Враження від поїздки в Одесу

Їздити кудись я не люблю. Не те, що не люблю, а не люблю дуже. А простіше кажучи – поїздки і відрядження я ненавиджу. Я домосід, мені комфортно на Закарпатті, і все. Але перший раз в житті не те, що задоволений, а надзвичайно задоволений поїздкою. З таким задоволенням їздив тільки в Ригу, коли в 1992 році судив чемпіонат Європи з контактного карате.

Тепер про Одесу і мої відвідини її. Відчував себе надзвичайно комфортно, дуже приємні, комунікабельні, щирі люди. Особлива подяка моєму тепер вже близькому другу, одному з лідерів одеської адвокатури Андрію Давиденко.

Декілька слів про засідання Ради адвокатів України. Дуже високий організаційний рівень. Відкрили засідання урочистим підписанням Меморандуму про співпрацю Національної асоціації адвокатів України та Юридичної академії. Документ підписали Голова НААУ Лідія Ізовітова та президент Одеської юридичної академії Сергій Ківалов у залі засідань Вченої ради.

Плідної результативної роботи адвокатській спільноті побажав очільник міста Геннадій Труханов.

На засіданні Ради було розглянуто та вирішено багато важливих питань, не буду на них зупинятися, щоб не повторювати та не дублювати офіційну інформацію, яку оприлюднено з цього приводу.

Паралельно з Радою проходив Національний турнір з футболу серед адвокатів на Кубок UNBA 2017, золотим призером якого стала команда адвокатів Черкаської області. Друге місце посіла команда Харківської області, третє – Рівненської. Я до футболу відношусь спокійно, люблю інші види спорту, але всі від турніру були в захваті, як у відомому мультфільмі: «І оченята горіли, і руки тремтіли, всі гучно співали і горя не знали».

Мав цікаві зустрічі, серед яких – з представниками інтелектуальної еліти Одеси. Колись дискутував на тему, що таке інтелігенція. Ще раз переконався, що був правий. Інтелігенція це не тільки інтелект, це ще й громадянська позиція, це світоглядні цінності, це харизматичність.

До цього часу ні в кого не бачив такої колекції книг, як у мене. В Одесі побачив бібліотеку, яка на 70% перекликається з моєю і яка, як за кількістю, так і за якістю рівнозначна моїй. Власник цієї бібліотеки – дуже цікава людина, кандидат юридичних наук, член Ради та секретар Ради адвокатів Одеської області Клавдія Соколецька.

Це людина дуже колоритна, справжній інтелігент. Розмова з нею ще раз підтвердила мою позицію про те, що справжній адвокат – це не вузький спеціаліст, це обов’язково має бути людина високоосвічена, яка орієнтується в тенденціях складного глобалістичного світу 21 століття.

Клавдія Михайлівна давно захоплюється поезією. Поговорили про Бодлера, Війона, Бернса, сказав, що мій улюблений поет це розстріляний чоловік Анни Ахматової Гумільов, багато віршів якого знаю напам’ять. Клавдія Михайлівна теж мені показала декілька раритетних видань зі своєї колекції книг Гумільова.

До слова, одесити подарували мені книжку Михайла Жванецького «Спекотне літо», яку підписали такими словами: «От скромных одесситов, приличному закарпатцу, в знак посещения, очень удачно, Одессы!!!»

На засіданні Ради уважно спостерігав за настроями представників регіональних адвокатур перед З’їздом. Поділюсь з цього приводу коротко своїми враженнями. Чотири з половиною роки, що пройшли з часу прийняття нашого профільного Закону в чинній редакції, принесли відчутний позитив в адвокатурі. Кажу так, як це бачу і відверто, подобається це деяким моїм опонентам чи ні, і вважаю свою думку обґрунтованою. Зроблено помітний крок у порівнянні з тим, якою була адвокатура до прийняття цього закону та створення нової моделі і вертикалі адвокатського самоврядування. Тому логічним є повторне обрання команди Лідії Ізовітової на керівні посади в органи адвокатського самоврядування України. Такої ж думки, я це побачив, є переважна більшість представників регіональних адвокатур. Думаю, що я правий, і виходячи з цього переконаний, що наслідки З’їзду будуть абсолютно передбачуваними і підтвердять цю мою тезу.

Знаєте, в цьому контексті, читаючи подаровану мені одеситами книжку Михайла Жванецького «Спекотне літо», приведу на закінчення його цитату: «Все были правы. Люди всегда были правы. Другое дело – истина. Совсем другое. Искать ее не будем. Хватит нам искать. Что нашли, в том живем. Нет того, чего мы хотим, – есть то, к чему мы можем приспособиться».