-
10:51"Угорщина не постачає зброю Україні, щоб росія не обстрілювала угорців Закарпаття", – Сійярто
-
10:24Вночі на Закарпатті сталась страшна аварія
-
Сповіщення про важливі новини у Вашому Telegram
-
10:08Росія націлила на Україну 32 крилаті ракети
-
-
09:31У Мукачеві викрили 19-річного хлопця на наркозлочиніФОТО
-
09:06Володимир Зеленський жорстко відреагував на нові правила для військовозобов’язаних
-
08:43Затоплені вулиці, пошкоджені дахи: Львів накрила негодаФОТО, ВІДЕО
-
08:15Горів супермаркет ALMA. Рятувальники показали фотоФОТО
-
07:48Міноборони має намір цифровізувати військовий облік
-
07:11Ворог б’є з вертольотів, танків, мінометів та артилерії: головне з оперативного зведення за добу
-
05:31 1ПриватБанк відсьогодні вводить великі зміни: опубліковано оголошення
- Вівторок , 5 липня
-
21:52Ввечері окупанти завдали ракетних ударів на Хмельниччині
-
21:00В Закарпатській ОДА озвучили заборону для жителів області
-
20:34Відбій повітряної тривоги в Закарпатській області
-
19:47Є загроза ракетних ударів: що коїться на кордоні з білоруссю
-
19:19Повітряна тривога у Закарпатській області
-
16:59 1Басейни Ужгород, Мукачево та все Закарпаття: ціни 2022 року
-
16:25 1"Ті, хто планує виїзд за межі своїх районів і областей, мають взяти дозвіл", – головнокомандувач ЗСУ
-
16:00В угорському місті Загонь зібрали допомогу для маленьких закарпатцівФОТОФАКТ
-
15:39В Україні змінені правила видачі військових квитків
-
15:12Синоптики попереджають про можливі підтоплення в деяких районах
-
14:32Мукачево виділило ще 104 мільйони на підтримку захисників України
-
14:13Зеленський назвав умову, за якої росія припинить війну
-
13:34В умовах воєнного стану чоловіки не зможуть вільно їздити Україною
-
13:22Тікаючи від війни, в Ужгороді опинився художник із СєвєродонецькаВІДЕО
-
13:03На Мукачівщині біля річки нахабно пограбували людейФОТО
-
12:34Вночі на Закарпатті трапилась смертельна ДТП: перші подробиці
-
12:13Частина вчителів Мукачівської громади отримають премії
-
11:50Більшість районів Закарпаття накриють грози
-
11:37Чехія долучиться до розмінування сільськогосподарських земель в Україні
-
11:11В Іршаві горів супермаркет
Подорож до революційної Йолки

Terra Maidania І хоч за своїми територіальними розміром ця «країна» не претендує на роль континентального гіганта, але все ж її значення не варто недооцінювати. Нещодавно Мирослава Антонович, у своїй колонці на УП порівняла Євромайдан з Ватиканом, і це, на мою думку, одне з найвдаліших порівнянь. Попри відсутність незалежності, в повному її розумінні, обставини сформували тут не схожу ні на що атмосферу, перебуваючи в якій, відчуваєш себе наче всередині країни-карлика з власним населенням, урядом, законодавством, звичаями та всіма притаманними державам інституціями. Маючи порівняно невеликі розміри, глобальну роль Євромайдан відіграє саме в символічній площі, будучи наочною демонстрацією безлічі внутрішніх та зовнішніх проблем, які назбирались за роки незалежності в керівництва країни. Крім цього, він також символізує початок перезавантаження українського суспільства, яке переходить на новий (сподіваюсь, вищий) щабель розвитку. Найкращим демонстраційним стендом для ілюстрації таких суспільних трансформацій є сам Київ, який значно змінився з моменту мого останнього весняного візиту. Якщо тоді слова Булгакова з роману «Майстер і Маргарита» про жителів Москви та квартирне питання, яке їх зіпсувало, можна було застосовувати і до значної частини киян, то сьогодні більшість жителів столиці живе не тільки матеріальними, а й духовними цінностями. Перше місце в категорії розмов на всіх рівнях знову зайняла політика, якою ще кілька місяців тому цікавилось відчутно менше число українців. Навіть сторінки соціальних мереж української молоді, раніше заповнені котиками, песиками, квіточками, авто і т.д., все частіше нагадують відокремлені агітаційні форпости, як провладних, так і опозиційних сил. Але час повертатись від політичної теорії до пішохідної практики. Перший мій маршрут веде до Йолки, поява якої стала одночасно і каталізатором і символом сьогоднішнього протестного руху – така собі українська Аврора, поява якої, навіть без жодного пострілу, наробила шуму по обидва боки Океану. Підійшовши впритул до цього архітектурно-сакрального феномену, фундамент якого закладала влада, а оздоблювальні роботи завершували вже протестувальники, бачу, що масштаби її дійсно чималі. Якщо зашити все фасадними оздоблювальними плитами, то вийде непоганий багатоповерховий будинок-башта. Не дивно, що на її оздоблення планувалось витратити майже 2 мільйони гривень. Від усвідомлення масштабів цієї суми стає сумно, бо одразу згадую людей, яким потрібна невідкладна медична допомога і ці ж самі кошти. Якщо б на ваги покласти життя людини і цей громіздкий символ Нового року, який «помаячив» би на Майдані тижня зо три, то навряд чи хтось зі здоровим глуздом наважився б встановлювати таку дорожнечу. Проте, ВФЯ хотів Йолку!

Крапля в океані Ще одним стимулом, який підштовхнув на поїздку до Києва, стало анонсоване в ЗМІ виконання українського гімну, яке повинно увійти до Книги рекордів Гіннеса – таку подію пропустити не можна в жодному випадку. За кілька годин до початку фіксації вітчизняного рекорду з’являється зрадливе почуття невпевненості в тому, що люди прийдуть. З пішохідного мосту над вулицею Інститутською відкривається чудовий вигляд практично на весь Євромайдан, людей перед сценою кілька тисяч, а цього катастрофічно недостатньо для рекорду. То невже українці надали перевагу традиційним телевізійно-диванам розвагам та салату олів’є? Тільки за годину до початку Нового року стає зрозуміло, що рекорд таки відбудеться – вулиця Прорізна, яка зранку була практично порожньою, зараз вщент заповнена і потік людей не припиняється, те ж саме відбувається на інших вулицях, прилеглих до Євромайдану. Разом з колегою-медійником з Херсону пробиваємося ближче до сцени. Ще кілька годин тому тут можна було пересуватися вільно, а зараз кожен метр дається «з боєм». Зупиняємося за кільканадцять метрів від сцени, намагаємося фільмувати все навколо і в якийсь момент стає зрозуміло, що витягнуті догори руки вниз вже не опустиш – навколо живе море людей. Далі був гімн. Безліч увімкнених ліхтарів навколо. На мить задумуюсь, який щасливий був би ВФЯ, якби стільки людей зібралось на його поклик. Парадокс, але, в деякій мірі, саме завдяки йому, ці незнайомі і необ’єднані раніше однією ідеєю люди, таки знайшли спільну ціль! А все таки шкода, що ВФЯ не було…

Ті, що підіймають бойовий дух. Отець Віктор Перший ранок Нового 2014-го року на Євромайдані. Туман розвіявся і навколо стало помітно світліше. Людей поміж наметами не так багато, як минулого вечора, а тому можна прогулятися по території і зробити кілька вдалих кадрів. Заразом спробую віднайти закарпатську палатку та взяти інтерв’ю у когось із земляків. Справа нелегка, з першого разу ні закарпатського намету, ні розміщеної біля стели схеми розташування наметів знайти не вдалось. Ще одне коло і от нарешті в поле зору потрапив напис «Чоп»! Наші! Палатка невелика – відповідає розміру області (ми за площею 23-і з 24-х). Біля палатки зустрічаю молодого чоловіка. Ігор, так його звати, палить і розмовляє зі священиком, який також стоїть неподалік. Знайоме обличчя, напередодні святкування Нового року, коли в залі КМДА греко-католицькі священики відправляли святкову літургію, о.Віктор сповідав усіх бажаючих. Як виявляється, о.Віктор (УПЦ КП) ужгородець і вже не вперше відвідує Євромайдан, тому з радістю відгукуюся на його пропозицію пройтися по периметру майдану – своєрідне поєднання інтерв’ю та екскурсії. Отець Віктор одягнений в ризи, в руках тримає невеликий православний хрест. Розмову час від часу доводиться призупиняти – багато перехожих підходять до о.Віктора, просять благословення, не відмовляє нікому. Неподалік однієї з палаток зустрічаємо групу військових, серед яких і полковник запасу ЗСУ Олександр Рудик. Розмовляємо на різні теми, від релігії і до системи вищої освіти в Радянському Союзі, про те, чому люди вийшли на Євромайдан і про варіанти шляхів виходу з сьогоднішньої кризи. Далі наш з о. Віктором маршрут пролягає до каплички біля стели. Саме в цьому місці в ніч 30 листопада загони «Беркуту» розігнали мирний студентський майдан. Зараз тут все спокійно. І тільки розмальовані художниками Євромайдану будівельні захисні каски нагадують про те, що зараз на Майдані вже готові до зустрічей з непроханими гостями. Врешті-решт імпровізований похід-екскурсія по Євромайдану завершується аж в будівлі КМДА, де саме проводять чергову санітарну годину – волонтери в кілька етапів миють приміщення адміністрації і змушені робити так по кілька разів на день, адже людей проходить неймовірно багато…

І наостанок Знову вокзал. Поїздка в бунтівну столицю підходить до завершення. Від’їжджаючи з Києва, намагаюся спрогнозувати, скільки ще зможе протриматися Євромайдан… Приїхавши на вокзал дещо раніше, маю нагоду спостерігати безупинний рух пасажирів практично в усі напрямки нашої країни. З сусідньої платформи відправляється поїзд на Кіровоградщину. Посеред типових подорожуючих, зустрічаю багато євромайданівців – люди з синьо-жовтими стрічками на рюкзаках і куртках, чоловіки в камуфляжах і т.д. Спостерігаю за всім цим броунівським рухом і розумію, що Євромайдан протримається ще довго, адже майже за два місці зі звичайної протестної акції він перетворився в культ для українців, своєрідну Мекку, символ нового українського суспільства.
Редакція сайту не змінює і не редагує авторський текст, процитований на сторінках інтернет-видання «PMG.ua», і не несе відповідальність за висловлені в ньому думки.
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
ДО ТЕМИ
