Політичний сезон розпочато

Відсвяткували Третій Горіховий Спас. Літу кінець. Сезон відпусток також завершується. Відпочили, час братися до роботи.

За регламентом Верховної Ради України осіння сесія розпочинає свою роботу у перший вівторок вересня, в цьому році це п’яте число календаря. І повинна тривати аж до січня 2018 року включно, з перервою на різдвяні канікули. Однак, можна констатувати, що політичний сезон в Україні вже стартував. Доказів цьому досхочу: прямі ефіри усіх провідних новинних і не тільки телевізійних каналів; шпальти паперових і електронних видань; офіційні сайти Уряду, парламенту, інших центральних і регіональних органів влади і місцевого самоврядування. Усі поспішають з прогнозами, очікуваннями, надіями, пропозиціями і сподіваннями. Так влаштований світ і Україна не є винятком, особливо в цей час, коли країні, як на мене, дуже складно живеться.

Тільки за 28-30 серпня зареєстровано поданих депутатами 11 законопроектів, останній номер реєстрації - 7050. Це число свідчить про масштаб законотворчої роботи депутатського корпусу держави на самому вищому рівні. Активність велика, на межі фізичних можливостей, оскільки практика засвідчує, що протягом сесії приймається лише декілька сотень законів. До прикладу, на 6-й сесії VIII скликання з 6 лютого по 13 липня 2017 року фактично ухвалено 309 законодавчих актів. Це означає, що доля багатьох вже офіційних законопроектів – довго, на жаль, чекати своєї черги. Тому дуже важливо, щоб керівництво держави, Уряду, парламенту, фракцій і груп, громадськість країни чітко бачили і розрізняли стратегічне і тактичне, першочергове і визначальне, вміли знайти компроміси для рішень з найбільшою користю для країни і українців.

Перше, що чекає на народних депутатів у сесійній залі – це президентське послання, друкована частина якого зазвичай складає кілька сотень сторінок і читають його повністю далеко не всі. Але будуть презентація і аналітичні огляди, тобто депутатський корпус і активна частина наших громадян, які цікавляться політикою, зорієнтуються у президентському баченні статусу-кво і напрямків подальшого розвитку.

Оприлюднив вже свою позицію щодо першочергових дій парламенту і Кабінет Міністрів України, озвучену Володимиром Гройсманом, якого на прем’єрську посаду висунула понад рік тому провладна коаліція парламентських партій.

І президентське, і урядове бачення роботи парламенту важливі тому, що від цих владних інституцій вносяться так звані першочергові для розгляду законопроекти. Ну, і не можна відкидати лобізм, тобто вплив на спікера, керівників фракцій і груп, комітетів парламенту, а також окремих депутатів-спікерів в мас-медіа щодо певного спрямування і вибору акцентів при формуванні порядку денного і взагалі організації роботи парламенту. В тому числі, як часто буває, і блокування його роботи різними засобами.

Отже, політичний сезон в контексті роботи головного представницького і законотворчого органу нашої парламентсько-президентської республіки – України, я кажу зараз про Верховну Раду, є абсолютно непростим явищем, про що можна говорити нескінченну кількість часу і писати томами.

Найбільш узгодженими з усіх боків темами, в яких необхідно в першу чергу ставити крапку в парламенті країни, остаточно ухвалюючи законодавчі акти, рішення по яких чекає наш народ, є на мій погляд, наступні:

1. Внесення змін до пенсійного законодавства, тобто так звана пенсійна реформа, перше читання законопроекту по якій відбулося 13 липня 2017 року. На цю тему вже багато було і роз’яснень, і обговорень тощо. Першочергові дії після ухвалення документів заплановано вже на жовтень п.р. Це перерахунок розміру пенсій для 9 млн пенсіонерів з 12 млн., яким вона призначалась у попередніх роках і не осучаснювалася понад 10 років поспіль, а значить знецінилася у багатьох до мінімального значення. Конкретні дії по виконанню прийнятого законопроекту, що б хто не говорив, почне повертати довіру до держави у такої значної частини нашого населення, як особи пенсійного віку. Головне, щоб оновлений закон про пенсійну систему був чесним і справедливим, всім зрозумілим і без обману.

2. Освітня реформа. Законопроект з цього питання готовий і містить дуже прогресивні речі в частині як середньої, так і вищої освіти. Запропонована система, що надасть більше автономії навчальним закладам у розпорядженні фінансовими ресурсами, в організації навчального процесу, запровадженні сучасних методик викладання. Все спрямовано для досягнення цілей всебічного розвитку учнів і студентів та підготовленості їх до реального життя в умовах ринкової економіки.

3. Медична реформа. Дискусії на цю тему ще тривають, але ідея перейти на фінансування медичних послуг, а не ліжко-місць, гарантування державою безоплатного пакету таких послуг і ліків, вільного вибору лікарів та лікарень незалежно від місця реєстрації громадян, підвищення якості медичних послуг тощо є, як на мене, дуже привабливою і корисною для країни і населення. Важливо, щоб ця ідея домінувала в законі, як головна, а не була спотворена іншими, менш привабливими або навіть шкідливими, речами.

І в освітній, і в медичній реформах передбачено суттєве покращення матеріального рівня педагогічних та медичних працівників, які на сьогодні ще відстають у динаміці від рівня оплати праці багатьох інших галузей економіки.

Мною названі три наймасштабніші блоки, що потребують негайних дій з боку законодавчого органу держави. А крім того, назву тезисно решту першочергових і суттєвих напрямків роботи. Необхідне завершення реформи судової системи, визначення із скасуванням недоторканості для усіх депутатів, а з ними і суддівського корпусу, Президента тощо. Кадрові питання, вирішення яких лежить у сфері компетенції Верховної Ради України. А це Рахункова Палата, уповноважений з прав людини, ЦВК. Ціла низка міністерських посад: охорони здоров’я, аграрної політики, інформаційної політики тощо. Розгляд питання про завершення АТО та перехід до нового формату захисту країни від гібридної війни з боку РФ. Ну і звичайно же прийняття нового закону про вибори, адже до 2019 року час пролетить швидко, а залишати це питання без змін, що давно назріли, є неприпустимим.

Отже роботи у парламентарів дуже багато і з нею нам усім треба впоратися на благо людей, які нас обирали із певними сподіваннями, і в цілому для країни, яку ми усі прагнемо бачити у процвітанні.

Валерій Лунченко, народний депутат України.