Великий інтеграційний флюгер або головна помилка Януковича

Різка і несподівана зупинка курсу української євроінтеграції за кілька днів до початку саміту у Вільнюсі, викликала бурхливу реакцію не тільки в українському суспільстві, а й в усьому цивілізованому світі.

Інформаційно-політичний резонанс, викликаний маневром української влади, виявився наймасштабнішим за останні кілька років та привернув ще більше уваги до питання цивілізаційного вибору України.

Цілком зрозуміло, що готуючись до таких кардинальних змін в зовнішньополітичному курсі країни, на Банковій прораховували сценарії реакції українців на такі кроки. Але, схоже на те, що сьогоднішня громадська позиція та багатотисячні мітинги в Києві та регіонах, стала справжньою несподіванкою для керівної верхівки.

Але чому саме зрив процесу євроінтеграції змусив українців вийти на вулиці та відстоювати свої права? Чому українське суспільство, яке останні роки демонструвало найвищу міру аполітичності, раптом так бурхливо відреагувало на рішення керівництва держави?

Тому що послідовний…

Міцний фундамент проєвропейських настроїв серед українських громадян був засіяний саме представниками правлячої політичної верхівки. Кількамісячна інформаційна кампанія з популяризації курсу України в Європу, яка проводилась централізовано практично всіма державними інституціями в ЗМІ, таки дала свої позитивні результати – люди повірили в правильність обраного курсу і, як показували соціологічні опитування, підтримували підписання угоди по Асоціацію.

Представники міністерств, установ, відомств, провладних та опозиційних партій в унісон розповідали про ті перспективи, які вже незабаром чекатимуть на українців.

Посилював позиції прихильників європейського курсу і економічний пресинг зі сторони Російської Федерації, який доповнювався жорсткою критикою дій Януковича та його оточення, наближеними до Кремля ЗМІ.

І от, за лічені дні до підписання такої багатообіцяючої угоди, все скасовується... Тому не дивно, що реакція суспільства буде схожою на ту реакцію дитини, якій показали цукерку; розказали, яка вона смачна і корисна; практично розгорнули етикетку, а потім сховали в шафу зі словами: «Нехай ще хоч рік полежить в шафі». Навіть недосвідчені батьки розуміють, що робити цього не варто – є шанс нажити собі ворога на все життя.

Непослідовність в проваджені зовнішньополітичного курсу країни та замовчування змісту та результатів переговорів з Володимиром Путіним в Сочі та Москві, спровокували неочікуваний та масштабний суспільний резонанс, який вивів на вулиці тисячі українців…

Казки Віденського лісу

Не дивно, що озвучити доленосне рішення про зупинку курсу на Європу «честь випала» саме українському Уряду. Адже, за традицією українських президентів, в найважливіші для країни моменти Президент воліє бути десь подалі від Києва, а прем’єра залишити «тримати оборону» на місцях. Яскравим прикладом тут є Віктор Ющенко, який в пік газової війни з Росією, волів пересидіти неспокійні часи на карпатських гірськолижних схилах.

Ситуація з Януковичем повторилась практично по аналогії. Його перебування у Відні, під час озвучення такого важливого рішення, не було випадковістю. Адже після фактичного зриву позитивного діалогу з ЄС, Віктору Федоровичу потрібно буде докласти максимум зусиль в переговорному процесі з росіянами, а практика і результати двосторонніх відносин свідчать про те, що такий переговорний процес часто опиняється на межі нульової ефективності для України (чого варті одні тільки Харківські угоди).

Якщо переговорний процес з РФ таки зайде в глухий кут, то українська сторона змушена буде знову різко повернути на Захід.

Саме для такого випадку і готувався сценарії, згідно якого всю відповідальність за провал першої спроби євроінтеграції, можна буде покласти на уряд Азарова. Не виключено, що останнього навіть показово покарають та відправлять на пенсію або в «заслання», тобто в РНБО.

Недарма у віденській промові українського керманича звучали синоптичні нотки – погода, як і зовнішньополітичний вектор України, змінюється часто.

Стосується кожного

Якщо сценарій зриву процесу євроінтеграції та перехід офіційного Києва на план «Б» ще можна було передбачити, то широкий суспільний резонанс та реакція українців на такі кроки влади, стали несподіванкою для всіх.

Громадськість, яка кілька останніх років демонструвала стійку аполітичність, раптом мобілізувалась та почала відстоювати свої позиції.

Звучить дещо фантастично, але тут суспільство повинно завдячувати саме Віктору Федоровичу, непередбачувана зовнішньополітична гра якого, змусила тисячі громадян консолідуватись та вийти на вулицю.

Вишукуючи вигідну для себе комбінацію в складній геополітичній грі, президент України повністю забув про народ, який, як виявилось, теж є повноцінним гравцем на політичні арені – це і стало найбільшою помилкою Януковича.

Лівий берегФото: EPA/UPG