Слово про Івана Качура

Письменник і журналіст, багаторічний заступник головного редактора газети «Панорама» Василь Греба про таких людей, як Іван Дмитрович Качур, писав, що вони «дотримувалися життєвих, моральних і духовних правил, – і дерева посадили, і оселю звели, і дітей виховали, й вивели в люди багатьох…

А тут таке життя, стільки в ньому труднощів, проблем, негараздів, … що хочеться ще одного життя, аби підставити своє плече, хоч і не молодече вже воно, плече надійне!»

А час рікою тече. І вже баскі коні-роки на колісниці життя примчали відомого педагога, журналіста, громадського діяча, заслуженого ветерана України, нагородженого Орденом «За заслуги III ступеня» Івана Качура до 77-літньої відмітки. Ця подія – нагода ще раз оглянути пережите, згадати найважливіше і суще. А були у цьому житті такі складні повороти і моменти історії, як визволення Закарпаття Червоною армією у жовтні 1944 року, будівництво нового життя на засадах радянських законів у повоєнні роки, навчання до 1953 року в середній школі, до 1957 року – в Мукачівському сільськогосподарському технікумі, який закінчив з відзнакою, у 1963 – біологічний факультет Ужгородського державного університету, згодом, в 1973 році, – аспірантуру. Юнацьке і доросле життя Івана Дмитровича підтвердили його велике і непоказушне людинолюбство, співчутливість до чужих негараздів, доброту, прагнення зробити навколишній світ кращим. Працюючи рядовим колгоспником, заступником голови колгоcпу у двадцятилітньому віці, сільським головою у двадцять два роки, вчителем, директором школи, головою колгоспу, завучем сільськогосподарського технікуму, він сягнув багатющого досвіду неординарного керівника. Своєю начитаністю, інтелектом, здатністю заглибитись у суть речей, Іван Дмитрович вміє розпізнавати енергійних, розумних людей, уміє залучати їх до плідної праці не як їх начальник, ментор, а як досвідчений провідник, спраглий до живої діяльності на користь держави. Біолог за фахом, він – політик, коли йдеться про екологію довкілля й екологію людської душі. Він зневажає тих, хто гучно клянеться у любові до українського народу, але нічого не робить для подолання системної кризи цивілізації, яка охопила усі сторони людського буття: світову економіку і глобальну політику, екологію і духовне життя українців.

Шкода, що значущість цих проблем недооцінена в силу духовної та інтелектуальної неспроможності, особистісного потенціалу новітніх наших поводирів. Такі наслідки усадкової деградації, апокаліптичної розпусти суспільної думки, повального отупіння електорату, який повірив ницим, неохайним, аморальним політикам, для яких найвищим законом життєустрою є тільки своєкорисливість. «Свобода», «демократія» слугує для українського олігархату вседозволеністю, а для трудового народу України – стоголовим змієм, що виповз із земель Содома і Гоморри. Справжня свобода і демократія створюють порядок і душевну гармонію. Вони є не зовнішніми, а внутрішніми – усвідомленими духовно, несумісними, немислимими із злочинною респектабельністю збоченців й егоцентристів.

За двадцять один рік «перебудови», «приватизації», «незалежності», «реформ», «євроінтеграції» помірковані українці переконались у лукавстві, фарисействі лицемірних майдаунів. Президенти, прем’єри, міністри, голови Верховної Ради і «народні» депутати будуть послідовно змінюватись (виповзати із смердючої клоаки вседозволеності мільйонерами, мільярдерами), а трударі приречені залишатися бідними, знедоленими…

Іван Дмитрович Качур уже впродовж років очолює Мукачівську районну організацію ветеранів України. За цей час із допомогою однодумців у ветеранський рух залучені кращі кадри із найбільш освічених інтелігентів, робітників, селян у селищах Кольчино, Чинадієво, у селах Ракошино, Лучки, Павшино, Лохово, Лалово, Копинівці та інших. Він не із чуток, а реально знає, в яких умовах знаходяться ветерани після розпаду Союзу. Масове безробіття серед людей праце-здатного віку призвело до того, що закарпатські родини виживають завдяки родичів-пенсіонерів. Він переконаний, що у складних суспільно-політичних умовах у людях найбільш ціняться їх ідейна позиція, життєве кредо і громадська активність.

Коли таких людей у нас буде більшість – життя зміниться на краще. Починати треба кожному з себе.