Чи варто довіряти оголошенням на парканах?

Шалена зарплата за роботу без особливих зусиль. Про таке можна тільки мріяти, хоча сучасні оголошення на парканах чи в газетах запевняють – така можливість все таки існує!

Проводимо дослідження: телефонуємо за вказаним номером на паркані. Зарплату обіцяють високу, хоча умови праці та суть роботи не пояснюють. Жінка, на іншому проводі телефону, призначає зустріч на 6-ту ранку біля офісу фірми. Не спізнюватися. Вранці чекають нас вже на вулиці. Сьогодні маршрут – Іршавщина. В одній зі шкіл привітно заходимо до вчительської. «Добрий день! Харківський завод оптики. Не бажаєте безкоштовно перевірити зір?». При слові «безкоштовно» вчителі охоче стають в ряд та погоджуються на пропозицію. Демонструючи всю серйозність фірми ми дістаємо з портфеля щось на кшталт відомого табло з буквами. Та якщо у кабінеті офтальмолога воно досить велике з чіткими та виразними літерами, його "портативний" варіант враження не справляє. Людина, навіть зі ста відстоковим зором, літер на табло так і не побачить. Так звана працівниця Харківського заводу оптики радіє: «Що? Не бачите останнього рядка? (букви найбільш маленькі і затерті). Це дуже погано і з цим краще не шуткувати! Давайте я одразу підберу Вам окуляри!». І так за декілька хвилин розхвалювання окулярів (та не вживаючи слів «купіть» чи «я вам продам») щаслива продавчиня кладе до кишені 400гривень. Хоча у магазинах оптики, подібні і набагато якісніші, коштуватимуть на 70 відсотків дешевше. Окрім того, ця добра жіночка, всім вчителям пояснює про те, які є проблеми із зором та виписує краплі для його покращення. Вже вдома шукаємо інформацію про Харківський завод оптики. Виявляється – такого просто не існує, а подібні мега-окуляри – не що інше, як «китайський ширпотреб» . Окрім того, і офісу за вказаною адресою знайти не можемо…

Насправді зрозуміти серйозну чи несерйозну роботу вам пропонують, не так вже й складно. Якщо вже у самому оголошенні написано щось на зразок «5 тисяч на місяць – не межа» чи «шукаємо активних, цілеспрямованих людей без досвіду роботи», телефонувати не варто. Та якщо зателефонували, ставте прямі запитання: що я маю робити? Які умови та графік роботи? Скільки платите? Зазвичай роботодавці, які дійсно шукають працівників, перед тим як запросити людину на співбесіду, проводять попереднє телефонне анкетування, щоб не витрачати і свій і ваш час на безглузді речі. Ті ж, хто шукає «лантухів», обов’язково скажуть: «Ми в телефонній розмові нічого не повідомляємо. Приходьте, познайомимося поближче!» І все це ду-у-уже люб’язним голосом. І врешті, якщо Ви все-таки прийшли на співбесіду, і Ваш опитувач знову нічого конкретного не каже, тікайте звідти подалі. А то, не приведи Господи – секта…