Секрети спілкування із журналістами або Кілька простих порад чиновникам від представниці однієї з найдавніших професій

Чи доводилося Вам коли-небудь спостерігати за роботою журналіста? Либонь, навіть давали інтерв’ю? А чи знаєте Ви, як при цьому треба поводитися, що та скільки часу говорити? Пропоную кілька простих порад, які допоможуть Вам "закохати" у себе найвибагливішого журналіста, яким би поганим чиновником ви не були :) 

По перше, не варто вирішувати особисті справи у робочий час. Ви посадова особа, а отже у робочий час маєте бути на робочому місці. Саме там Вас найперше шукатиме журналіст. Якщо ж Ви надумали кудись піти - робіть це з розумом - під прикриттям наради чи якогось нагального виклику. Але не зникайте на увесь день. Це викличе підозру. Залишайтесь на зв’язку. Дістати телефон посадовця для журналіста не проблематично. Тож будьте готові, що вам зателефонують. Розмовляйте ввічливо. Дзвінок може записуватись. І те, що Ви наговорили журналісту у слухавку, може стати Вашим коментарем. 

Якщо журналіст наполягає на особистій зустрічі, - не відмовляйтеся. Вас все одно знайдуть. Тож погоджуйтеся. Зекономите час та нерви обом. У гіршому випадку (для Вас) телевізійники відзнімуть, як Ви відмовляєтеся спілкуватися, ховаєтеся, зачиняєтеся в кабінеті чи кидаєте слухавку, а газетярі все це "смачно" розпишуть. Це красномовно виглядатиме в кадрі, і великої честі Вам не зробить. Ввічливість - ось Ваша найкраща зброя. 

Щоб виграти час - запропонуйте гостям каву чи чай і попросіть кілька хвилин на підготовку. Перед початком розмови розпитайте в журналіста про що він хоче дізнатися та скільки часу має тривати коментар. Подумайте, що будете говорити. Також подбайте про "картинку". Огляньте свій стіл: чи не лежить там щось зайве, що не повинне потрапити до кадру (відкрита "косинка" на робочому столі комп’ютера, фото коханки чи квитки на Мальдіви). Подивіться в дзеркало і заспокойтесь. Не такий страшний журналіст, як його малюють. Ми натури вразливі, хоч і вдало це приховуємо :) 

Найкраще, якщо Ви не бажаєте розповідати про проблему, її заговорити. Виваліть на журналіста стільки інформації, що він сам від неї тікатиме. Журналісти теж обмежені в часі. У них є свій графік і немає бажання слухати "почім руберойд в Одесі".  

А взагалі, в ідеалі, журналісти (телевізійники) мріють, щоб Ви говорили синхроном. Це коментар з найважливішою запитуваною інформацією (бажано новою), запакований у два-три речення. Опісля синхрону тележурналісти знімають перебивки. Це коли Вас просять ще трошки поговорити "ні про що". У той момент оператор набирає кадри обличчя, рук, елементів одягу, знімає розмову на загальному плані і т.д. Іноді влучні фрази, сказані під час перебивок, можуть використовуватися як коментарі. Під час розмови журналіст може попросити продемонструвати на камеру посвідчення чи якісь документи, матеріали чи фото,  що стосуються справи. Це вже на Ваш розсуд. Але ж ми пам’ятаємо: ввічливість – це ... ;)  

Спілкуватись із журналістом треба доступною, так би мовити, людською мовою. Без професійних термінів та канцеляризмів. До слова, – про слово: в умовах нинішньої війни (у тому числі й інформаційної) нехай Ваші слова звучать українською.  

Якщо ви не знаєте, що сказати, а говорити треба, Вам допоможуть фрази на кшталт: "Ми вивчаємо це питання", "Над цим працюють фахівці. Точні дані встановлюються". "Ми над цим працюємо і скоро матимемо результат", "Сподіваємося, все буде добре". Принаймні,  для Вас це буде виграшніше, аніж виштовхувати журналіста з кабінету чи із зали засідань, закривати камеру руками і кричати: "Без коментарів!". Коментувати свою роботу Ви не мусите, але закон зобов’язує Вас інформувати про свою діяльність. Напевне, Ви це і так чудово знаєте. Журналісту, в свою чергу, закон надає право "безперешкодно відвідувати приміщення суб’єктів  владних  повноважень,   відкриті   заходи,   які  ними проводяться, та  бути  особисто  прийнятим  у  розумні (!)  строки їх посадовими  і  службовими  особами,  крім   випадків, визначених законодавством" (ч.2 ст.25 Закону України «Про інформацію») . 

По закінченню бесіди не варто просити оператора показати відзнятий матеріал. Це лише марна трата часу, і мало хто на це погодиться. Що зроблено, те зроблено. Краще подумайте про подальшу співпрацю і можливість ще раз "засвітитися" в кадрі (уже підготовленому до зустрічі). Розкажіть журналісту про подальші проекти. Запросіть до інформаційної участі. 

На прощання не завадить обмінятися візитками. Таким чином Ви будете впевнені, що журналіст має точно написані Ваші прізвище ім’я та посаду. Ну і для Вас контакти медійників не будуть зайвими. 

І пам’ятайте - у Вас своя робота, у нас своя. Допоможемо одне одному виконувати її якісно.

Слава Україні!