мукачівців одне до одного. Я навчаюся у школі і одного разу була свідком того, як моя однокласниця ображає дівчинку на два роки молодшу за те, що та, ніби-то, поводить себе нескромно. Одразу у моїй голові виникло питання: «А яке право мала вона, щоб судити про життя цієї дівчини?». Можливо, так склалися обставини або вона сама хотіла цього. Взагалі, яка різниця? Перш за все, моя однокласниця, маючи краще виховання, могла би просто змовчати про це і не соромити дівчину на публіці. По-друге, маючи краплину поваги, вона могла була проявити толерантність, або хоча би спробувати зрозуміти ситуацію. А, по-третє, пробудивши в собі співчуття, старшокласниця, котра має більше досвіду у відносинах з протилежною статтю, порадами, а не докорами, допомогла би виправити її репутацію серед однолітків. На мій погляд, вони навіть чимось схожі між собою, а замість того, щоб товаришувати і жити на користь суспільству, вони лише псують стосунки одне з одним.

На жаль, це не єдиний приклад нетолерантності серед молодих людей Мукачева. Я пам’ятаю, як хлопці ображали дівчину за те, що у неї не надто приваблива зовнішність, як діти кепкували над 11-річним хлопчиком-дауном, і, звичайно, згадую з гіркотою, як сильно плакала, коли ніхто не хотів товаришувати зі мною, тому що я багато часу приділяла навчанню. Вирішення цих проблем є необхідним не тільки для принижених, але й для тих, хто дозволяє собі ображати інших. Тож, як уладнати внутрішні конфлікти мукачівської молоді? Я пропоную банальний, але перевірений спосіб: почати з себе. Усім нам потрібно звернути увагу на те, що ми робимо кожен день. Раптом ми спричиняємо сварки, є їх жертвами або спостерігачами, та зовсім не усвідомлюємо цього? Так от, в будь-якому випадку агресію варто вгамовувати, обороняти беззахисних і зупиняти неправих молодих людей. На щастя, декотрі з моїх земляків-однолітків уже почали це робити в рамках нещодавнього проекту «16 днів проти насилля». Вони знімали мотивуючі відео, відвідували пізнавальні заняття у школі та ставали більш свідомими у цій сфері. Це – чудово насправді, адже, як кажуть: «Попереджений – означає озброєний».

Зовнішні проблеми – це більш поверхнева річ, проте все ще важлива для молодих мукачівців. Вони пов’язані з містом та можливостями, які воно може дати нам. На превеликий жаль, у нас не вистачає об’єктів для всебічного розвитку молодої людини. Спортивний майданчик, де всі охочі могли би просто пограти у певний спорт з друзями, відсутній, а усі стадіони, спортзали, басейни, фітнес-центри – платні. Культурний відпочинок обмежується походом в кінотеатр, театр чи відвідуванням картинної галереї, а головне – це все також коштує грошей, а без них все, що можна зробити в Мукачеві, – це погуляти парком, пройтися центром, околицями міста або посидіти на лавці, спілкуючись з друзями. Хіба що служби в церкві залишаються безкоштовними.

До того ж, зима у нашому місті – означає паузу в активному відпочинку, адже зимові види спорту зовсім не розвинуті! Немає ні ковзанки, ні обладнаних трас для катання на лижах, навіть не зважаючи на те, що ми живемо у горах. Дуже прикро, що одне з найпопулярніших серед туристів міст на Україні залишається таким непристосованим для дозвілля молоді. Не вистачало ще й того, що у школах все залишається консервативно-традиційним: ніяких клубів, наукових змагань між класами, шкільних гуртків чи розважальних годин.Було би набагато краще, якби у нас відкрили майданчики для роллерів, скейтерів, влаштовували зустрічі велосипедистів, проводили більше безкоштовних освітніх, спортивних і культурних подій для підлітків та молоді.

Вирішенням цієї проблеми займається адміністрація Мукачева, деякі підприємці вже починають робити знижки клієнтам спортивних закладів зі студентським посвідченням, інші – влаштовують велозаїзди для усіх бажаючих, а окремі вчителі водять своїх учнів в театр, вивозять на екскурсії. Також не варто забувати про усі заклади позашкільної освіти нашого міста, такі як Будинок школярів, мистецькі школи, вокальні організації, адже вони виконують величезну роботу для культурного розвитку мукачівської молоді. В цілому, справа потроху просувається і можливо через декілька років молодь зможе гарно провести час у колі друзів або сім’ї, не виїжджаючи з міста. Проте не вистачає фінального штриху – нашої участі. До прикладу, можна влаштовувати пробіжки у великій компанії друзів, сумісні перегляди фільмів, брати участь у соціальному житті власної школи, коледжу, університету і Мукачева, загалом. Проявляти ініціативу, бути енергійним і активним – ось вірна дорога до успіху!

Всі ми знаємо такий вислів: «Наше майбутнє в наших руках». Я впевнена, що як тільки ми, молоді мукачівці, зрозуміємо це, то почнемо рухатись до вирішень тих проблем, які заважають нам повноцінно розвиватися, бути щасливими і відчувати усі переваги молодості на повну!

Валерія Марейчева, випускниця гуртка "Юні журналісти" Мукачівського Будинку школярів