Зворотна еволюція

Якась частина писарів українців, які називають себе конструкторами людських душ”, нині далеко не конструктори, а тільки “принтери”, що працюють на вимогу, виконуючи завдання забугорних “комп’ютерів”.

Такі із надзвичайною увагою і пошаною відносяться до англійців, бо це дуже оригінальний і глибокодумний народ. Пограбувавши півсвіту, англосакси вибудували у себе таку демократію, яка тільки може бути у прикінцевому варіанті й “безкорисливо” вчать увесь світ, як треба свободу любити. Це вони на теренах США набули такий неперевершений досвід сепаратизму, який дозволений їм, але заборонений усім іншим. Це вони придумали такий чудовий парламент із Палатою Лордів, у якому посада депутата передається у спадщину – від батьків дітям. Українці поки що тільки частково запровадили у себе такий парламент, але вже мають чимало народних депутатів із дітей народних депутатів. Це їм, «моїм хлопцям», Ірина Фаріон по-материнськи радить нарощувати біцепси для подальших показових шоу у Верховній Раді. І дуже слушно це робить, бо розумні хлопці із Кембриджа дійшли висновку, що еволюція людського мозку вже завершилась. Британські вчені переконані, що люди вже не можуть стати розумнішими, ніж є тепер. Розвиток людського інтелекту вже сягнув свого апогею, а, отже, і кінця еволюції. Та й для цього людство вже не має вільної енергії та кисню. Зате енергія і кисень є у достатній і доступній кількості для зворотної еволюції.

Допоки дуже вчені хлопці із Кембриджського університету марудились із теорією, українські інтелектуали все це підтвердили на практиці. І за це, щонайперше, мають себе за дуже розумних, освічених, працьовитих реформаторів. Здійснивши за сценарієм зарубіжних спецслужб зворотну революцію, вже 21 рік йдуть, не дійдуть у Єврозону, на сім мільйонів зменшили популяцію неоандропів-співвітчизників (людей сучасного виду), понад сім мільйонів працездатних зробили безробітними, мільйони українців розбудовують економіку зарубіжних країн, їх бездоглядні діти стали наркозалежними, малолітніми бомжами, а їх батьки-пенсіонери – жебраками. Завдяки цьому суспільні настрої вкрай радикалізовані. А олігархізація (привласнення групою осіб 75% суспільного багатства) ці процеси каталізує. Але народні депутати такі суспільні проблеми ігнорують – вони вважають більш важливими питання, на якій саме мові мають виступати депутати із парламентської трибуни. Один депутат-укроман навіть просив не виступати мовою окупантів. Його не послуха-ли, – і почалася бійка... Отже, викладати в українській школі відтепер мовою окупантів (мається на увазі– колишніх) заборонено під загрозою мордобою. І взагалі час від часу, показувані по «телеку» бійки у парламенті, мають величезне виховне і пізнавальне значення. І мовна проблема, як тепер модно казати, у нас вирішується системно у плані зворотної еволюції.

Кембриджські мудрагелі не такі дурні, щоб для себе пропагувати зупинку еволюції. Самі вони еволюціонують. Це видно із їх вище згаданої “теорії”. А все тому, що їх “демократія” для українців вже не спрацьовує і вішати локшину на вуха іншим народам вже замало. Треба ще їм ті вуха обкласти лайном, щоб вони не все чули, не все знали.

Англійці не можуть не знати, що писав їх співвітчизник Ісак Ньютон. Його відкриття закону всесвітнього тяжіння не дає відповіді на багато запитань класичної механіки. Це добре розумів і сам Ньютон. Йому належать чудові слова: “Я не знаю, за кого мене вважає світ; мені ж самому здається, що я був тільки хлопчиком, який грався на березі моря і розважався тим, що час від часу знаходив гладенькі камінці або красивішу черепашку, ніж звичайно, тоді як великий океан істини лежав переді мною зовсім нерозгаданий”... (Фізика, 9 клас, стор.7).

Українські політики і ті, які про них пишуть повісті й романи, не можуть прикінцево знати, за кого їх вважає світ і український народ, зокрема. У складному і різноманітному політичному житті України вони тільки хлопчики та дівчатка на березі “океану істини”. Адже живуть на повному державному утриманні за рахунок платників податків й космічних тарифів на комунальні послуги, розважаються тим, що час від часу займають високі державні посади, сидять у парламенті, виголошують промови із чужих конспектів, хапаються за грудки і таке інше. А те, як живе український народ, їх абсолютно не цікавить. Вони не знають і не хочуть знати, чому за умов “успішного” реформування державного устрою українські буцегарні переповнені часто-густо невинними засудженими. Чому із року в рік поширюються такі соціальні хвороби як туберкульоз? Чому в Україні процвітає корупція, убивства на замовлення, розбійні напади, шахрайства й авантюризм?..

За умов зворотної еволюції на ці запитання не слід шукати відповіді. А віра у справедливість за умов диктатури буржуазії – це доля наївних.