Чи знайдеться в Україні свій зодчий?

Звісно ж, рано про щось говорити, доки йде війна, але, схоже, Україну таки жде стабільність. Ми спостерігаємо дещо схожу ситуацію як із 2004-м роком, коли до влади дружно прийшли ті, що називали себе демократами, так і з 2012-м, коли Янукович і його соратники спромоглися довести свою участь в управлінні державою до абсолютної повноти влади.

Оскільки нинішні очільники держави все ж повинні мати бодай крихту якоїсь клепки в голові (хоча б бачачи гіркий досвід "папередніків"), то цілком можна спрогнозувати, що справа не закінчиться пафосним загризанням одне одного під звуки помаранчевих фанфар, як це було у першому випадку, і не закінчиться повним банкрутством і колапсом влади через гротескну тупість, як у другому. Отож - схоже, ми маємо стабільну владу на п'ять років, якщо не станеться нічого екстраординарного. По Закарпаттю схожа картинка - впевнена барвократія з тотальним проростанням по всіх щаблях, починаючи зі сільрад і закінчуючи як мінімум чотирма нардепами з шести. Стабільність!

Залишимо поза рамками даного тексту мрії про те, ніби подібна ситуація змінить щось на краще, бо це було б трішки дивно, вразовуючи совєтськість нашої влади останні 23 роки. Під "совєтськістю" розумію в першу чергу підбір різноманітних управлінців не згідно їх професійних якостей, а згідно принципу "свій-чужий", котрий продовжує давнє "партійний-безпартійний". Далі йдуть інші совєтські атрибути: верховенство звітів над реальною роботою, популізм, війна з інакомислієм та інші недобиті пережитки червоної епохи. В кращому випадку поточне керівництво України стане останньою совєтською владою на нашій землі, але першою європейською - навряд. Так що зараз не будемо говорити про речі ілюзорні, а спустимося трішки нижче на землю.

Взагалі історія знає чимало прикладів побудови чітких владних систем, ієрархій і вертикалей. Можна їх перелічувати тижнями, але простіше буде звернутися за прикладом до найбільш еталонної системи, котра процвітала не так давно, і ще трішки - і поширила б своє процвітання на всю планету. Мова про гітлерівську Німеччину.

Звісно ж, Адольф Гітлер - фігура значно потужніша за Порошенка і, тим більше, за Балогу. Система, яку він побудував, була неймовірно продуманою і справді геніальною. Всі знають, як Німеччина, розгромлена в Першій Світовій, піднялася за неповне десятиліття так, що ледве не поклала в цікаву позу цілий світ. Напевно, саме тому найбільш доречно розглядати Німеччину тих часів як еталонний приклад дієвої Системи.

Всі знають, хто такий Гебельс. Творець систематизованої пропаганди, в котрого вчилися ледь не всі колеги з країн-переможців, геніальний оратор, символ брехні й популізму. Гітлер і Гебельс - ці два прізвища знають майже всі. Але далеко не всі, наприклад, знають, хто такий Альберт Шпеєр.

Людина, що теж щиро віддалася ідеалам націонал-соціалізму. Один із найближчих друзів Гітлера. Його називали "зодчим третього рейху". Більшість фантастичних на той час іновацій, що висунули Німеччину на лідируючі позиції в світі, були плодами шпеєрівських ідей. Наприклад, славнозвісна мережа німецьких автобанів, що успішно працює на свою країну й донині.

Альберт Шпеєр запам'ятався не тільки ефективним виконанням побажань фюрера. Рівень особистої порядності цієї людини під кінець війни, коли Гітлер остаточно збожеволів і виявив своє справжнє єство, примушував чинити небачене - не коритися. Шпеєр саботував накази свого вождя, ризикуючи при цьому власним життям, але зберігаючи інші. І зберігаючи те, що було збудовано раніше, заради наступних поколінь, коли очманілий фюрер віддав наказ про "тактику випаленої землі".

Спитаєте - навіщо вся ця припорошена пилом історична інформація?

Ні для кого не секрет, що наша країна на межі економічного краху і повного, остаточного розвалу. Можливо, точка неповернення знаходиться якраз в часовому проміжку найближчих п'яти років.

На жаль, простий народ ще дуже нескоро почне щось вирішувати, бо ще довго паразитична Система буде душити всіх, хто проти неї, тих, хто здатен до нормальної конструктивної роботи задля майбутнього держави. Відносну свободу діяти буде дано тільки тим, хто схилить голову перед нашими кормчими. Іншим традиційно - стійло, ярмо і прожитковий мінімум. Пройде чи не пройде Україна точку неповернення?

Напевно, це буде залежати від того, кого в Системі буде більше - гебельсів чи шпеєрів.