Чи врятує нас сланцевий газ?

Шух Станіслав 7 лютого 2013 року 12:23 497
Дефіцит енергетичних ресурсів на межі ХХ-ХХІ століть змушує людство шукати все нові і нові джерела енергії. Одним з них є сланцевий газ – альтернативний природний газ, що видобувається зі сланцю і складається переважно з метану. Його запаси в світі є досить значними. Без сумніву, події, що відбулися в січні 2013 року, матимуть велике значення для подальшого розвитку нашої держави, а також суттєво впливатимуть на зовнішньополітичний курс офіційного Києва в найближчі роки. Підписання 24 січня 2013 року в Давосі (Швейцарія) в присутності президента України та прем’єр-міністра Нідерландів газової угоди між Shell та компанією «Надра Юзівська» обіцяє принести Україні значні позитивні наслідки… Але чи насправді все так успішно??? Міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький, який підписував угоду з української сторони заявив, що дана угода дозволить залучити в економіку України інвестиції в обсязі десяти мільярдів доларів. «Ми зараз можемо лише прогнозувати, за оптимістичним сценарієм компанії Shell, це близько 20 млрд. кубічних видобутку на рік, за песимістичним - не менше 7-8 мільярдів кубічних метрів на рік ... Якщо ми досягнемо оптимістичного сценарію, це повністю вирішить питання дефіциту, який зараз є в нашій державі, і навіть вийдемо на профіцит», - сказав міністр, додавши, що на такий рівень видобутку вуглеводнів можна вийти через 5 років. Звучить оптимістично, але реальна ситуація може значно ускладнитися тим, що, як вже неодноразово наголошувалося, видобуток сланцевого газу методом гідророзриву є справою ризикованою. Найбільш дискусійною темою є технологія видобутку, яка передбачає горизонтальне буріння і гідророзрив пласту - фрекінг. Суть даного процесу полягає у впорскуванні в сланцеві пласти під великим тиском води, змішаної з піском і хімікатами (загальна кількість домішок, які вприскуються разом з водою в підземні шари може сягати двохсот видів). Саме тут і прихована основна причина сумнівів в доцільності та екологічності такого газовидобутку. Адже процес включає в себе низку операцій, які так чи інакше можуть вплинути на стан довкілля. Серед основних ризиків варто відзначити такі: • можливе виникнення землетрусів в районі видобутку сланцевого газу, так як структура пластів землі порушується горизонтальним бурінням, а суміш, що використовується для видобутку (вода, пісок та хімікати) значно підвищує можливості виникнення коливань ґрунтів. • забруднення підземних водойм хімікатами та побічними продуктами під час видобутку газу і порушення їх структури в цілому. • значне збільшення кількості парникових газів (метан є одним із тих газів, який значно активніше прискорює парниковий ефект ніж вуглекислий газ) і, як наслідок прискорення темпів глобального потепління. Наша держава віднедавна намагається офіційно увійти в світовий «сланцевий клуб» і стати повноцінним видобувачем газу. Це закономірний процес – країна шукає шлях виходу з газової залежності від Газпрому. Але чи варто так швидко переймати ті технології, які викликають так багато суперечок на світовому рівні?. В Україні перспективними газоносними районами є Юзівська та Олеська газоносні площі. На лютий 2012 Державна служба геології та надр України оцінює перспективні запаси традиційного та нетрадиційного газу на Олеській та Юзівській газоносних площах в 7 трлн. кубометрів. Згідно з даними 2011 року агенції EIA, обсяг досліджених і оцінених обсягів сланцевого газу в Україні складає 1.2 трлн. куб. метрів, що ставить Україну на четверте місце в Європі за обсягами резервів цього типу після Польщі, Франції та Норвегії. На перший погляд все чудово, є газ, є технологія видобутку, є велика кількість інвесторів. Все складається аж надто добре. Представники іноземних компаній – Shell, ExxonMobil, Eni, та Chevron позитивно оцінюють співпрацю українського уряду та компаній, що працюють у галузі видобутку природного газу, яка відбувається в рамках ініціативи Український політичний діалог. Уряд надає негайну та невідкладну допомогу і сприяє усім процесам, які сконцентровані навколо видобутку сланцевого газу. Але чому інвестори, яких в інший проект в Україні не затягнеш навіть під дулом пістолета, так легко готові вкладати в розвиток газовидобувної справи мільярди доларів? Чому саме в цій галузі іноземні компанії не говорять про недосконалість українського законодавства і про інші нюанси, з якими зустрічається бізнесмен-іноземець, який наважився вступити на українську землю зі своїм проектом? Мабуть тому, що зараз багато іноземних паливних гігантів зацікавлені хоч у якомусь позитивному просуванні своїх технологій на теренах Європи. Цілком зрозумілим є той факт, що після останніх невдач на французькому, англійському та болгарському напрямках газовидобувним гігантам потрібно знайти країну-добровольця, керівництво якої не «заморочуватиметься» питаннями безпеки сумнівних технологій, а легко віддасть свої території для розробки. Як вже згадувалось, Франція, Великобританія та Болгарія відмовились від видобутку такого «екологічного» газу, або призупинила роботи на діючих родовищах. Уряд Болгарії заборонив розвідку сланцевого газу шляхом фрекінгу через побоювання за екологію та після численних протестів проти використання цієї технології. Заборона постійна і діє на всій території Болгарії і в її територіальних водах в Чорному морі.. За порушення заборони накладається штраф в 100 мільйонів левів (65 млн. дол.). Уряд відкликав ліцензію на пошук сланцевого газу в американської нафтової компанії Chevron, видану їй в червні 2011 року. За попередніми оцінками, запаси сланцевого газу в Болгарії становлять до 1 трлн. кубометрів. Франція заборонила фрекінг ще в липні позаминулого року, а Великобританія призупинила глибоку розробку родовища в районі міста Блекпул після коливань ґрунту навесні 2011-го. Отже маємо три країни, уряди яких вирішили призупинити, або й повністю заборонити видобуток сланцевого газу методом фрекінгу. Крім цього керівництво Чехії також приймає активні міри по зупинці вже запланованих раніше проектів, пов’язаних з видобутком сланцевого газу. Так невже уряди цих країн бажають шкоди своїм громадянам? Невже їхні геологи є менш компетентними, ніж геологічні служби України? Мабуть що так, бо інакше як можна пояснити відверте нехтування тими економічними вигодами, які обіцяють прихильники ідеї альтернативного сланцевого газу? Видобуток сланцевого газу був би для України великим шансом стати енергетично незалежною від бажань Кремля. До чого ж тоді вся ця дискусія? Потрібно негайно розпочинати розробку газових родовищ і провадити державу до енергетичної незалежності… Проте не все так просто, адже як стверджують противники ідеї - технологія видобутку сланцевого газу є настільки шкідливою, що будь-які економічні досягнення, та так-звана «енергетична незалежність», не можуть компенсувати тієї екологічної шкоди, яку може принести його видобуток. А тому є великий ризик того, що наша держава знову опиниться перед дверима чергової екологічної катастрофи. Багатостраждальний український народ вже достатньо пережив - ще одного Чорнобиля ми просто не витримаємо. Можливо в цьому є доля драматизму, але все одно краще завчасно уникнути проблеми, ніж потім героїчно з нею боротися. Хоча, якщо ознайомитися з висновками компетентних українських чиновників, то в них крім позитиву нічого нема - суцільний успіх і майбутні економічні перспективи. Ніхто не зменшує рівня професіоналізму українських газових фахівців, навпаки наша геологорозвідка завжди славилася своїми здобутками, а сейсмологія та тектоніка на високому рівні вивчалась в вітчизняних спеціалізованих вузах. Тому сумнівів немає – рішення повинно бути об’єктивним. Хоча все ж один маленький сумнів закрадається десь глибоко в свідомості, і на це є свої причини. Людина, яка прожила в Україні достатньо довгий час, розуміє, що інколи телефонне право і слово «ТРЕБА», яке надійшло з шикарно вмебльованого кабінету, розташованого в недоступній простим смертним установі – робить справжні дива. Воно скасовує усі заборони, змінює стандарти (точніше направляє їх в потрібне русло), знімає застереження, активізує та прискорює роботу цілих науково-дослідних інституцій, а найголовніше це те, що слово «ТРЕБА» змушує робити саме ті висновки та рекомендації, які необхідні автору цього слова. Тому не важко здогадатися, що при таких обставинах можна очікувати на «потрібні» висновки навіть від висококваліфікованих спеціалістів… Але повернімося до «газових» питань. Як наголошувалось на початку статті, в Україні зараз найбільш перспективними для розробки є дві газоносні площі - Олеська і Юзівська. Олеська розташована на теренах сусідньої з нами Львівської та Івано-Франківської областей, а Юзівська на території Харківської та Донецької. Близькість розташування Олеської газоносної площі, а також нещодавня заява керівника представництва Shell Ukraine Exploration & Production Грехема Джона Тайлі, в якій він погоджується з висновками дослідження компанії IHS CERA щодо можливості подвоєння або навіть потроєння обсягів видобутку природного газу в Україні у найближчі 10 років, говорить про те, що рано чи пізно Україна все ж розпочне розробку родовищ сланцевого газу не тільки на віддаленому від нас Юзівському родовищі. Прогнозовано, що в подальшому розробка буде проводитися в сусідніх з нами Львівській та Івано-Франківській областях. А отже, крім усіх позитивних наслідків (прогнозована енергетична незалежність, економічна вигода, нові робочі місця) можна очікувати і на негативн і- шкода від яких зможе з відсотками перекрити усі вигоди. Особливо небезпечною є така близькість, коли враховувати той факт, що майже вся територія Закарпаття лежить в сейсмонебезпечній зоні. Тут є кілька зон підвищеної сейсмічної активності, а саме Припанонський глибинний розлом, Закарпатський глибинний розлом та Оашський меридіальний розлом. Тому будь-які коливання землі (один з прогнозованих наслідків видобутку сланцевого газу) в сусідньому регіоні може викликати негативні наслідки і в нашій області. Десятимільярдні інвестиції в економіку України і можлива енергетична незалежність нашої держави це добре, але тільки у випадку, якщо такий ефект досягається адекватними і зваженими методами, а не ціною екологічної безпеки нашої держави. Чи є сланцевий газ останнім шансом в боротьбі за енергетичну незалежність? Відповідь однозначна «НІ»! Сучасний науково-технічний процес дозволяє застосовувати для ефективної модернізації країни набагато адекватніші та реалістичніші способи: 1. Відновлювальні джерела енергії Звичайно, відновлювальні джерела енергії, такі як геліо- та вітрова енергетика є досить затратними технологіями і потребують значних капіталовкладень, але в далекій перспективі економічний ефект від застосування цих технологій є набагато вищим, а екологічні ризики мінімальними. 2. Ефективне використання наявних енергоресурсів в житлово-комунальній сфері Для ефективного використання енергоресурсів в Україні необхідно модернізувати житлово-комунальний сектор, перш за все відмовитись від гігантських котелень та почати обігрівати оселі громадян, а не атмосферу і території навколо цих котелень. Провести масове утеплення житлового фонду (термоізоляція фасадів житлових будинків та установ всіх рівнів, заміна вікон, енергозберігаюче обладнання). 3. Глибока модернізація найбільших підприємств важкої промисловості України Першочергово модернізації потребують найбільші підприємства важкої промисловості (металургія, машинобудування, хімічна промисловість), які зараз використовують неприпустимо великі об’єми енергоресурсів, а технологічний процес на даних підприємствах є морально застарілим. Звичайно, всі вищеперераховані методи потребують часу і значних фінансових затрат. Та й забезпечити таку модернізацію помахом чарівної палички за одну ніч не вдасться. Це складний процес, який займе не один рік, але обравши цей шлях, Україна забезпечить собі гарантії енергетичної безпеки та незалежності від зовнішніх постачальників енергоресурсів без ризику зашкодити власній екології.
Редакція сайту не змінює і не редагує авторський текст, процитований на сторінках інтернет-видання «PMG.ua», і не несе відповідальність за висловлені в ньому думки.
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
ДО ТЕМИ