Сповідь чесного кандидата

(якби я йшов на вибори)

Найперше, що я хочу сказати: не голосуйте за мене. Ви думаєте, якщо йду від цієї партії, то я поділяю цю ідеологію та підтримую їх лідера? Дзуськи. Я їх ненавиджу. Вони здерли з мене чимало мільйонів, щоб я міг прикриватись їх брендом. Мені в сраці і правляча партія, і опозиція, і решта політичних невдах разом з Президентом. У мене єдина мета – заробити бабосів. Вибори – це найкраще капіталовкладення. Жоден чесний бізнес за 4 роки не примножується щонайменше вдесятеро. А тут кинув пару мільйончиків, роздав гречку – і ти зразу велике цабе. Ще й, як це не смішно, зарплату платять.

Перебіг з фракції у фракцію – пару мільйончиків, ввів угорську мову третьою державною – ще пару мільйончиків. Але найсмачніше – доступ до тендерної палати. Отут можна кумів попристроювати з їх бізнесом, і жирувати все життя на відсотки.

Я вже знаю, що буду робити через чотири роки, коли завершиться моя каденція: поїду мандрувати світом на новенькому Харлей Девідсоні. Бо я срав на Україну. Навіщо жити у країні, де більше 30 мільйонів ідіотів? Не ображайтеся, але тільки ідіот може взяти 200 гривень і продуктовий пакет від мене, і за мене ж проголосувати. Йолопи! На вашому місці, я би брав гроші від кожного кандидата, від кожної партії, а на виборчому бюлетені рожевим маркером би написав: «За Скайуокера!»

Але люди – йолопи. Я ж за 4 роки обдеру вас, ідіотів, щонайменше на кілька тисяч кожного. Я ж буду вирішувати, куди повинні йти ваші податки. Ви думаєте, я буду переживати, як вам підняти пенсії, чи як побудувати дороги, чи як підняти зарплати лікарям та вчителям? Хрєн вам! Я буду кумекати, як за 4 роки побільше натирити і вивезти з України, заховати у швейцарських банках.

Усього чотири роки відділяє мене від мрії. Загоряючи на пляжі десь у Іспанії, з пляшечкою текіли та гарячою брюнеткою, я буду думати про вас, любі мої українці. Милі ви мої йолопи. Хоча йолопи – це для вас навіть дуже красномовно. Ви – виборча маса, електорат. Поляк би сказав – бидло. Але я не поляк, хоча вже душею та серцем навіть не українець. Тому, доїдайте минулорічну гречку, і йдіть на вибори. І коли будете ставити позначку у бюлетені, уявіть собі мою вдячну фізіономію на березі моря. Я про вас згадуватиму, обіцяю.